Все вирішив незвичний для наших країв паспорт.
На відміну від «Шахтаря» «Динамо» не продемонструвало високий рівень активності на трансферному ринку і обмежилося кількома новачками. Якщо вболівальницьке ком’юніті добре знайоме з Владиславом Кабаєвим, могло чути про Джастіна Лонвейка, то Кахім Перріс став повною несподіванкою. На папері нападник є непоганим підсиленням — універсал, акліматизувався в Європі, у минулому сезоні відзначився 12 голами і 3 асистами у складі словенського «Копера». В неділю Перріс дебютував в УПЛ, вийшовши на заміну у грі з «Минаєм».
Хоча тут прихильники «біло-синіх», ймовірно, посміхнуться — не так давно клуб запросив Еріка Раміреса із Словаччини, де футбол на подібному щаблі розвитку (що прикметно, ліги — сусідні в таблиці коефіцієнтів). Теж, здавалося б, перспективний гравець, теж забивний — щоправда, цього ми сповна так і не побачили в реаліях УПЛ.
Невідомо, як себе покаже Перріс, проте у нього з Раміресом наявна спільна риса — він також є першим у Прем’єр-лізі. Ерік — громадянин Венесуели, Кахім є уродженцем Ямайки — представників відповідних країн у нас раніше не було. Надихнувшись цим фактом, ми вирішили розповісти про решту унікальних іноземців — як склалася їхня доля і чого вони добилися.
Насер Ас-Саухі (Кувейт)
Клуб: «Динамо» (сезон 1994/95; 1 матч)
Зірочка відтягнутого нападника засяяла у кваліфікації ЧС-1995 U-20, чим привабила скаутів «Динамо». До того ж рекомендацію дав Валерій Васильович Лобановський — Метр якраз працював у Кувейті, заклав фундамент системи розвитку тамтешньої молоді і чудово знав про існування Ас-Саухі.
Нападник підійшов за характеристиками, однак не врегулював фінансові питання. По-перше, «Ас-Тадамон», клуб Насера, вимагав за оренду півмільйона доларів, по-друге, сам хлопець наполягав на п’ятикімнатній квартирі в центрі міста. Нічогенькі апетити, але не варті таких зусиль — футболіст взяв участь проти «Миколаєва», перейшов до «Динамо»-2 і згодом поїхав додому.
Константінос Макрідіс (Кіпр)
Клуб: «Металург» Донецьк (сезон 2008/09, 2012-2015 рр.; 113 матчів/8 голів/15 асистів)
Побутує небезпідставна думка, що легіонерам потрібен час для адаптації у наших широтах. Константінос Макрідіс — не той випадок: кіпріот не просто одразу забронював місце у старті, а в 5 дебютних турах УПЛ приніс перемогу над «Чорноморцем» та оформив 3 асисти.
Після того, як влітку 2009-го «МетаДон» ганебно попрощався з Лігою Європи (неочікувану підніжку поставила «Аустрія»), Макрідіс повернувся на батьківщину. Втім, у 2012-му знову постав у формі «металургів», порадувавши звично добротним перформансом — зрештою, не без його допомоги команда трималася в топі чемпіонату і гарантувала європейську прописку.
Що не відняти у Макрідіса, то це характер. І тут немає нічого дивного — на певному етапі кар’єри центральний півзахисник носив капітанську пов’язку своєї збірної. Шкода, що у 2015-му ідилія завершилася — по-перше, сплив трирічний контракт, по-друге, «Металург» через усім відомі причини наблизився до неминучого краху.
Фабіу Емануел Морейра Сілва (Кабо-Верде)
Клуб: «Металург» Запоріжжя (сезон 2010/11; 14 матчів/1 гол)
Якби «Динамо» таки підписало Зе Луїша, про якого багато говорили, то Фабіу не потрапив би до нашого списку. Втім, сторони не домовилися, тож кабо-вердинський півзахисник, якого у 2010-му занесло до запорізького «Металурга», поки що залишається єдиним в УПЛ.
Є вихованцем лісабонського «Спортинга», був задіяний у молодіжці «Бенфіки», проте не знадобився у Португалії, після чого скитався другорядними чемпіонатами. Спочатку переглядався криворізьким «Кривбасом» і вже потім відправився до Запоріжжя. Про що, мабуть, пожалкував — у кампанії 2010/11 «Металург» фінішував останнім у турнірній таблиці.
Пеле (Гвінея-Бісау)
Клуб: «Арсенал» (сезон 2012/13; 7 матчів)
Жуділсон Мамаду Тункара Гоміш, або просто Пеле, міг приміряти футболку «Динамо», але в підсумку був представлений у київському «Арсеналі». Тут треба поаплодувати агентам хавбека, які привезли у наші краї гравця самого «Мілану» і під цим соусом ледь не пропихнули до стану «біло-синіх».
Персонально Пеле — звичайна посередність, зате люди, які його оточують — на вагу золота: африканець все життя бігає по орендах, втім, примудряється зачепитися за топовий клуб. Так було з «Міланом», так тепер з «Монако», у складі якого гвінеєць провів аж 613 хвилин.
Даррен О’Ді (Ірландія)
Клуб: «Металург» Донецьк (сезон 2013/14; 18 матчів/2 голи/1 асист)
Даррен О’Ді не ігнорувався Джованні Траппатоні і за його тренерства був наближеним до збірної Ірландії. Доволі комічно, що виконавець, приїзд якого викликав інтерес у наших ЗМІ (нехай і короткочасний), начисто програв конкуренцію Василю Приймі та В’ячеславу Чечеру.
Коли ж розпочалася війна, центральний захисник покинув УПЛ без тіні сумнівів — дарма, що за контрактом мав відпрацювати ще два роки. З іншого боку, тут не було за ким побиватися — це підтвердили нестабільні виступи в Чемпіоншипі, Індії і шотландських середняках.
