Проект «Золотий Талант» стартував в 2013-му та встиг провести вже дев’ятий цикл визначення кращих молодих футболістів України у двох вікових категоріях U-19 та U-21.
Саме 2013 рік став переломний для України та українського футболу. Деякі гравці з молодих талантів вже перетворилися на лідерів своїх клубів. Дехто не виправдав аванси, які йому видавали на початку його кар'єри. Хтось просто залишився на рівні середняка. Беремо ТОП-3 у двох вікових категоріях та згадуємо, що це за золоті таланти, та як склалася їх доля.
Золоті таланти України (U-19) за 2013 рік
Едуард Соболь
- Тодішній клуб: «Шахтар» Донецьк
- Нинішній клуб: «Брюгге» (Бельгія)
- Зміна трансферної вартості (з 2013 по 2022): 1,5 --> 3,2 млн. євро (пікова вартість 4 млн. євро 2020 рік)
Вихованець запорізького «Металургу» перейшов до донецького «Шахтаря» у лютому 2013 року. Сума трансферу не була оприлюднена, але вартість Соболя на той момент сягала 400 тис. євро (всі дані з transfermarkt). У сезоні 2013/14 Соболь зіграв у 9 матчах УПЛ, 1 матчі Кубку України та 7 разів виходив на поле у Юнацькій Лізі УЄФА. Згодом на Соболя очікували оренди спочатку по Україні. За цей відрізок мандрівок по Батьківщині він встиг зіграти за донецький «Металург», харківський «Металіст» та луганську «Зорю». Потім на Едуарда очікували оренди за кордоном. Першим європейським клубом Соболя стала чеська «Славія», згодом «Яблонець», а потім відбувся перехід до «Брюгге». Скинути кайдани «гірників» він зумів лише влітку 2021, коли «Брюгге» викупив його контракт у «Шахтаря». У цьому сезоні Соболь зіграв за бельгійців у 36 матчах, в яких забив 1 гол і віддав 4 гольові передачі.
Дмитро Ярчук
- Тодішній клуб: «Таврія» Сімферополь
- Нинішній клуб: «Васт» Миколаїв
- Зміна трансферної вартості: 200 тис. євро --> 0 (пікова вартість 400 тис. євро 2014 рік)
У тому сезоні «Таврія» переживала чергову кризу та мала заборону на підписання нових гравців. Зазвичай у таких випадках клуби роблять ставку на свою молодь, що власне і відбулося. Дмитро Ярчук був людиною, яка заміняла Максима Калініченко і робила це досить успішно. Гравець провів той сезон досить стабільно і був чи не єдиною світлою плямою у тій команді. Після смерті «Таврії» та анексії Криму була інформація про можливий перехід Ярчука до «Вердера». Потім апетити знизилися і стали ходити розмови про «Карлсруе» (на той момент другий німецький дивізіон), а потім зайшла мова про «Штутгартер Кіккерс», а це вже третя Бундесліга. Проте наступним клубом Ярчука виявилось миколаївське «Торпедо»... Потім був «1461 Трабзон», «Гірник-Спорт», а ось потім виплив варіант з «Ешторілом». Португальська команда тоді грала у еліті, тому Ярчук пішов на значне підвищення. Дмитро прийняв участь в 7 матчах чемпіонату Португалії сезону 2016/17, але результативними діями не відмітився. Наступними клубами українського хавбека були португальські «Лейоеш» та «Вілафранкенсе» з нижчих ліг. На Піренейському півострові український опорний півзахисник себе проявити ніяк не зумів, тому самий час було повертатися на Батьківщину. До України Ярчук повернувся у 2018 році, коли став гравцем МФК «Первомайськ», що у Миколаївський області. З серпня 2021 року Ярчук є гравцем футбольного клуба «Веста» із його рідного Миколаєва. Ця молода команда планувала на сезон 2022/23 заявитись у Другу Лігу, але через війну перспективи залишаються туманними.
