Додо мав стати топовим трансферним кейсом «Шахтаря», якби не війна

Світовий футбол 24 Липня, 12:00 202
Додо мав стати топовим трансферним кейсом «Шахтаря», якби не війна
22 липня успішно завершилася трансферна епопея з переходом правого фулбека «Шахтаря» Додо у «Фіорентину».

Бразилець підписав із флорентійським клубом контракт на п'ять років, а «гірники» отримали від угоди 14,5 мільйонів євро плюс зможуть потенційно розраховувати в майбутньому ще на 3,5 мільйони, якщо складуться всі умови, прописані в договорі.

У мирні часи трансфер Додо із «Шахтаря» до Європи мав стати однією з ключових подій для УПЛ, проте через війну він відбувся якось буденно, якщо не сказати сіро. Однак варто розуміти, що на невисокого, але неймовірно швидкого та технічного фулбека у «Шахтарі» справді покладали серйозні надії. По суті, Додо мав стати наступним топовим трансферним кейсом «гірників», продовживши колись неймовірно успішний ряд угод - Чигринський, Мхітарян, Дуглас Коста, Вілліан, Фернандіньо, Алекс Тейшейра, Фред.

Важливо розуміти, що Додо в «Шахтарі» справді вдалося досягти серйозного прогресу і, якоюсь мірою, навіть зробити майже неможливе – змусити вболівальників донеччан забути про величну спадщину Даріо Срни. Примітно, що 2018-го і тоді ще надзвичайно молодий бразилець, і вже вкрай досвідчений хорват одночасно покинули «Шахтар». Срна поїхав назовсім у «Кальярі», де відіграв один сезон, а потім завершив кар'єру і повернувся до донецького клубу, але вже на адміністративну посаду, а Додо провів рік в оренді в португальській «Віторії» Гімарайнш, звідки повернувся до України разом із головним тренером цієї команди Луїшем Каштру.

Замінити Срну в «Шахтарі» намагалися багато хто – Богдан Бутко, Олег Данченко, Сергій Болбат, проте жоден із них і близько не зміг наблизитися до тієї якості гри та роботи на команду, які забезпечував Даріо. Додо одразу також викликав лише суцільний скепсис у критиків – дрібнуватий, позиційно нестабільний, психологічно нестійкий (досить згадати безглузде вилучення бразильця проти «Аталанти» у ЛЧ-2019/20, коли «гірники» програли на своєму полі з рахунком 0:3 у вкрай важливому матчі). Однак згодом бразильський легіонер суттєво додав, причому як в українській Прем'єр-лізі, так і в Лізі чемпіонів, де й потрапив у поле зору скаутів низки топових клубів.

Однак «Шахтар», дотримуючись своєї традиційної поведінки під час ведення трансферних справ, не поспішав розлучатися з гравцем, який стає одним із ключових активів команди. Топ-менеджмент донецького клубу вважав, що готової заміни для Додо немає, і щоб не повторювати помилки минулого, спантеличився спочатку пошуком наступника, а вже потім, вочевидь, був готовий повернутися до розгляду пропозицій.

Відомо, що конкретні пропозиції по Додо «гірникам» робили як мінімум два топові європейські клуби – «Баварія» та «Тоттенхем». Лондонці пропонували 20 мільйонів євро, мюнхенці – 30, проте ці переговори не призвели до укладання угоди. В «Шахтарі» на той момент оцінювали Додо мінімум у 40 мільйонів євро, а заплатити таку суму у 2021 році ніхто не наважився.

Власне, дещо задираючи реальну вартість Додо, «Шахтар» мав дві мети – зберегти бразильця й надати йому можливість ще більше проявити свій прогрес, а також дати шанс і награти на позиції правого фулбека придбаного у Бразилії Вінісіуса Тобіаса, який за потенціалом багато в чому навіть перевершував свого більш досвідченого донецького візаві.

Дуже вчасно у «Шахтарі» спантеличились і питанням продовження контракту з Додо. Нова угода з бразильцем, розрахована на п'ять років, була підписана у вересні 2020-го. По ній бразилець отримав суттєве підвищення окладу та непогані підйомні, проте погоджувався потенційно залишатися у стані «гірників» фактично до свого 27-річчя.

Де-юре «Шахтар» у ситуації з Додо все зробив дуже грамотно, завчасно перейнявшись не лише пошуком наступника для свого ключового футболіста, а й продовживши з тим трудовий договір. І після цього на трансферному ринку «гірники» могли почуватися впевнено, торгуючись з «Баварією», «Тоттенхемом» та іншими претендентами на бразильця рівно стільки, скільки це було б потрібно для отримання максимального прибутку.

