Футуристична пустеля, де рахують нафтодолари, а герой ЧС-2002 став легендою: куди потрапив Сергій Ребров

Футбол України 8 Червня, 22:45 584
Футуристична пустеля, де рахують нафтодолари, а герой ЧС-2002 став легендою: куди потрапив Сергій Ребров | 19-27
Вдруге у власній тренерській кар'єрі Сергій Ребров поїхав працювати на Близький Схід.


– Знаєш, чому гарна пустеля? – спитав маленький принц. – Десь у ній ховаються джерела.
Антуан де Сент-Екзюпері, «Маленький принц»

Сага з відходом 47-річного українця з угорського Ференцвароша підійшла до логічного завершення. На вихідних із Об'єднаних Арабських Еміратів. Терміни співпраці з еміратським грандом залишаються невідомими. Проте, в щедрості пропозиції екс-керманичу Динамо від принца-спадкоємця Абу-Дабі сумнівів немає. У пресі циркулюють цифри на рівні 4 млн євро на рік.

Тамтешня Про Ліга (або Ліга арабської затоки) проводить змагання за звичною для Європи схемою осінь-весна – 14 команд грають два кола. Сезон 2020/21 Аль-Айн завершив на 6-му місці та пролетів повз континентальні турніри на сезон наступний. Дефіцит очок до бронзи, що дає право зіграти в кваліфікації Ліги чемпіонів, склав 9 очок. Сам чемпіонат загалом зажив хорошої репутації. У таблиці коефіцієнтів Азійської конфедерації футболу ОАЕ посідає 7-й щабель, поступаючись лише потужним першостям Саудівської Аравії, Ірану, Катару, Японії, Китаю і Південної Кореї.

Футбольні Емірати для України відкрив Валерій Лобановський. Культовий фахівець після фіаско радянської збірної на ЧС-1990 поїхав перепочити на береги Перської і Оманської заток. Контракт на 2 роки, відсутність тиску номенклатури та федерації, чудові підйомні. На папері для ВВЛ усе виглядало фантастично, та сам Метр пізніше той період назвав «чорним». Шейх на чолі асоціації активно ліз до тренерської роботи, а коли Лобановському це все остогидло, то ще й не виплатив розрахункові.

Команда

Аль-Айн – еміратський гранд №1. Із часів дебюту в Лізі Про в сезоні 1975/76 «Бос» здобув 13 чемпіонських титулів. А наразі найуспішніший період колективу з емірату Абу-Дабі припав на початок XXI століття. Після піврічного періоду з боснійцем Джемалем Хаджіабдічем на чолі Аль-Айн узяв чемпіонський титул 2001/02 і призначив головним тренером творця сенсаціійного Сенегалу на ЧС-2002 Брюно Метсю.

Французький фахівець за майже два роки роботи завоював 2 чемпіонства, Суперкубок ОАЕ та, найголовніше, тріумфував у азійській Лізі чемпіонів. У двоматчевому фіналі 2003-го Аль-Айн здолав тайський Теро Сасана (2:0, 0:1) та став першим клубом із Еміратів, якому підкорився головний трофей АФК. Це досягнення і досі залишається орієнтиром для решти місцевих команд. Той же Метсю у наступному розіграші відстояти титул не зумів – Аль-Айн вилетів у чвертьфіналі, з якого й починав турнір.

Після цього спалаху «Бос» трохи відійшов у тінь. На новий переможний цикл Аль-Айн вийшов уже в новому десятилітті. Усі новітні успіхи команди пов'язані з тренерами-вихідцями з країн колишнього соціалістичного табору. Румун Космін Олерою (2011-2013 рр.) взяв два чемпіонства і Суперкубок ОАЕ, майбутній герой Мундіалю в Росії, хорват Златко Даліч (2014-2017 рр.) – два титули чемпіона, Кубок президента і Суперкубок країни, а його співвітчизник Зоран Маміч (2017-2019 рр.) – чемпіонський трофей і Кубок президента.

Головне завдання Реброва лежить на поверхні. Після сезону 2017/18 Аль-Айн не здобув жодного титулу на внутрішній арені. Запрошення за місцевими мірками зіркового тренера, вочевидь, означає відкритість керівництва й до кадрового підсилення команди. Головною зіркою у початковому ростері Реброва є Шоя Накадзіма. Японець сезон 2020/21 провів в оренді за Порту, але не вразив (9 матчів у всіх турнірах, 1 асист), тож тепер зацікавлений відновити реноме в Аль-Айні. Колись ним цікавилися Шахтар і навіть ПСЖ. І якщо з мріями про Париж хавбек, мабуть, може попрощатися, то побачити його в УПЛ цілком вірогідно.

Найкращим бомбардиром сезону в складі Аль-Айна став тоголезець Коджо Лаба. Нападник у Лізі арабської затоки забив 13 м'ячів і оформив 3 асисти. Поруч із ним діяв натуралізований бразилець Каю Канеду (7 голів, 4 результативні передачі в чемпіонаті) з великом досвідом виступів за Ботафого, Фігейренсе, Інтернасьйонал на першій батьківщині. А на лівому фланзі атаки періодично сяє анголець Вілсон Едуарду (3 м'ячі, 2 асисти). Він теж пройшов добру школу – лісабонського Спортінга, але втомився під постійних поїздок орендами й «перезапустився» у Бразі, звідки й поїхав до Еміратів торік влітку.

