— Олеге Борисовичу, Харків тримається?
- Так. Хоча в нас, напевно, вже немає району, який би не бомбили. Але найбільше дісталося районам, які розташовані ближче до Росії. Багато людей звідти вже поїхало, там повний треш.
— Як близько агресор підійшов до Харкова?
— Мені важко сказати, але не було дня, щоби наше місто не обстрілювали.
— Наскільки добре Харків функціонує з огляду на нинішнє становище?
— Треба стати навколішки перед людьми, які забезпечують життєдіяльність міста. Так, у нас бувають проблеми з електрикою, водопостачанням, але міські служби всі ці проблеми намагаються усувати в найкоротший термін. Карети швидкої допомоги працюють 24 на сім, за що їм особлива подяка. Місто згуртувалося як ніколи. Щодо продуктів, то вони є, хіба що є деякі проблеми із молочною продукцією. Через те, що багато людей евакуювали, вже немає величезного ажіотажу в супермаркетах. До того ж, і волонтери якісно виконують свої функції.
— Ви маєте певні обов'язки?
- Як сказати. Все через інтернет, телефон, допомагаємо старим людям із доставкою води, продуктів, адже часто ліфти не працюють. Це є елементарна допомога. Тренер з легкої атлетики Марина Міндарєва займається пошуком та доставкою медикаментів. Від тренера воротарів інтернату УФК «Металіст Артема Черняєва» я взагалі в шоці, в які точки він надає допомоу. Інші хлопці, зокрема Костя Марченко, Євген Шаповал їздять під кулями, ризикуючи життям, але допомагають людям.
— Який настрій у самих харків'ян?
— Незважаючи на велике горе, яке росія завдали нашому місту, харків'ян не зломити. Перед війною мені дзвонило багато знайомих, друзів, але мало хто вірив у Харків. Але ми всім показали та довели, що Харків – це Україна!
Сергій ДЕМ'ЯНЧУК
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