Але в спокійний хід процесу втрутилася війна. З її початком стало зрозуміло, що легіонери «Шахтаря» перестали бути головними активами клубу. Міжнародна федерація футболу (ФІФА), дбаючи про іноземних футболістів та їхнє право на роботу, спочатку на кілька місяців, а потім і на весь сезон-2022/23 фактично відкрила таке собі трансферне «вікно війни», дозволивши легіонерам з України в односторонньому порядку призупиняти терміни дії контрактів зі своїми клубами. Цією ситуацією скористалися деякі іноземці «Шахтаря», низка з яких пішла з клубу не без очевидної напруженості у відносинах (зокрема, мова про Тете та Манора Соломона).

У ситуації з Додо «Шахтар» менше ризикував, бо мав із бразильцем тривалий контракт і навіть потенційний від'їзд бразильця на сезон не призводив би до серйозних фінансових втрат для «гірників» у майбутньому. Проте сам Додо висловив тверде бажання попрощатися з Україною саме зараз, внаслідок чого сторони почали шукати точки дотику.

Серйозних фінансових пропозицій від грандів європейського футболу «Шахтар» щодо Додо отримати не міг через просту арифметику – правий фулбек на сім місяців опинився поза великим футболом, і витрачати на його покупку в такій ситуації великі гроші було б надзвичайно великим ризиком. Континентальні гранди часто купують новачків для підсилення складу за астрономічні суми лише з міркувань, що конкретний футболіст видав фантастичний за якістю ігровий відтинок безпосередньо перед трансфером. Наприклад, сербський форвард Лука Йович перейшов улітку 2019 року з «Айнтрахта» до «Реала» за 63 мільйони євро після того, як видав чудовий сезон у Бундеслізі-2018/19, забивши 17 м'ячів у 32 поєдинках, додавши до цього абсолютно феноменальний виступ у Лізі Європи-2018/19, де він став другим у списку бомбардирів після Олів'є Жиру з «Челсі», наколотивши 10 м'ячів у 14 матчах.

Для Додо сезон-2021/22 не видався фантастичним. В Лізі чемпіонів «Шахтар» на чолі з Роберто Де Дзербі, який дебютував у турнірі, відверто провалився (Додо провів усі 6 поєдинків на груповій стадії, але без участі в гольових діях), а в недограному чемпіонаті України, який ніколи не був пріоритетом в оцінках для європейських топових скаутів, бразилець також не видав нічого надприродного – 4 асисти у 14 матчах.

Тому чекати на пропозиції на 30 мільйонів євро, які давали за Додо на піку його форми в «Шахтарі», не доводилося. Це розуміли і агенти футболіста, і менеджмент донецького клубу. Останній потенційно міг би наполягти на тому, щоб бразилець за механізмом ФІФА підшукав собі тимчасово новий клуб, але інтереси «Шахтаря» через війну також суттєво змінилися. Клуб почав відчувати потребу у додаткових коштах, чого раніше в його історії вже давно не траплялося. Тому «гірники» і пішли назустріч побажанням Додо, вступивши у перемовини про повноцінний продаж футболіста «Фіорентині».

Трансфер у стан флорентійців не видався простим для всіх сторін процесу. «Фіалки», розуміючи всю складність ситуації, в якій опинився «Шахтар», хотіли максимально збити ціну на Додо, «гірники» ж, у свою чергу, намагалися знайти максимум аргументів, щоб її підвищити. У підсумку клуби зійшлися на компромісному та цілком логічному варіанті – 14,5 мільйонів євро «Шахтар» отримав за Додо одразу, а ще 3,5 мільйони прописані у договорі у вигляді бонусів. Потенційно сума трансферу бразильця може зрости до 18 мільйонів, що вдвічі менше, ніж «Шахтар», хотів отримати за Додо роком раніше і в півтора рази менше, ніж за нього свого часу давала «Баварія». Але причини такого зниження вартості, як і відсутності реального інтересу з боку грандів, ми вже з'ясували вище.

Очевидно, що «Шахтар» стратегічно робив усе і підводив до того, щоб продаж Додо в майбутньому увійшов до топ-5 найдорожчих в історії клубу. Якби не війна, то подібне, напевно, могло б стати реальністю, враховуючи якості Додо та зростаючі ціни на хороших гравців на світовому трансферному ринку. Втім, і так вийшло непогано, адже не варто забувати, що купували бразильця в «Корітібі» лише за 2 мільйони…