Якщо запитати у сотні фанів киян, чи проводили біло-сині офіційні матчі в єврокубках у січні, 99 дадуть тверду відповідь, що такого не було ніколи. І помилятимуться. Рівно 65 років тому Динамо двічі зіграло у січні із шотландським Селтіком у рамках 1/4 фіналу Кубка володарів кубків. 12 січня (!) в Глазго та 26 січня – у Тбілісі (!).
Ці поєдинки супроводжувалися скандалами. Політичним, через який довелося переносити матч-відповідь на тиждень. Та побутовим – після авіаперельоту у гравців Динамо вкрали особисті речі. І ще: це був дебютний виступ команди з СРСР у розіграші єврокубків.
Лояльність УЄФА
У перших розіграшах єврокубків клуби з СРСР участі не брали. Вперше радянська команда була заявлена на 6-й розіграш Кубка володарів кубків УЄФА (сезон 1965/66). У Союзі вирішили, що першим клубом, який зіграє у Європі, буде київське Динамо, що у 1964 році стало переможцем Кубка СРСР.
В 1/16 фіналу Динамо зустрілося з Колрейном, який представляв Північну Ірландію. Це був напівпрофесіональний клуб. Достатньо сказати, що 36-річний захисник Колрейна Берті Пікок був ще й головним граючим тренером команди, а також наставником збірної Північної Ірландії. Згідно жеребу перший матч Динамо повинно було проводити вдома, але президент Колрейна Джек Доерті запропонував перенести його до Північної Ірландії. З цікавою мотивацією. Мовляв, продаж квитків на перший матч у Колрейні дозволить заробити клубові на поїздку в столицю України.
«Так, ми чули про це, – підтверджує таку версію один із лідерів тогочасного Динамо Андрій Біба. – Керівництво Колрейна стверджувало, що таким чином вони зможуть зібрати більшу касу з продажу квитків на матч».
Пропозиція Джека Доерті була прийнята. Скоріш за все, реально зважуючи рівень майстерності команд, президент Колрейна побоювався, що його команда поступиться в Києві з розгромним рахунком і на матч-відповідь прийде набагато менше фанів, ніж можна було очікувати. І Джек Доерті мав рацію.
2 вересня 1965 року Динамо на стадіоні Шоуграундс переграло господарів 6:1, у киян дублями відзначилися Біба та Серебряников, по голу забили Базилевич і Хмельницкий. За шість днів, 8 вересня, у Києві динамівці знову розібралися з опонентами – 4:0, голи на рахунку Біби та Хмельницького, ще двічі відзначився Базилевич. Зазначимо і лояльність УЄФА, який надавав терміни проведення матчів, але команди мали можливість змінювати місце проведення та коректувати дати.
В 1/8 фіналу суперником українців став Русенборг. Клуб із Тронхейма тільки починав своє сходження у лідери місцевого футболу. Провів всього лише два сезони в еліті Норвегії, вилетів із неї і здобув Кубок країни, як свого часу львівські Карпати в чемпіонаті СРСР – граючи в другому дивізіоні. У стартовому раунді Кубка кубків Русенборг двічі з однаковим рахунком 3:1 обіграв ісландський Рейк'явік.
Гідної конкуренції для Динамо норвежці не склали. 24 жовтня у Тронхеймі господарі поступилися українцям 1:4 (голи у складі киян забили Біба, Хмельницький та двічі Пузач), а за 4 дні (!), 28 жовтня, у Києві команда Віктора Маслова відсвяткувала перемогу 2:0 (Хмельницький, Базилевич).
Січневий Селтік
Жеребкування 1/4 фіналу Кубка кубків відбулося 16 грудня 1965 року в Цюріху. Динамо випав шотландський Селтік. Перший матч належало провести в Глазго. А далі було найцікавіше. Якимось чином Селтік домовився з Динамо, а, точніше, з федерацією футболу СРСР, яка тоді приймала рішення замість радянських клубів, зіграти 12 (!) та 19 січня (!). Чому совєтська федерація погодилася на ці терміни, зрозуміти важко. Вони однозначно були зручними для Селтіка, адже чемпіонат Шотландії тривав у січні. Натомість Динамо, яке останній матч провело 20 листопада 1965 року, опинялося у заздалегідь програшному становищі.
Учасники протистояння з Селтіком Андрій Біба та Йожеф Сабо, яким ми зателефонували, не можуть пояснити такі аномальні дати. Стверджують, що все вирішувалося «нагорі». Але ж ніхто з інших участників чвертьфіналу не проводив матчі у січні! Мадридський Атлетіко зустрічався з Борусією Дортмунд 16 лютого та 2 березня. Ліверпуль з угорським Гонведом – 1-го та 8-го березня. Вест Хем із Магдебургом – 2-го і 16-го березня. Скоріш за все, радянській федерації не вистачило досвіду у переговорах із Селтіком, тому що, нагадаю, УЄФА дозволяв клубам домовлятися про дати проведення матчів між собою.
«Нас поставили перед фактом – граємо із Селтіком 12 січня, – продовжує пригадувати події 65-річної давнини Андрій Біба. – Зазвичай ми тільки в середині січня виходили з відпустки. А тут вже 12-го – гра. 20 листопада зіграли в останньому матчі чемпіонату СРСР зі СКА Одеса, завоювали срібні медалі першості. Відпочили кілька днів і почали готуватися до протистояння зі шотландцями.
Поїхали в Болгарію, зіграли там із чемпіоном країни – Левскі. Але в Софії випав сніг, погода зіпсувалася, і це не сприяло продовженню підготовки. У Києві тренувалися в залі, після Нового року поїхали в Тбілісі. Там і повинні були провести матч-відповідь 19 січня. У Києві в цю дату грати було нереально з огляду на кліматичні умови».
