«Залізний капітан» київського «Динамо». Пам'яті Василя Турянчика

Динамо Київ 2 Квітня, 20:35 386
«Залізний капітан» київського «Динамо». Пам'яті Василя Турянчика
Пам’яті Василя Турянчика

Василь Юрійович народився 17 квітня 1935 року. І, мабуть, у футбольній колисці. Бо зі шкіряним м’ячем у майбутньому не розлучався ніколи.

Як зазначав свого часу відомий літописець закарпатського спорту Василь Федак, першим обдарованого юнака помітив заслужений тренер УРСР Кароль Сабов. Турянчика у 1953 році ввели до складу збірної школярів Закарпаття, яка успішно представляла область на всеукраїнських змаганнях. А вже за рік уболівальники побачили футболіста в лавах ужгородського «Спартака».

Крім останнього, у кар’єрі неперевершеного закарпатця були різні команди — «Червона зірка», «Іскра» (Мукачеве), львівські ОБО та СКА «Верховина» й «Говерла» (Ужгород); однак найдовшими й найяскравішими стали виступи за київське «Динамо» в 1959–1969 роках. Тричі входив до списку «33 найкращих» колишнього СРСР, чотири рази ставав чемпіоном Радянського Союзу, тричі — срібним призером, двічі вигравав Кубок.

Упродовж тривалого футбольного життя нинішній ювіляр випробував себе практично на всіх позиціях, окрім воротарської, а найбільше запам’ятався як захисник.

Турянчик, як читаємо в одному з тренерських зошитів тих часів, «добре грав головою, був фізично сильним, витривалим і високодисциплінованим футболістом». Його самовіддача, настирливість, сміливість вражали. За бійцівський характер Василя Юрійовича називали «залізним», «одним із найяскравіших захисників в історії радянського футболу». А ще — «хвилерізом» — за використану тактику в обороні, коли виступав попереду центральних захисників і першим ставав на шляху атаки суперника. При цьому сам забивав. І не просто голи, а вирішальні! Так, наприклад, було в півфіналі Кубка СРСР у матчі з мінськими одноклубниками. А що вже казати про перший «золотий» гол київського «Динамо» у ворота московського «Торпедо». Красиво відзначився, через себе. Це при тому, що в той, 1961-й, рік перехворів жовтухою і лікарі взагалі радили завершити кар’єру.

Працював Василь Юрійович і на посадах тренера, тренера-селекціонера, начальника команди, віце-президента відповідно в «Кераміку», «Карпатах» (Мукачево), «Говерлі», «Закарпатті» (Ужгород). Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня та іншими нагородами.

Світла пам’ять…