Зокрема більшість журналістів висловилися за відставку нинішнього наставника «синьо-жовтих». А хто міг би звалити на себе цю ношу в майбутньому? Здебільшого називалася кандидатура Мирона Маркевича, який уже очолював збірну України. Щоправда, було це аж 2010 року, та й то, співпраця тривала лише чотири матчі. Проте Маркевич залишається єдиним фахівцем, який не знає гіркоти поразок на посаді наставника збірної.
Іван Вербицький (sport.ua)
Переконаний, що збірну України має очолювати українець. І ім’я цього українця для мене очевидне. Треба просити відновлювати тренерську діяльність Мирона Маркевича. Певен, знань, фаховості і харизми Миронові Богдановичу вистачить, щоб завести цю команду і змусити її знову повірити в себе. Не згоден з тими, хто каже, що шведам ми програли, бо Україні бракує футболістів. Це покоління гравців нічим не гірше за будь-яке попереднє. Зі своїми плюсами і мінусами, які були і будуть завжди. Ось покоління нинішніх шведських футболістів точно слабше за те, яке ми перемагали на Євро-2012 і Євро-2020. Втім, на відміну від шведів ми не були єдиним цілим. Тренер згуртувати команди не зміг.
Так, Маркевичу – 75. Це – поважний вік. Але специфіка роботи зі збірною передбачає паузи між інтенсивними емоційними навантаженнями. Нетривалий досвід роботи Маркевича на чолі з національною збірною в 2010-му, який завершився достроково через особисту неприязнь до нього тодішнього президента ФФУ Григорія Суркіса, показав, що Мирон Богданович вміє знаходити спільну мову як з такими проблемними гравцями, як Мілевський та Алієв (про Рикуна згадувати зайве, але в цьому контексті це теж доречно), а водночас не боїться довіряти молоді. То при ньому на регулярній основі заграли в збірній Коноплянка, Зозуля, Федецький.
Андрій Піскун (ukrfootball.ua)
Серед українських спеціалістів є дві кандидатури – Ротань і Маркевич. Але навряд чи Буткевич відпустить Ротаня, та й не факт, що Руслан Петрович зараз і сам захоче очолювати проблемну команду. Він молодий тренер і у майбутньому, якщо все буде добре, шанс у збірній точно отримає. Маркевичу вже 75 років, у нього складні взаємовідносини зі збірною, він мав очолити національну команду після Шевченка, але тоді Павелко зробив вибір на користь Петракова. Не думаю, що Шевченко запросить Маркевича.
Зараз багато чуток, що збірну може очолити Мельгоса, але за які заслуги? Молодіжка під його керівництвом провалює відбір на Євро-2027. На мою думку, прийшов час запрошувати іноземного спеціаліста із досвідом. Чому б не спробувати Пауло Фонсеку? У нього дружина українка, він любить нашу країну, знає наш футбол. Єдиний мінус – португалець ніколи не працював зі збірними. Але гірше ніж за Реброва вже точно не буде.
Олександр Попов (dynamo.kiev.ua)
Хотілося б, звичайно, помріяти про умовного Анчелотті, але ми зараз «трохи» в інших реаліях знаходимося, щоб навіть замислюватися про іноземного фахівця належного рівня. Я думаю, що у разі відходу Реброва збірну необхідно довірити тому фахівцю, який зумів зарекомендувати себе в українському футболі останніх років. Наприклад, Йовічевіч. Чим, до речі, не іноземець? Або Вернидуб. Але чомусь є стійке відчуття, що призначення буде настільки безперспективним (а, можливо, і шоковим), що емоції від нього будуть такими ж, як від матчу зі Швецією. Хотілося б, звісно, помилитися.
Олексій Сливченко (sport.ua)
За роки, що пройшли після відновлення незалежності, ми багато експериментували: запрошували до керма команди то фахівців, які будували так званий романтичний футбол, то, навпаки, кликали їм на заміну суворих прагматиків. Але якогось надзвичайного результату, як правило, це не приносило. Тому, з моєї точки зору, зараз настає час все ж уперше в історії довірити керувати збірною тренеру-іноземцю. Аби він міг привнести новий менталітет та не почував себе ледве непогрішним. Збірній потрібен наставник, який буде відчувати тиск футбольної спільноти та вболівальників, та реагуватиме на це адекватно, як на звичайну роботу, яку можна швидко втратити, а не так, нібито хтось йому щось винен. Якщо хочете почути конкретні прізвища, то я б волів побачити біля керма збірної або Паулу Фонсеку, або Ігора Йовічевіча. Хоча, відверто, шанси на це мізерні…
Ігор Циганик (Циганик live)
Наразі я не готовий сказати, хто є фаворитом на посаду головного тренера збірної України. Втім, у своїй програмі одразу після матчу зі Швецією я назвав прізвище Олега Лужного, який цілком може бути одним із кандидатів. Плюс, безумовно, Мирон Маркевич, якому свого часу так і не дали реалізувати себе в національній команді. Вважаю, що на цьому етапі його досвід міг би допомогти. Я розглядав би і кандидатуру Руслана Ротаня. Однак у нього зараз цікавий проект у «Поліссі». Мабуть, я зупинився б на цих кандидатурах.
Щодо іноземного фахівця, то вже не раз говорилося про Паулу Фонсеку. Я не виключаю цього варіанта, оскільки португалець має споріднені стосунки з Україною. Для цього наставника наша країна не чужа. Але в мене є єдине бажання, прохання, не має значення, як сказати. Якщо закордонний фахівець погодиться очолити збірну України, потрібна умова, щоб фахівець всю свою каденцію проживав у нашій країні. Це не повинно бути у вигляді відряджень. Робота зі збірною передбачає співпрацю з клубними тренерами, із самими клубами, перегляд наживо кандидатів, зустрічі зі ЗМІ, робота з уболівальниками. Це все потрібно для того, щоб команда відчувала, що вона є українською.
Нагадаємо, що контракт Сергія Реброва, від якого чекали відставки після поєдинку у Валенсії, закінчується влітку поточного року.
Забирай бездепозитний бонус 1000₴ для ставок в betking по промокоду FCDK
