- Вітаємо з перемогою! Що зараз відчуваєш? Залишив на полі багато сил і емоцій або ж, навпаки, відчуваєш піднесення?
- Велике спасибі за привітання! Зараз є невелике спустошення та втома. Напевно, якби це був кінець чемпіонату та попереду на нас чекала відпустка, то настрій був би зовсім іншим. Але всі знають турнірну таблицю чемпіонату та наше становище в ній. Попереду ще три гри, і перед нами стоять завдання, які ми поки не виконали. Тому максимально зосереджено готуємося до наступного матчу.
- «Динамо» пропустило вже на 11-й хвилині. Це було прикрим ударом. Не очікували, що доведеться відіграватися вже на початку матчу?
- Мені здалося, що цей гол більше нашкодив «Ворсклі», а нам допоміг. Полтавчани відійшли назад і дозволяли нам робити практично все, що ми могли. У першому таймі було багато моментів окрім забитого гола, другий тайм теж провели добре. Але все-таки це фінал Кубка, для когось - перша така гра, тому нерви зіграли свою роль. Розумію хлопців із «Ворскли» і так само можу зрозуміти хлопців із моєї команди, для яких це перший трофей на серйозному рівні. Хочеться побажати, щоб він був не останнім, а став першою сходинкою до чемпіонства України.
- В основний час у «Динамо» було достатньо моментів, щоб вирішити результат гри. Що завадило?
- Думаю, що нерви, пов'язані з останніми результатами команди. Немає впевненості. Якби в турнірній таблиці чемпіонату України у нас усе було добре, то ця гра закінчилася б в основний час. Мені так здається. А коли, скажімо так, нерви не в порядку, то переживаєш за єдиний трофей, який нам зараз світить.
- У «Динамо» попереду ще боротьба за Лігу чемпіонів. Перемога в Кубку України додасть вам настрою?
- Так, дай Бог, щоб так і було. Хочеться вірити, що ця перемога стане тумблером, який допоможе нас увімкнути. Ми дійсно можемо грати, просто не вистачає впевненості у своїх силах.
- Ти підтримав Миколенка після нереалізованого пенальті. Що сказав йому?
- Це була проста людська солідарність. Він хлопець молодий, у нього ще все попереду - і не тільки в українському футболі. Мені здається, Миколенко - один із тих футболістів, які гідні переїжджати до найкращих клубів Європи. І я не вважаю, що цей незабитий пенальті - щось надзвичайне. Це нормальна ситуація, пенальті не забиває багато хто. До того ж, йому потрібно сказати велике спасибі за те, що хлопець вийшов із травмою, на уколах, відіграв 120 хвилин, після чого ще й пішов бити пенальті. Є нюанси, які відомі тільки всередині команди. Незабитий пенальті нічого не вартий у порівнянні з тим, що Миколенко зробив на полі.
- На тебе не тиснуло, що ти - капітан, тому не маєш права на помилку?
- Звичайно, переживав, і це нормально. Я ще жодного разу не бив пенальті у фіналах. Розумів, що якщо не заб'ю, то серія закінчиться. Але добре все, що добре закінчується (усміхається).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
