Що коїться з київським «Динамо»? «Ніколи не починали чемпіонат із двох поразок поспіль». «За 95 років існування клубу такої ганьби не було!» «Скільки себе пам’ятаю, двох катастроф улюбленої команди просто на старті не бачив!» У таких приблизно висловах й старе, й мале нині обговорює невдалий старт киян у чемпіонаті України, твердячи наввипередки: ніколи досі… Та було, чого там. І неоднораз. Було, як виявилося, й не загуло. Цікаво простежити, як вибиралося «Динамо» з таких дебютних негараздів і чи вибиралося взагалі.
1946: початок тривалої кризи
1-й тур. «Динамо» (Тбілісі) – «Динамо» (Київ) – 1:0. 2-й тур. «Динамо» (Київ) – «Крила Рад» (Москва) – 0:2. У попередньому чемпіонаті-45 «Динамо» (Тбілісі) посіло в підсумку 4-те місце, «Крила Рад» – 8-ме. Сума місць кривдників київського «Динамо» – 12. Місце «Динамо» (Київ) за підсумками сезону-46 – 12-те (останнє).
Власне, поразка в першому матчі від тбілісців (гра відбувалася на стадіоні «Динамо» імені … Лаврентія Берії) прийшла наприкінці матчу. Кияни залишилися в меншості на 75-й хвилині (Дмитра Васильєва було вилучено за нецензурну лайку, якщо би так прискіпалися до футболістів у нашочасся, то чимало команд, певно, не догравало би матчі взагалі), та оборонялися непогано. Однак на 88-й хвилині після дальнього удару Бориса Пайчадзе невдало зіграв Микола Кузнецов, відтак після рикошету від захисника киян м’яч влетів у ворота Костянтина Скрипченка.
Вдома з московськими «Крилами Рад» кияни більше атакували, та забивали винятково гості: в кожному з таймів по голу. Один із голів забив майбутній київський динамівець Петро Дементьєв. Підсумок – друга поспіль суха поразка киян. Надалі поразки змінилися нічиїми, опісля – знову пішли програші, одне слово, першу перемогу кияни тоді святкували аж у 9-му турі. А назагал у 1946-му виграли лише 4 рази, а програли цілих 14 матчів. Послідком цього стало останнє місце динамівців зі столиці України в першій групі (так тоді звали вищу лігу) чемпіонату СРСР. Проте, зважаючи на те, що Київ істотно постраждав під час Другої світової війни, було зрештою ухвалено рішення залишити динамівців в першій групі радянського футболу.
1959: кризу сяк-так подолали
1-й тур. «Динамо» (Київ) – «Зеніт» (Ленінград) – 1:2. 2-й тур. «Динамо» (Київ) – «Торпедо» (Москва) – 0:3. Сума місць у сезоні-58 кривдників «Динамо» – 11. Місце «Динамо» (Київ) за підсумками сезону-59 – 7-ме.
Попри дощ і шквальний вітер, на трибунах Республіканського стадіону ім. М.С. Хрущова в Києві – аншлаг: у 1-му турі чемпіонату гостює «Зеніт». 60 000 глядачів заповнили навіть проходи на трибунах! Знову, як і в 1946-му вирішальний гол кияни пропустили на 88-й хвилині та мінімально поступилися. Дублем у «Зеніта» відзначився Вадим Храповицький. Утім, «Вечірній Київ» тоді написав: «Для паніки підстав немає».
Гру 2-го туру кияни програли московським автозаводцям без варіантів. Палка підтримка 50-тисячної авдиторії не допомогла. Дві стартові гри програно на своєму полі! Кияни надалі поступилися й у 3-му, й у 4-му турах – відповідно московським і тбіліським одноклубникам. Та, зрештою, опротестували результат матчу 3-го туру (привід: не було дограно 52 с, і в одному з гольових епізодів м’яч, на думку киян, не перетнув лінію воріт, які захищав Олег Макаров). Хоч протест і було відхилено, команди домовилися переграти матч. Під час перегравання восени глядачі голів не побачили. Лише у 8-й для себе грі того чемпіонату київські динамівці відсвяткували першу звитягу: причому виграли не в абикого, а в чинного чемпіона «Спартака» в москві – 1:0. Зрештою кияни стабілізували як гру, так і результати й фінішували в середині турнірної таблиці.
1976 (о): бунт на динамівському кораблі
1-й тур. «Динамо» (Київ) – «Дніпро» – 1:3. 2-й тур. «Локомотив» (Москва) – «Динамо» (Київ) – 2:1. Сума місць у чемпіонаті-76 (в) кривдників «Динамо» – 26. Місце «Динамо» (Київ) за підсумками чемпіонату-76 (о) – 2-ге.
