Як прокинутися знаменитим. Хто такий Артем Довбик?

Збірна України 30 Червня, 16:50 3516
Як прокинутися знаменитим. Хто такий Артем Довбик?
Насправді, всі випадковості в нашому житті - закономірні.

Особливо тоді, коли чекаєш і сподіваєшся. Форвард збірної України Артем Довбик напевно чекав і сподівався. І в найпотрібніший момент, точніше так - в най-най - він отримав свій шанс. Яким скористався сповна. На останніх секундах зустрічі 1/8 фіналу матчу Швеція - Україна нападаючий «Дніпра-1» забив переможний м'яч і вивів нашу збірну до чвертьфіналу Євро-2020.

Довбик відразу ж став героєм нації. У нас занадто коротка дорога від забуття до величі, і навпаки. Але зараз не про це. Просто ім'я цього хлопця у всіх на слуху, але далеко не всі знають про нього трохи більше профайла на сайті УПЛ. Користуючись нагодою, ліквідуємо цю інформаційну прогалину.

***

У матчі проти збірної Швеції Довбик з'явився на полі на 106 хвилині, замінивши Ярмоленка. Йому знадобилося всього 15 хвилин, щоб стати героєм: на 121 хвилині Артем замкнув головою простріл Зінченка, вирвавши таким чином перемогу для нашої національної команди. М'яч у ворота «вікінгів» - перший для Довбика в футболці головної команди України. Та й провів він з урахуванням гри проти шведів за першу збірну України всього-то три поєдинки. До цього матчу в його активі було лише дев'ять хвилин в грі кваліфікаційного раунду ЧС-2022 проти Казахстану, і другий тайм товарняка проти Бахрейну.

Однак і за двома попередніми поєдинками за збірну Артем, незважаючи на мінімум наданого часу, залишив хороше враження. Він створював моменти, тиснув на оборону суперника, був непоганий в підіграванні. Загалом, каші не псував. Проте, за «ранжиром» серед форвардів команди Андрія Шевченка Довбик посідав останнє місце. Після Яремчука, ясна річ, і Бесєдіна (напевно, якби у Мораеса не було проблем зі здоров'ям, в підсумковому списку збірної на Євро прізвища Довбик і не виявилося б, але ж ми знаємо, що нічого випадково не буває). Першому Артем програвав за розкрученістю і об'єктивністю, другому - тільки за розкрученістю. Мені здається, якби Довбик представляв у збірній «Динамо» чи «Шахтар», він би вважався більш талановитим. Але і про це - не зараз.

Так вже сталося - в силу різних причин, і об'єктивних в тому числі, що до своїх 24 років Довбик постійно ходив в числі «вічно перспективних», але стрибнути вище не вдавалося.

У «об'єктив» тренерів головної команди країни Довбик потрапив не після нинішнього сезону, а набагато раніше. Ну, як набагато: ще в 2016 році. Тоді нашу збірну тільки очолив Андрій Шевченко. Молодий тренер «перелопатив» дуже багато гравців в пошуках оптимального складу. Через його руки пройшов і юний тоді Довбик, який отримав виклик на «товарняк» проти Мальти і на два офіційні матчі (відбір на ЧС-2018) - проти Фінляндії та Ісландії. Але на полі в складі збірної Довбик тоді так і не вийшов.

Чим привернув ще тоді цей нападник Андрія Шевченка? У сезоні 2016/2017 Довбик дебютував в УПЛ. Причому не просто дебютував, а «увірвався» в елітний дивізіон нашого футболу. Молодий нападник «Дніпра» виглядав дуже переконливо: і з точки зору техніки, і за грою на «другому поверсі», і за швидкісними характеристиками. Вже тоді його визнавали найкращим гравцем місяця в УПЛ, а в його ангажементі були зацікавлені більш солідні клуби (просто той «Дніпро» вже дихав на ладан).

Потім Артем якось зник з наших «радарів». Все тому, що його «Дніпро» через сумнозвісні санкції ФІФА і УЄФА вилетів з вищого дивізіону відразу в третій, а потім і зовсім припинив існування. Довбик зникати разом з клубом не захотів, і перейшов в данський «Мідтьюллан».