Напередодні поєдинку у Глазго Динамо мало кадрові проблеми. Йожеф Сабо проходив реабілітацію після травми коліна. Хоча він і полетів з командою до Шотландії, проте грати не міг. Селтік натомість дуже впевнено виглядав у внутрішньому чемпіонаті, де вигравав матч за матчем.
У дебюті зустрічі українці мали шанс здобути сприятливий для себе результат. Пузач та Базилевич могли забивати, але завадили один одному. А після штрафного у виконанні Серебряникова ворота Селтіка врятувала штанга. Далі господарі підсилили тиск і забили гол у першому таймі та ще два – у другому. 3:0 – і у Динамо вкрай примарні шанси у матчі-відповіді.
«До гри у Глазго Селтік був для нас темною конячкою, – пригадує Андрій Біба. – Це зараз є інтернет і за кілька годин можна знайти будь-яку інформацію. 65 років тому все було по-іншому. Рахунок на табло відповідав змісту гри. Пам’ятаю рудого хлопця Джонстона, який добряче повозив нас на фланзі. Після Колрейна та Русенборга Селтік виявився командою зовсім іншого класу. Недарма шотландці перемогли вже у наступному розіграші Кубка чемпіонів».
Крадіжка та політичний підтекст
Із Глазго Динамо прилетіло в Тбілісі, де проводило підготовку до матчу-відповіді. І вже там з’ясувалося, що в сумках деяких гравців зникли особисті речі.
«На той час закордонні поїздки були винятком із правил, і ми намагалися купувати подарунки рідним, – пояснює Андрій Біба. – Наприклад, шуби для дружин. Коли ми вже автобусом їхали з аеропорту Тбілісі, хлопці почали перевіряти власні сумки і виявили, що в речах хтось покопирсався. Згори все залишили, а знизу забрали найцікавіше. Навряд чи це зробили представники шотланського аеропорту. Цим зазвичай грішили радянські працівники аеропортів, а в Тбілісі ми летіли через Москву».
Матч планувався на 19 січня, але був перенесений на тиждень через відмову СРСР надати дозвіл чартерному рейсу ірландської авіакомпанії. Справа в тому, що Союз на той час не мав дипломатичних відносин з Ірландією, тож заперечував проти рішення клубу летіти з Aer Lingus (чартер ірландської авіакомпанії). УЄФА змушений був втрутитися. У підсумку Селтік летів у Тбілісі не прямим рейсом, а через Москву. Причому прилетіли на літаку... ірландської авіакомпанії.
...Вже на 20-й хвилині Сабо, який відновився після травми, зробив рахунок 1:0. Але через 11 хвилин захисник Джеммелл вирівняв становище (він же забив перший гол у Глазго). Хтось на трибуні гучно назвав це “м’ячем безнадії”. Забити ще 4 голи у ворота Селтіка було вже нереальним завданням. Динамо прагнуло здобути хоча б мінімальну перемогу, а шотландці – закінчити гру внічию. Краще із завданням впорався Селтік.
«Поєдинок у Тбілісі продемонстрував, що на полі зустрілися більш-менш рівні за класом команди, – стверджує автор голу Йожеф Сабо. – Протистояння із Селтіком стало нам у нагоді восени наступного року, коли шотландці вже в ранзі чинного володаря Кубка чемпіонів зустрічалися з нами у найпрестижнішому клубному європейському турнірі. Восени 1967 року ми виграли у Селтіка 2:1 в Глазго, у Києві зіграли внічию 1:1 і пройшли в наступний раунд змагань. Тому що вже знали, як грати проти шотландців».
Додамо, що незважаючи на такий початок сезону, 1966 рік виявився напрочуд вдалим для киян. Динамо зробило золотий дубль, вигравши чемпіонат та Кубок СРСР, а Андрія Бібу визнали футболістом року в країні. У двох наступних сезонах Динамо ще двічі виграє чемпіонат СРСР, оформивши таким чином золотий хет-трик. Але це вже інша історія.
Статистика Динамо в дебютному євросезоні
Кубок володарів кубків 1965/66
1/16 фіналу (2 і 8 вересня 1965 року)
Колрейн (Північна Ірландія) – Динамо – 1:6 (Карлі – Біба-2, Базилевич, Хмельницький, Серебряников-2).
Динамо – Колрейн – 4:0 (Біба, Базилевич-2, Хмельницький).
1/8 фіналу (24 і 28 жовтня 1965 року)
Русенборг (Тронхейм, Норвегія) – Динамо – 1:4 (Хансен – Біба, Хмельницький, Пузач-2).
Динамо – Русенборг – 2:0 (Хмельницький, Базилевич).
1/4 фіналу (12 і 26 січня 1966 року)
Селтік (Глазго, Шотландія) – Динамо – 3:0 (Джеммелл, Мердок-2).
Динамо – Селтік – 1:1 (Сабо – Джеммелл).
*******
Разом: 6 матчів (4 перемоги, 1 нічия і 1 поразка, м'ячі – 17:6).
Воротар: Віктор Банніков (6 матчів).
Захисники: Вадим Сосніхін (6), Володимир Щегольков (6), Леонід Островський (5), Володимир Левченко (1), Сергій Круліковський (1).
Півзахисники: Віктор Серебряников (6 матчів / 2 голи), Василь Турянчик (6), Йожеф Сабо (5/1), Федір Медвідь (4), Валентин Левченко (1).
Нападники: Віталій Хмельницький (6/4), Андрій Біба (5/4), Олег Базилевич (5/4), Анатолій Пузач (3/2).
Тренер: Віктор Маслов.
Максим Розенко, спеціально для Футбол 24
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
