- Владиславе, які у тебе враження від благодійного турне?
- Звичайно, лише позитивні. Ми маємо можливість грати з хорошими кваліфікованими суперниками, підтримувати форму та приносити користь, у тому числі фінансову, рідній країні та співвітчизникам.
- Чи можна порівняти ігри в нинішньому благодійному турне з офіційними за емоціями?
- Думаю так. Кожен футболіст хоче вигравати у будь-якій грі – чи то товариський матч, чи то офіційний. І тут також на кожну гру ми виходимо з думками лише про перемогу, як і в офіційних іграх, при цьому розуміючи, що наша гра та результати в тому числі радують мільйони українців.
- Незвично, що граєте на чужих стадіонах, а скрізь уболівальники підтримують «Динамо» та Україну?
- Так, є таке. еличезна подяка клубам, з якими ми граємо, що збирають на трибунах таку велику кількість людей, у тому числі тих, хто змушений був виїхати з України через війну. Грати за такої атмосфери – одне задоволення.
- Ти забив два м'ячі «Боруссії», потім також двічі відзначився у матчі із загребським «Динамо». Які почуття відчував, можливо, присвячував комусь свої голи?
- Хотів би присвятити ці забиті м'ячі військовим, які захищають нашу країну від агресора. Завдяки їм Україна продовжує існувати, і після війни та нашої перемоги вона стане лише кращою.
– Першу частину сезону ти провів в оренді в «Чорноморці» – зіграв 17 ігор в УПЛ та забив 3 м'ячі. Як оціниш для себе цей період у професійному плані?
– В принципі, складний період, адаптація до дорослого футболу. Вважаю, могли зіграти краще, але оскільки у нас молода команда, без особливого досвіду, то припустилися багатьох помилок, які коштували нам очок, і завершили першу частину сезону не на тому місці, де могли бути.
- Починаючи з 12 квітня, «Динамо» провело вже п'ять матчів. У змагальний період, коли така велика кількість ігор, футболісти можуть скаржитися на щільний графік, на втому. Як самопочуття у тебе, партнерів зараз?
- Коли грали через день, то було важкувато. Але у нас у команді чудові умови для відновлення, хороші масажисти, тож втоми ніякої немає.
- Ви граєте у різних країнах, містах. Чи відчуваєте підтримку вболівальників?
- Так звісно. Скрізь, де ми буваємо, зустрічаємося з переселенцями з України, спілкуємося з ними. Також у всіх містах бачимо, як люди підтримують Україну та переживають за нашу країну. Це, звісно, приємно.
- Багато футболістів, уже сімейних, вивезли своїх дружин та дітей також за кордон. Яка в тебе ситуація із рідними? Де вони зараз?
- Залишилися вдома, у Кам'янці-Подільському. Допомагають переселенцям, зокрема, багато людей приїхали з Києва.
- Загалом багато часу йде на читання новин з України?
- Майже весь вільний час. Як тільки закінчується тренування або матч, відразу заходжу в телефоні в соцмережі та читаю, як, утім, і всі партнери по команді, що сталося в нашій країні та світі загалом за ці кілька годин нашої відсутності в інформаційному полі.
- Що б ти побажав усім співвітчизникам, які зараз перебувають в Україні, особливо тим, хто у гарячих точках, де ведуться бойові дії?
- Звичайно ж, триматися, не падати духом, щоб усі були живі-здорові. Сподіваюся, незабаром усе закінчиться нашою перемогою.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