Відмітна риса матчу киян із «Дніпром» – відсутність переможного тандему Лобановський – Базилевич на тренерському містку: конфлікт у клубі між гравцями й тренерами сягнув апогею. Формально діями киян у тій грі керував Анатолій Пузач, та фактично гравці все робили на свій розсуд. Не дивно, що обіграти суперників не змогли. Відлуння тієї кризи у взаєминах усередині колективу наклало відбиток і на результат матчу 2-го туру: кияни програли в москві тамтешньому «Локомотиву». Відзначу, що по ходу цих двох ігор динамівці вели в рахунку, та щоразу дозволяли суперникам не лише відігратися, а й довести справу до перемоги. Й ще: поразок динамівцям (елітному європейському клубу тогочасся) тоді завдали аж ніяк не гранди вітчизняного футболу.
Та зрештою вихід із кризи було знайдено. Олег Петрович Базилевич пішов із команди, а Валерій Васильович Лобановський залишився, натомість на фініші чемпіонату кияни завдяки трьом перемогам поспіль піднялися на 2-гу сходинку в турнірній таблиці.
2022: які паралелі коректніші
1-й тур. «Динамо» (Київ) – «Дніпро-1» – 0:3. 2-й тур. «Зоря» – «Динамо» (Київ) – 3:2. Сума місць у сезоні-2021/22 за станом на 24 лютого 2022 р. кривдників «Динамо» – 7.
Футбольне цьогоріччя спонукає до пошуку історичних паралелей. На наших теренах війна, й у цьому простежується подібність до 1946-го. Щоправда, тоді все ж таки, з усіма застереженнями, та було повоєння, а нині до Перемоги ще хтозна скільки часу. Паралель з осінню 1976-го – схожі назви кривдників у 1-му турі та місце їх прописки (реєстрації, якщо хочете), а також кількість пропущених динамівцями м’ячів. Паралелі як із 1946-м, так і з 1959-м – вимушена орієнтація киян на вихованців саме власної школи.
Що не схоже? Сума місць кривдників «Динамо» в попередньому (хай і незавершеному) сезоні тепер набагато менша, себто суперники динамівців на старті були все ж таки серйозніші, ніж у попередні сезони з двома поразками на старті. Ще одна відмінність: цьогоріч кияни пропустили більше голів у стартових двох матчах, ніж у попередніх сезонах із двома дебютними невдачами. Місце «Динамо» за підсумками сезону-2022/23? О, сюди багато хто поквапився вписати різні цифри, причому від 1-го місця (приміром, Дмитро Михайленко, Олександр Чижевський) до заледве чи не останнього (Мирон Маркевич). Ну, якщо розташувати достотність десь посередині, то навряд чи це припаде до душі вболівальникам чи гравцям «Динамо». Є й такий погляд, що середина істини для «Динамо» (між ганьбою і тріумфом) – це 2-ге місце в національному чемпіонаті.
На відміну від футбольної днедавнини, нині чимало гравців із нашого чемпіонату плекають надію виїхати з країни бодай кудись. За радянщини таке бажання мало суто гіпотетичний характер, а тепер набуває розпізнаваних обрисів. І тут паралелі варто проводити радше не з 1940-ми, 1950-ми чи 1970-ми, а з лихими 1990-ми, коли талановита футбольна юнь налаштовувалася на пілігримство, не вірячи в перспективи тутешніх змагів. Ту кризу подолали (багато в чому цьому посприяло повернення Лобановського до України). А що з кризою нинішньою? Чи варто зіставляти ефект від повернення до українського футболу Мірчі Луческу з ефектом від повернення Лобановського? Все ж таки Валерій Васильович повернувся на батьківщину з далеких палестин у молодшому порівняно з Луческу віці, хоча й не мав уже колишнього здоров’я. І ще: він повернувся саме на батьківщину! Звісно, дорікнути Містеру якоюсь несміливістю навряд чи можна. Таке враження, що його звитяжна вдача просто відчуває доконечну потребу у викликах, попри 77-річний вік. Та часи, коли можна було снагою суто клубних вихованців сягати гори, пішли у сиву сивину. Звісно, війна – найбільший форс-мажор для всього, зокрема й для футболу. На результат конкретного матчу може за наших умов вплинути навіть кількість повітряних тривог під час зустрічі. Проте хай там як, а фаворитизм «Динамо», хоч і дав течу, та все ж не зійшов геть на пси. А от чи доведуть слушність цього формулювання самі хлопці-динамівці?
Олексій РИЖКОВ
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