Цікаво, що вояж в країну принца Гамлета для Довбика не був першим закордонним досвідом. Він скуштував легіонерського хліба раніше, коли хлопцеві ледь виповнилося 18-ть. В ту пору він підписав контракт з «Дніпром» - ще з тим, де проблеми тільки починалися, де Маркевич мав багатий кадровий вибір. 18-річний нападник в основу «дніпрян» не проходив, і щоб отримати ігрову практику, зважився на перехід в чемпіонат Молдови - в «Зорю» з міста Бєльці. Перехід відбувся не в останню чергу тому, що той молдовський колектив тренував український фахівець Ігор Рахаєв, який працював, до речі, разом з Маркевичем в «Металісті». Однак проявити себе в «Зорі» Артему не вдалося. Та йому і можливості особливої не давали: нападник зіграв лише в трьох матчах, після чого повернувся в «Дніпро».

***

У «Мідтьюллан» кого-завгодно не візьмуть. За мірками Данії - це однозначний суперклуб, академія якого котирується на рівні дортмундської «Боруссії». Скаути «Мідтьюллана» давно «вели» Артема. Кажуть, що знайшли його ще за матчами за «Черкаський Дніпро» нашої другої ліги (сам футболіст родом з Черкас). Данців підкуповували міць укупі з технікою українця; вони бачили в ньому майбутнього гравця основи, який може прогресувати, і якого потім можна буде вигідно продати.

Перший сезон в Данії у Артема вийшов більш-менш: він провів 10 матчів у першій команді і відзначився «чемпіонським» голом в ворота «Копенгагена». Але от далі - не заладилося. Не заладилося в першу чергу через складну травму - розрив «хрестів». Відновлення виявилося дуже тривалим і болючим. Його клуб так довго чекати не захотів, і віддав хлопця в арену - в «Сендерюске».

У складі цієї команди Артем теж виграв титул - Кубок Данії. Але і там він не став основним гравцем. І питання не тільки в травмі. Все-таки в той кар'єрний період Артем не зумів показати все те, на що здатний. Він не прогресував - а данці чекали саме цього. Не дочекавшись, відпустили його на всі чотири сторони.

***

Так Довбик влітку 2020-го повернувся в «Дніпро». Точніше, «Дніпро-1». Незважаючи на те, що нинішню футбольну команду з славного міста Дніпро складно називати грандом українського футболу, саме в ній ми і побачили «справжнього» Довбика. Тобто, того самого, на якого ще в Черкасах ходили вболівальники і якого викликали на невдалі оглядини в київське «Динамо».

Можливо, наслідки страшної травми досі даються взнаки на діях Довбика - особливо це стосується швидкості, але ось в інших компонентах футболіст явно додав. Він став більш універсальним - може грати і на фланзі, і «хибну дев'ятку», і центрфорварда, ясна річ. «Викристалізувався» і його удар з лівої - мало хто в УПЛ володіє ударом такої сили і точності. Ну і «профільні» функції відточив - гру головою, вміння відкриватися, грати на випередження. Та й техніку теж. Загалом, до своїх 24-х років це зрілий футболіст рівня збірної України. І явно вище рівня «Дніпра-1».

До речі, не здивуюся, якщо після Євро його заберуть на більш «багаті села». Контракт з «дніпрянами» у Артема діє ще два роки, але напевно в разі хорошої пропозиції його відпустять. Та й Русина клуб вже підписав: не інакше, як заміну для Артема.

Загалом, тепер «по ранжиру» Довбик - напевно не останній форвард збірної України. Особливо з урахуванням травми Бесєдіна. Цілком можливо, що Шевченко тепер буде частіше довіряти Артему. Чекаємо його появи в грі проти Англії.

А ще чекаємо, що на цьому красива історія не закінчиться. Доля дала хлопцеві шанс, і він ним скористався. Тепер майже все залежить від нього самого