«Сьон» - «Динамо»: експрес-аналіз матчу

Динамо Київ 2 Липня, 22:33 1242
«Сьон» - «Динамо»: експрес-аналіз матчу | 19-27 Фото: ФК Динамо Київ
​Блогер Михайло Смоловий поділився думками про товариський матч «Динамо» та «Сьонна», в якому «біло-сині» перемогли 0:1 завдяки голу Ваната.

Стисло після першого тайму:

- ні, офіційники не поплутали, номінально (тобто лише при захисті) Гармаш дійсно грав зліва; враховуючи відсутність глибини складу там, то історія перспективна, бо в атаці умовний Вербич практично ніколи широко не розташовується

- черговий епізод геніальності Буяльского, що створив усі передумови для голу пасом на Волошина; шкода, що це ледь не єдиний момент, коли команда дозволила Буї засяяти, а хто забув, то це головна мета у усієї гри команди - шукати Буяльського у 20-метровій зоні від воріт

- трохи (на краплинку) вправніше переходили центр поля, бо потрібно відзначати більшу кількість суперників у блоці (ставались епізоди з одночасним розташуванням 7-8 динамівців на власній половині у початковій фазі атаки, але і 5-6 суперників було при цьому, не 2-3)

Стисло після другого тайму:

- після трьох ігор Андрієвський для мене найбільше розчарування, з його досвідом та двома роками в діда не можна так грати, не можна нічим не відрізнятися зі знаком плюс від Яцика, що робить лише перші кроки в основі

- після пошкодження Яцика, Андрієвський вже акцентовано грав ЛЦП (Малиш - ПЦП), але то не можна порівняти з Шапаренко навіть, якщо він буде в тапках та із зав’язаними очима; коли лягає «лівий двигун», то втрачаємо усе ліве крило, ні Ванат, ні Вівчаренко там не показали абсолютно нічого у другому таймі, наче їх там і не було

- напевно ж не було ігровим завданням клеїти дурня, але команда клеїла - ЦЗ стоїть з м’ячем, основні пасові лінії перекрито, але нові ніхто не створює; зрозуміло, що дітям важко, бо їх років п’ять вчили просто дивитись у повітря, де м’яч літав над їх головою, але коли відверто порушують усе що можна гравці ротації, то на це пояснення вже немає

- поки нічого із звичного плейбуку не працює, тут маю передати привіт Іщенку знову, бо під діда ці два роки програму підготовки в дітей ніхто не перелаштовував; воно і не працюватиме нічого з цим набором гравців ще довгий час; тому чекаємо на повернення Сироти, Кенді, Сидорчука, Шапаренка та Циганкова, наразі ці гравці є носіями ДНК більш звичної нашому оку ігрової архітектури, лише вони вміють годувати Буяльського, ротація та діти майже не розуміють цієї задачі