Зірка Монзуль, нестабільність Романова, провали Пасхала. Проміжні підсумки суддівства УПЛ 2020/21

Попри той факт, що система ВАР працює не на усіх матчах туру УПЛ, доводиться констатувати – нова епоха в площині українського арбітражу розпочалася, набрала обертів і шляху назад уже немає. Це скидається на процес переходу від студентського навчання до праці: «забудьте усе те, чого вас учили раніше». Не завжди вдавалося вловити логіку, простежити послідовність тих рішеннях, що ухвалювалися арбітрами без допомоги відеоповторів. А з впровадженням технологій – й поготів.

Ще один важливий нюанс, який потрібно відзначати, підбиваючи підсумки (проміжні чи загальні) – це функціонування процесу зміни поколінь. Офіційно Можаровський, Кутаков та Труханов пішли з професійного арбітражу під час зимової перерви 2020/21, проте було зрозуміло завчасно, що їхня професійна кар'єра неминуче наближається до фінішу. Такий курс обраний Кураторами. Працюючи в Україні десять років, італійці так і не зуміли побудувати умови, в яких би молоде покоління природним шляхом конкурувало з ветеранами та витісняло їх якістю. Тож доводиться робити усе штучно: когось відправляти на пенсію, а комусь довіряти попри відсутність для того реальних підстав.

Лучі зауважив, що в Україні є достатньо молодих добрих арбітрів, які здатні прийти на заміну поколінню Можаровського. Відкриваємо статистику й дивимося: Андрій Коваленко – два матчі в першій частині УПЛ 2020/21, дві грубих помилки; Віктор Копієвський – чотири матчі, дві помилки; Олександр Омельченко – один матч, дві помилки; Олександр Деревінський – три матчі, одна помилка; Роман Блавацький – один матч, одна помилка.

Були такі, хто провів першу половину сезону майже без помилок (Олександр Шандор, Володимир Новохатній, Дмитро Кривушкін), проте судили вони небагато. Менше, аніж представники старшого покоління Романов, Пасхал, Монзуль. Помітно, що яскравих постатей серед молодих арбітрів немає. Не вистачає харизми? Впевненості? Професійності? Уміння? Комплекс причин.

Зірку взялися ліпити з Катерини Монзуль. Треба визнати – вдало. Нині прізвище Катерини є одним з найбільших подразників футбольної громадськості України. За інтерв'ю до неї вишикувалася б черга журналістів, проте спілкуватися з пресою суддям заборонено. Катерина популярна, бо судить більшість топ-матчів. В таких умовах просто не можна залишатися непоміченою, що зазвичай рекомендується арбітрам.

В семи матчах, проведених Катериною в першій частині УПЛ 2020/21, нею було допущено три грубих помилки. І низка неоднозначних епізодів, коли одна сторона звинувачувала Монзуль, а інша – хвалила та виправдовувала. Фольклором уже стали байки про «Катрусин кінозал». Це коли Монзуль йде до монітора та подовгу роздивляється епізод. І іноді просто губиться під тиском колег, що навіюють їй щось по радіозв'язку.

Статистика арбітрів УПЛ та Кубка України: кількість проведених матчів і допущених помилок після 13-ти турів чемпіонату та 1/8-ї фіналу Кубка

ТАБЛИЦЯ

* - жовтим виділені матчі Кубка за участю команд з нижчих дивізіонів
** - червоним виділені номери арбітрів, які дебютували на рівні УПЛ в цьому сезоні
_ - Дмитру Кривушкіну в Таблиці врахований матч, на який він був призначений («Інгулець» - «Шахтар»), але який фактично не відбувся

Пасхал, Козиряцький, Монзуль, Романов, Кривушкін, Шурман, Іванов були найбільш потрібними українськими арбітрами в першій частині сезону. Потрібними не означає апріорі найякіснішими. Пасхал, наприклад, грубих видимих помилок допустив більше, аніж провів матчів. Вершина його некомпетентності – поєдинок «Динамо» - «Колос», де мали місце одразу чотири неправильних рішення, що вплинули на результат матчу.

Є претензії до Іванова, який необґрунтованими жовтими карточками (які перетворювалися на червоні) зіпсував матч «Дніпро-1» - «Ворскла» (2:2), та став автором одного з найбільш резонансних суддівських рішень сезону – вилучення Іллі Забарного в поєдинку «Динамо» - «Ворскла». На ВАРі, до речі, в тому поєдинку працювала Катерина Монзуль, тож відповідальність повинна розділити й вона.