Іван Петряк
- Тодішній клуб: «Зоря» Луганськ
- Нинішній клуб: «Фехервар» (Угорщина)
- Зміна трансферної вартості з 2014: 300 тис. євро --> 2 млн. євро (пікова вартість 2 млн. євро 2017 рік)
У 2011 Іван Петряк змінює київський РУФК на луганську «Зорю». В тому таки 2011 він дебютує у грі з донецьким «Шахтарем» (1-4). Загалом у складі «мужиків» Петряк проведе 108 матчів, заб'є 11 голів та віддасть 14 гольових передач. Його трансфер в «Шахтар» можна вважати провальним, адже гравцем на якого серйозно розраховують він не став. Зі складу гірників він відправився в аренду до «Ференцвароша», який на той момент очолював Сергій Ребров. У тому сезоні 2018/19 Петряк став одним з найкращих гравців угорського чемпіонату (6 голів, 12 асистів у 36 матчах). Всі вважали, що тандем Ребров-Петряк буде довготривалим, до того ж сам «Ференцварош» хотів викупити вінгера у «Шахтаря». Але трансфер не відбувся, через фінансові апетити Петряка. Ось, як Сергій Ребров прокоментував перехід Івана до стану принципових ворогів його клубу «Фехервару»:
«Я літав у Київ, особисто домовлявся з Шахтарем, домовлявся з Іваном. Але агенти за спиною Ференцвароша, за моєю спиною зробили пропозицію Івану, і він підписав контракт. Я вважаю, що це не дуже гарно. Наразі це рішення самого Івана. І тільки час покаже, чи це рішення було правильним, чи ні», - сказав Ребров.
Час показав, що рішення було помилковим. Ребров декілька разів став чемпіоном разом з «Ференцварошем» та вперше за 25 років вивів клуб до групового етапу Ліги чемпіонів. Сам Петряк залишився на рівні непоганого гравця по міркам чемпіонату Угорщини, без суттєвого прогресу чи регресу. Цікаво, якби склалася доля Петряка, коли він залишився би у «Ференцвароші» та мав ігрову практику у єврокубках. Позиція лівого вінгера на якій грає Іван була у збірній досить проблемною і він міг закрити її, навіть поїхати на Євро, але... Але поміж розвитком та грошима вибрав гроші, втративши у кінцевому підсумку і розвиток і гроші.
П'ятірки найкращих за місяцями 2013 року
Березень: Соболь, Сарнавський, Борячук, Яремчук, Циганков.
Квітень: Соболь, Сарнавський, Петряк, Мірошніченко, Павленко.
Травень: Петряк, Павленко, Сарнавський, Мірошниченко, Соболь.
Липень: Підківка, Павленко, Соболь, Петряк, Задерецький.
Серпень: Підківка, Соболь, Задерецький, Петряк, Страшкевич.
Вересень: Соболь, Ярчук, Хобленко, Задерецький, Страшкевич.
Жовтень: Ярчук, Соболь, Бєсєдін, Юрченко, Петряк.
Листопад: Ярчук, Мірошніченко, Блізніченко, Юрченко, Аксьонов.
Золоті таланти України (U-21) за 2013 рік
Іван Ордець
- Тодішній клуб: «Іллічівець» Маріуполь
- Нинішній клуб: «Динамо» (Москва)
- Зміна трансферної вартості з 2013: 600 тис. євро --> 5 млн. євро (пікова вартість 5 млн. євро 2021 рік)
Іван Ордець із академії «Шахтаря» відправився вже за знайомим маршрутом до Маріуполя. Під керівництвом Миколи Павлова він прогресував і для багатьох стало зрозуміло, що цей гравець може застовпити за собою місце основого центрбека «Шахтаря» у майбутньому. Високий зріст, гарна швидкість, гра головою, одним словом, є всі дані, щоб стати ТОП гравцем, але... Спочатку травми, потім нестабільність, потім знову травми, ще більш серйозні. Дійшло все до того, що у 2019 році Ордець неочікувано змінює «Шахтар» на «Динамо», щоправда московське. У той час перехід сприйняли здебільш негативно, але той же Соболь у коментарі розповідав, що Іван заслуговує на виклик до збірної etc. Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України, Ордець на відміну від ще більш ненависного для більшості українських вболівальників Ракицького приймає рішення залишитися у Москві. На відміну від Тимощука Іван висловився проти війни, опублікував антивоєнний пост та пост, де просить допомогти його рідній Волновасі. При цьому захисник «Динамо» продовжує знаходитися в Москві та заробляти гроші на крові.
