Highway to hell після голів Морено як квінтесенція єврофінішу
Динамо потрібно заборонити грати проти команд з Іспанії. Коли українські гранди виглядають проти далеко не лідерів топ-чемпіонатів як представники карликових країн, жахливе відчуття приреченості нашого футболу просто добиває рештки будь-якої надії. Легендарна пісня «шосе в пекло» на стадіоні «Субмарини» виглядала знущанням. Київ двічі поспіль виглядав командою з кваліфікації Ліги Європи, яка дивом для себе отримала нагоду пограти проти суперклубу. Ось тільки Вільяреал, за винятком Жерара Морено, на рівень топу далеко не тягне. Добротна тренерська команда, яка на фоні настільки наївного футболу українців могла відчути себе фаворитом ЛЄ.
Перший тайм – господарі задушили пресингом. Створили свої моменти, тоді як у Динамо лише вихід Буяльського, який швиденько загубив свій шанс скористатися відсутністю воротаря. По перерві Вільяреал настільки стояв, що гості спромоглися на деякі підходи і навіть, о диво, удари. Повинні були хоча б рештки гідності зберегти. Якщо у роботі на захист це віддалено вдалося (програли не розгромно, знову обмежилися двома пропущеними, що формально ніби нічого), то в атаці повне Сан-Марино. Це були пекельні 90 хвилин холостої біганини. Так зазвичай виглядають суперники команди Луческу з нижньої частини таблиці УПЛ.
Навіть з Ювентусом і Барсою так безнадійно не було
Більш-менш позитивно можна виділити хіба що Бущана Забарного, місцями Буяльського, який найбільше боровся (виграв 7 єдиноборств із 12) і часто заробляв на собі фоли та навіть жовті для суперників. Найгірше, що Вільяреал навіть не спітнів, забиваючи свої голи. Як не спітнів Циганков за перші 45 хвилин. І з Ювентусом, і з Барселоною хоча б свої моменти вдавалося створювати. У кваліфікації та груповому етапі Ліги чемпіонів виглядали значно гідніше. Як тільки вийшли на команду, що вкрай серйозно ставиться до другого єврокубка, залишилося лише вести розмови про «це безцінний досвід, корисні помилки, в наступному сезоні будемо сильнішими».
Поки інше Динамо, загребське, граючи переважно своїми хлопцями, виходить у чвертьфінал, творячи диво-камбек проти Тоттенхема. Поки чеська Славія вибиває легендарного Джеррарда з ЛЄ без тіні сумнівів. Нам вчергове вказують на рівень цих наших неймовірних «талантів» з татушками і модними зачісками: усілякі другорядні речі – єдине, що поєднує їх з гравцями топ-ліг. Ось тому і не чекаємо жодних серйозних трансферів, привіт посереднім сьогодні Циганкову, Миколенку, Супрязі. Купувати когось з чемпіонату України за шалені гроші? Пандемія більше на залишила таких наївних грошових мішків на ринку. Чехів будуть купувати, хорвати теж там, ті ж поляки. Люди з не сильніших чемпіонатів, ніж УПЛ. Але зі значно більшим професіоналізмом, бажанням і відповідальнішим ставленням до роботи. Живіть тепер з цим, горе-зірки.
«Вийшов нах*р», але обіцяв повернутися
Слова Бущана на останніх секундах – найкоротший підсумок 180 хвилин з Вільяреалом. Окремі позитивні моменти були і навіть притупляли відчуття реальності. На жаль, груповий етап ЛЧ та 1/8 ЛЄ – українська стеля на сьогодні. І нічого страшного у втраті гарантованого місця в основному турнірі головного єврокубка. Адже дурити всіх вічно не вийде. Така наша реальність, рівень тренерської та виконавської думки.
Можливо, ми вимагаємо занадто швидких змін чи забагато хочемо як для одного все-таки успішного разу. Якихось 3 роки тому празька Славія вилетіла від Динамо Хацкевича у кваліфікації Ліги чемпіоні. Після цього вже другий вихід до чвертьфіналу єврокубка. Іноді потрібно просто відкотитися назад. Київ брутально вигнали з Європи, як Бущан своїх неслухняних захисників. Це не вирок, це шанс зробити велику роботу над помилками.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
