«У нас, біля ратуші (в Генті, – прим.), вже більше місяця висить український прапор. Коли під’їжджаєш до центру міста, його видно з різних сторін. Мер Гента готує відкриття містечка для біженців, при місцевій церкві працює гуманітарний штаб. Люди надають житло, збирають кошти. Навіть маленькі дітки віддають на благодійність свої заощадження.
Містом майже неможливо спокійно пройти. Тебе постійно зупиняють і запитують, чим допомогти, та бажають миру нашим землякам. Я не зустрічав жодного європейця, який не був би на боці України.
Батьків з Кременчука так і не вдалось забрати. Не раз розмовляв на цю тему і з ними, і з сестрою, але вони не хочуть нікуди їхати. Моляться і вірять, що все буде добре. Був момент, коли ситуація в моєму рідному місті загострилася, я збирався ще раз переконати батька, а він каже: «Сину, привезли бойлер. Передзвоню».
Батьки живуть за містом, у них постійно багато роботи. Був період, коли ситуація трохи заспокоїлася, і тато навіть відновив тренування з дітками. Професія тренера – це його стихія», – сказав Безус у коментарі Zbirna.com.
Хочеш допомогти ЗСУ 🇺🇦?
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
