«Я тоді був після періоду в Туреччині, тільки повернувся. Я був ще на контракті зі «Шахтарем», але нікуди не міг перейти - то не було офіційної пропозиції, то ще щось. На мене виходило «Динамо» Москва, але до конкретики тоді так і не дійшло.
Однак ще тоді я розмовляв зі своїм агентом і казав: «Ну як так, незнаю. Які гроші вони б не казали що дадуть, я не зможу піти. У нас на Донбасі таке відбувається з 2014-го року, а я зараз піду...». Мене мучила совість.
Зараз я розумію, що мої рідні та друзі, можливо, сприйняли це нормально, мовляв ти ж йдеш грати і заробляти гроші для сім'ї. Але не було такого, щоб я сказав: «Якщо буде офіційно, то я піду». Я кожного разу казав агенту: «Може ні, давай не будемо це розглядати».
Ми чекали до останнього і тоді, в останні дні серпня, з'явився варіант зі «Зорею». Коли я повернувся з Туреччини, то Юрій Вернидуб на наступний день сказав, що буде радий бачити мене у своїй команді. Відповів йому, що також хочу, але треба все узгодити зі «Шахтарем». Я постійно був у оренді, вже не молодий хлопець, і хотілося постійної команди, де буду грати повноцінно», - розповів Караваєв.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
