«Петраков зараз же без роботи сидить, а іспанський вектор українського футболу, оголошений колись Андрієм Павелком, зайшов у повну задницю. І я вам чесно скажу: якби я працював в УАФ, я вже давно зробив би пропозицію роботи Петракову. Роботи у системі збірних – не з національною збірною, а роботи саме в системі збірних.
Знаєте чому? Тому що на тих молодіжних рівнях Петраков працював із душею, з колосальною самовіддачею. Але цим «котикам» із числа теоретиків, адептів баскського футболу, які по Європах ситих і спокійних сидять, понакидували там, що все знають у футболі, і які намагаються бути тренерами, аналітиками онлайн – їм навіть близько не зрозуміло, що таке працювати з душею, що таке працювати щиро для своєї країни з колосальною самовіддачею.
А Петраков це знає. І те, що у Петракова не вийшло з національною збірною, це ж ніяк не означає, що він поганий тренер. Як мінімум, я вам скажу так: в Україні досі немає тренера, який на рівні молодіжних і юніорських команд здобував би трофей, як це зробив Петраков зі збірною U-20 на чемпіонаті світу 2019 року.
Ні, є ще Юрій Калитвинцев, який зі збірною U-19 виграв чемпіонат Європи 2009 року, який в Україні було проведено. Ну от – два тренери. І, до речі, обоє зараз без роботи.
Але я чому Петракова відзначаю? Тому що він тоді, у 2019 році, пішов своїм шляхом – тренерським шляхом. Звичним для українського футболу, для його стилістики: від оборони, на контратаках, з хорошими стандартами, з шаленим настроєм, дисципліною і самовіддачею.
З правильним підходом до ключових футболістів і до всіх гравців цієї команди. І, у моєму сприйнятті, Петраков із його підходом як тренер дитячо-юнацьких і молодіжних команд – він набагато ближчий, ніж ті іспанські «заробітчани». Як би там Петраков поза очі мене не називав – його підхід мені ближчий.
Я вважаю, що й час показує: у наших умовах, у наших реаліях розкидатися такими людьми, такими фахівцями – це занадто велика розкіш. Я зараз говорю про людину, яка має понад 20-річний практичний досвід роботи зі збірними України різних вікових груп. Практичний досвід.
Він знає цю кухню більше, ніж усі нинішні тренери збірних разом узяті, не кажучи вже про всіх нинішніх кураторів збірних України – самопроголошених. Я вважаю, що це занадто велика розкіш для нашого футболу – маючи таку людину, залишати її поза справами, не використовувати її досвід і знання.
Так, він дуже непроста людина, але тим не менше, я вважаю, що менеджмент нашого футболу міг би задуматися над тим, як можна було б такі знання і такий практичний досвід використати на користь розвитку збірних України», – сказав Вацко.