Досвідчений Абдула провів три матчі, в яких допустив дві результативних помилки (поєдинки «Зоря» - «Колос» та «Олександрія» - «Рух»). Схоже, недалекий той час, коли Анатолій піде шляхом Можаровського, Кутакова та Труханова.

Варто відзначати нестабільність Романова. Це арбітр, який може відпрацювати на супер-високому рівні, а може ухвалити рішення, що не відповідає ніяким суддівським нормам. З іншого боку, після впровадження ВАР та деяких змін до Правил, ці норми настільки неочевидні, що аналізувати роботу «людей в чорному» стає все важче. А від Лучі дочекатися ґрунтовного та об'єктивного аналізу не вдасться. Італієць лише маніпулює та замилює очі громадськості.

Розподіл помилок щодо команд

Показники, зібрані журналістами сайту, а також суддівськими експертами, свідчать, що арбітри в полі та асистенти у 89-и матчах чемпіонату України (плюс поєдинки 1/8-ї фіналу національного Кубка) припустилися 47-и видимих значущих помилок.

Видимі значущі помилки – це хиби арбітрів, які були зафіксовані та проаналізовані журналістами та експертами сайту. Ці помилки можна розділити на дві категорії: ті, які вплинули на загальний розподіл сил в матчі, і ті, які не залишили відбитку на підсумковому результаті.

Приблизно половина з 47-и помилок вплинули на підсумковий результат матчів. Найчастіше помилялися на користь «Колоса», але й проти цієї команди така ж кількість допущених помилок, тому в підсумку ковалівська команда «вийшла в нуль». На користь «Львова» було шість помилок, а проти – лише одна. І навпаки: на користь «Зорі» – лише одне помилкове рішення суддів, а проти неї – аж шість.

Проти «Руху» не помилялися взагалі. На користь «Динамо» на дві помилки менше, аніж проти нього. Стосовно «Шахтаря» – точно навпаки.

Помилки на користь команд:

• Колос – 7;
• Львів – 6;
• Дніпро-1 – 4;
• Десна – 4;
• Ворскла – 4;
• Шахтар – 4;
• Динамо – 3;
• Олександрія – 3;
• Рух – 3;
• Олімпік – 2;
• Маріуполь – 2;
• Інгулець – 2;
• Минай – 2;
• Зоря – 1.

Помилки проти команд:

• Колос – 7;
• Зоря – 6;
• Десна – 6;
• Динамо – 5;
• Ворскла – 4;
• Олександрія – 3;
• Маріуполь – 3;
• Інгулець – 3;
• Минай – 3;
• Дніпро-1 – 3;
• Шахтар – 2;
• Олімпік – 1;
• Львів – 1;
• Рух – -//-

АСИСТЕНТИ

Шість помилок – на сумлінні асистентів. У нашому «чорному» списку значаться Володимир Дорошенко, Володимир Висоцький, Володимир Коротін, Олександр Жуков, Максим Чертоляс та Євген Петраков.

Причому, лише помилка Жукова (матч «Динамо» - «Ворскла») не була визначальною для розподілу сил в поєдинку. А серед інших були й такі як пенальті, призначений за фол за кілька метрів до штрафного майданчика (матч «Колос» - «Маріуполь» Висоцький), та скасований через несправедливий офсайд правомірний гол «Інгульця» (матч «Львів» - «Інгулець», 1:1).

ВАР-АРБІТРИ

У першій частині сезоні 2020/21 ВАР-арбітрами мали право працювати восьмеро суддів: Арановський, Романов, Балакін, Бойко, Монзуль, Коваленко, Копієвський, Шурман. Одразу впадає в очі той факт, що жодного разу призначення на ВАР-арбітраж не отримав Сергій Бойко. А найчастіше за монітором опинялися Віталій Романов (сім разів), Євген Арановський (п'ять разів) та Віктор Копієвський (п'ять разів).

Катерина Монзуль двічі судила матчі як ВАР-арбітр. Один з цих матчів – «Динамо» - «Ворскла» (2:1) з пріснопам'ятним вилученням Іллі Забарного.

Статистика ВАР-арбітрів (кількість проведених матчів):

1. Романов Віталій – 7
2. Арановський Євген – 5
3. Копієвський Віктор – 5
4. Балакін Микола – 4
5. Коваленко Андрій – 4
6. Шурман Денис – 3
7. Монзуль Катерина – 2
8. Бойко Сергій – 0