Є в Аль-Айні ще низка легіонерів. Досвідчений центрбек Цукаса Сіотані (25 матчів, 2 голи, 1 асист) у складі збірної Японії брав участь у двох Кубках Азії та з'їздив на Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро. Кольори Аль-Айна він захищає з літа 2017-го. На лівому фланзі оборони місце в старті застовпив перспективний бразилець Ерік. Щойно в лютому йому виповнилося 20, а він відіграв 23 матчі в чемпіонаті (3 асисти). А ще є молодий опорник із цікавою історією Ях'я Надер. Єгиптянин із походження він отримав громадянство ОАЕ, поїхав на молодіжний чемпіонат Азії-2020 та став гравцем основи Аль-Айна в 22. Словом матеріал для роботи в Реброва є.

Клуб

Заснований колись групою бахрейнських студентів і заробітчан із Судану клуб давно вийшов за рамки представництва класу робітників. Власником Аль-Айна є Мохамед бін Заєд аль-Нахаян, рідний брат власника англійського Манчестер Сіті шейха Мансура. Його основний життєвий інтерес – політика. Культове видання New York Times кілька років тому змалювала його як соціально-ліберального автократа, лідера арабського світу та одного з наймогутніших людей планети.

Статки фактичного очільника ОАЕ становлять орієнтовно 30 мільярдів доларів. Та Аль-Айном насправді займається один із його братів – Хазза бін Заєд. Коли бачиш цифри з багатьма нулями поруч із прізвищем такого власника, то завжди є спокуса заявити про обмеження фінансових ресурсів клубу хіба що небом. Та насправді Аль-Айн ніколи не розкидався грошима. Рекордний трансфер «Боса» в історії – купівля Хорхе Вальдівії з Палмейраса за 8 млн євро ще влітку 2018-го. Ще п'ять разів Аль-Айн виклав за гравців 5 млн і більше.

Назвати ці цифри захмарними складно. Навіть Динамо в роки роботи Реброва там спокійно узгоджували такі переходи. Проте, на фоні скромних можливостей Ференцвароша ресурси Аль-Айна справді виглядають непогано. Враховуючи витрати еміратського гранда в останні роки, український керманич «Боса» свої мільйонів 5-6 на трансфери отримає. Крім того, Аль-Айн традиційно бере солідними підйомними і відомих гравців зі статусом вільних агентів.

Стадіон

У 2014 році Аль-Айн переїхав на арену імені Хаззи бін Заєда аль-Нахаяна. Новий сучасний стадіон потягнув майже на 100 млн євро. Футуристична споруда, збудована за якихось два роки, може прийняти 25 053 глядачі та відповідає усім вимогам ФІФА. На офіційне відкриття арени приїхав Манчестер Сіті, який якраз оформив чемпіонський титул в Англії під керівництвом Мануеля Пеллегріні, та з Саміром Насрі на коні подарував місцевим фанатам красиве свято. У 2019-му стадіон прийняв 8 матчів Кубка Азії. Зокрема, два поєдинки тут провела збірна ОАЕ, а також відбувся півфінал Іран – Японія. Хазза бін Заєд Стедіум розташований усього за 15 хвилин поїздки від місцевого летовища та став головним елементом забудови нового району міста. Поруч розкішний готель, житлові комплекси, заклади відпочинку, офісні та спортивні центри.

Місто

Аль-Айн або Ель-Айн є четвертим за чисельністю населення містом Еміратів. У перекладі з арабської його назва означає «джерело». Аль-Айн – єдине з великих міст ОАЕ, що не має виходу до моря. Не дивно, що саме тут наприкінці XIX століття за наказом шейха збудували форт Аль-Джахілі. Так планували вберегтися від набігів із пустелі на пальмові сади бедуїнів. Нині укріплення стало музеєм із низкою експозиційних залів і сувенірних крамничок.

А ще в Аль-Айні розташований найбільший в Еміратах зоопарк. Окрім того, є парки атракціонів, музеї, відпочинкові зони, сади та багато інших принад. Нема моря – є гори. На околицях Аль-Айна знаходиться гіршина вершина-тисячник Джабаль-Хафіт. Дертися догори не треба. Завбачливі можновладці проклали автомагістраль прямісінько до піку на рівні 1249 м. Біля підніжжя гори є джерела мінеральної води, а на кілометровій висоті – оглядові майданчики.

Якщо Ребров занудьгує поблизу пустелі, то в будь-який момент зможе гайнути до Перської затоки. Сучасні автостради пов'язують Аль-Айн і з відомішими Абу-Дабі та Дубаями. Там розваг ще більше – від казино до елітних тенісних турнірів і гран-прі автомобільної «Формули-1». Головне зі всім цим розмаїттям не забути про футбол...