Сергій Болбат
- Тодішній клуб: «Металург» Донецьк
- Нинішній клуб: «Шахтар» Донецьк
- Зміна трансферної вартості: 100 тис. євро --> 1.2 млн. євро (пікова вартість 3 млн. євро 2019 рік)
Вихованець «Шахтаря», який зумів закріпитися у обоймі рідного клубу. Щоправда, для цього йому довелося змінити його амплуа і перекваліфікуватися з правого/лівого вінгера у правого/лівого захисника. Болбат дуже яскраво себе проявив, коли грав у оренді за донецький «Металург» під керівництвом Ташуєва. Встиг Болбат пограти і за харківський «Металіст», який на той час вже йшов на дно. Потім у його кар'єрі відбувся перехід до бельгійського чемпіонату, де він виступав за «Локерен» й доволі непогано. Після Бельгії повернувся до «Шахтаря», а точніше буде сказати до «Маріуполя». І ось вже після «Маріуполя», у 2018 році Болбата залишили у обоймі гірників. Грав він переважно справа у захисті, міг підстрахувати і зліва у обороні, а міг зіграти і вище. Загалом був такою важливою затичкою з українським паспортом. Але влітку 2021 року пану Де Дзербі він став не потрібен і той відправив його в оренду до «Десни», яка переживала не кращі часи, але за інерцією продовжила йти доволі високо у турнірній таблиці. Зараз цінність Болбата для «Шахтаря» значно підвищиться, адже велике питання чи повернуться легіонери назад до гірників. Сергію всього 28 і він ще має шанс заграти у «Шахтарі» не у якості затички, а проявити себе як лідер на полі. Шанси є, а як там буде покаже лише час.
Максим Коваль
- Тодішній клуб: «Динамо» Київ
- Нинішній клуб: «Аль-Фатех» (Саудовська Аравія)
- Зміна трансферної вартості: 6 млн. євро --> 700 тис. євро (пікова вартість 6 млн. євро 2013 рік)
Уже в 17 років Коваль був зіркою українського чемпіонату у складі запорізького «Металургу». У 2010 він перейде до «Динамо» і стане тим, хто повинен буде змінити Шовковського на його посту. Взагалі зі всього цього списку найбільше падіння відбулося саме у Коваля, так до того щоб грати за миколаївський «Васт» йому далеко, але за співвідношенням очікування/реальність можливо й недалеко? Коваль не зумів закріпитися через власні психологічні проблеми у складі «Динамо», а тому був змушений поїхати в оренду спершу в «Говерлу», а потім до чемпіонату Данії, де він грав за «Оденсе». Обидва відрядження з Києву неможна назвати вдалими. Вже на 2016 рік, після повернення із «Оденсе» його трансферна вартість впала до історичного мінімуму 400 тис. євро (у 2020 все ж проб'є і 350). Вдалося знову заграти у Києві після відходу з команди Шовковського. Тоді між Рудьком, Ковалем та Бущаном розгорнулася конкуренція. Кожен з них по черзі її вигравав, але залишитися повинен був лише один. Спочатку відпав Рудько, його місце зайняв Коваль. Потім після помилки у матчі з «Карпатами» Коваля садять на лаву для запасних і Бущан свій шанс вже не віддає (до травми та приходу Бойко). Максим натомість взимку 2018 отримує пропозицію від «Депортіво», котре тоді грало у еліті іспанського футболу та приймає її. У першому своєму матчі за «Депортіво» Коваль отримує червону картку, а потім зіграє свій другий та останній матч проти «Валенсії». У тій грі Максима на 83 хвилині замінить Пшемислав Титонь. Загалом, знову провал та розчарування від Максима Коваля. І знову через психологічну нестійкість. Схожу історію зараз переживає Владислав Супряга, який, як і Коваль має всі дані, щоб стати ТОП гравцем, але футбол не тільки про фізику. Далеко не про фізику. З 2018 року Коваль грає у Саудівській Аравії за «Аль-Фатех», але має бажання повернутися до України. Максиму вже 29, хтось скаже, що для голкіпера це тільки початок, але навряд чи у цьому випадку. Хоча, як прихильник таланту Коваля, хотів би помилятися.
П'ятірки найкращих за місяцями 2013 року
Березень: Ордець, Коваль, Чурко, Буяльський, Караваєв.
Квітень: Коваль, Ордець, Караваєв, Новотрясов, Озарків.
Травень: Ордець, Коваль, Караваєв, Озарків, Буяльський.
Липень: Коваль, Ордець, Неплях, Чурко, Степанюк.
Серпень: Ордець, Коваль, Неплях, Кулач, Калітвінцев.
Вересень: Болбат, Коваль, Ордець, Буяльський, Караваєв.
Жовтень: Болбат, Костевич, Ордець, Буяльський, Будківський.
Листопад: Болбат, Мемешев, Ордець, Караваєв, Малишев.
Владислав Омельченко
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