Мутарі Амаду (Ніґер)
Клуб: «Металург» Донецьк (сезон 2013/14; 6 матчів/1 асист)
Амаду поповнив ряди донеччан у лютому 2014-го і всіляко розкручувався Сергієм Ташуєвим, який бачив у африканцеві майбутнє команди. Отримав 170 хвилин ігрового часу, віддав асист у зустрічі з «Зорею», після чого хвостиком за Ташуєвим перебрався до махачкалінського «Анжі».
Еріксон Дансо (Аруба)
Клуб: «Сталь» Кам’янське (сезон 2016/17; 10 матчів)
Ерік Дансо народився в Амстердамі, виховувався у системі «Аякса» та «Утрехта», проте зробив вибір на користь Аруби — маленької острівної країни в Карибському морі. Життя здорово покидало атакувального півзахисника — якщо не середняками типу «Еммена», то підвальними клубами Іспанії, Сирії і Норвегії.
В Україну приїхав завдяки Якобу Галлу, якому зі свого боку довірилася «Сталь» із Кам’янського. Втім, союз був нетривалим — як тільки Галла у січні 2017-го виставили за двері, Дансо зібрав пожитки і здимів.
Гаетан Міссі-Мезу (Габон)
Клуб: «Арсенал» (сезон 2018/19; 9 матчів/1 гол/2 асисти)
У 2018-му «Арсенал» здійснив більше 30 трансферів — кияни брали всіх підряд, тож не дивно, що там опинився навіть такий персонаж, як Гаетан Міссі-Мезу. Центральний нападник затримався на півроку, засмутив донецький «Олімпік» та виклався проти одеського «Чорноморця». Влітку покинув «канонірів», встиг змінити ряд клубів провінційного ґатунку, сьогодні грає у третьому дивізіоні Франції.
Мікаель Дуелунд (Данія)
Клуб: «Динамо» (2018-н.ч.; 26 матчів/3 голи/1 асист)
Атакувальний півзахисник досі перебуває на балансі «Динамо», однак востаннє з’явився у «біло-синіх» кольорах ще у вересні 2021-го. Данцю катастрофічно не пощастило — майже увесь період, проведений у столиці України, хлопець лікувався від травм. Скромна статистика і постійне очікування втомило Мірчу Луческу — як підсумок, Дуелунд другий сезон виступає у «Неймегені». За іронією долі, досить успішно — 9 результативних дій у 28 поєдинках.
Йохана Оскар Мкомола (Танзанія)
Клуб: «Інгулець» (сезон 2020/21; 13 матчів)
Вперше про Мкомолу дізналися в контексті «Ворскли» — центрфорвард зарекомендував себе в молодіжці полтавців (14 поєдинків, 4 м’ячі). У 2020-му танзанієць був орендований ще першоліговим «Інгульцем» (долучився до розгрому кременчуцького «Кременя»), проте з переходом на вищий рівень не зумів відзначитися ефективними діями. До початку повномасштабної війни майбутнє африканця пов’язувалося з «Минаєм», зараз він є вільним агентом.
Терсіус Малепе (ПАР)
Клуб: «Минай» (сезон 2020/21; 15 матчів)
Терсіус Малепе побував на Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро та Токіо, носив капітанську пов’язку на переможному для України ЧС-2019 U-20 і загалом мав хороший бекґраунд у себе на батьківщині. А от у «Минаї» в опорника не пішло — запам’ятався метушливістю, слабкою позиційною грою і червоною карткою, отриманою проти «Інгульця».
Шеммі Маємбе (Замбія)
Клуб: «Минай» (сезон 2020/21; 22 матчі)
Шеммі зіграв більше, ніж його вищеописаний партнер по «Минаю», і також не вразив. Перш ніж вигулькнути у Закарпатті, замбійський фулбек був на перегляді в «Маріуполі» — не здивуємося, що після цього «азовці» перехрестилися і подякували Богу. Справа в тому, що Маємбе катастрофічно не вистачало конструктивності і бачення поля — апогеєм його «професіоналізму» став «привезений» пенальті проти «Дніпра-1». Таких кадрів нам тут точно не треба.
Ерік Рамірес (Венесуела)
Клуб: «Динамо» (2021-н.ч.; 7 матчів/1 гол/1 асист)
Ерік Рамірес купувався для створення глибини, але зіграв дуже мало (279 хвилин). У січні 2022-го Луческу не взяв центрфорварда на підготовчий збір — поповзли слухи, що румунський спеціаліст банально махнув рукою. Причина — відсутність Раміреса через постійні перельоти до табору збірної (якраз тривав відбір на ЧС-2022) і ставка на інших виконавців атакувального плану.
З початком широкомасштабної війни венесуелець провів кінцівку сезону в хіхонському «Спортингу», а нині знаходиться у братиславському «Словані». До травми набрав непоганий хід (3 голи та 1 результативна передача в 14 матчах), причому заніс до активу шикарне взяття воріт у кваліфікації Ліги конференцій.
Яніс Амаш (Алжир)
Клуб: «Дніпро-1» (2022-н.ч.; 2 матчі/1 гол/1 асист)
Новоспечений новачок «Дніпра-1» лише почав писати свою сторінку перебування в українській Прем’єр-лізі. Складно передбачити, настільки успішною вона буде, однак поки що лівий захисник подобається. Відчувається, що Амаш може робити різницю — у зустрічі з «Вересом» алжирець і забив, і віддав результативний пас. Так тримати.
Як бачимо, більша частина гравців не надто добре показала себе в УПЛ. Хоча це, мабуть, не має ніякого відношення до їхнього походження — ну, вибачте, такої вже якості у нас були футболісти.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
