«Луческу піде, обстановка в команді нервова та істерична». Підсумки єврокубкового сезону «Динамо» та інсайди з клубу

Телеграм канал «Динамо Київ Inside» про виступ динамівців у Лізі Європи та проблеми клубу:

Тепер можна підбити підсумки цього євромучення.

1. Чи піде? Піде. Питання часу та ціни. Те фото було не випадково. Саме того дня розпочалися переговори. У грудні фінально сядуть за стіл та домовляться. Розстрочкою, кешем, безготівкою - не суть. Найважливіше пункт 2.

2. І це – обстановка в команді. Якщо двома словами - повне і взаємне неприйняття, відторгнення. Нервовість та істеричність. Починаючи з відносин між тренерським штабом та гравцями, між ТШ та керівництвом, між керівництвом та тими з іншими. Усередині клубу активно і безуспішно ведеться пошук винних, а не пошук шляхів подолання. У цьому вся суть.

3. Головні помилки та причини прості:

- селекційний літній провал, коли опонент легко підібрав за кордоном «петряків/шведів/михайличенок, що неправильно лежать там», в момент коли ТШ і керівництво вальяжно «палило сигару з ромом», легковірно сподіваючись на «і так зійде». Підсумок - відсутність конкуренції та логічна деградація.

- Логістичний провал. Щопостматчеве скиглення має під собою фундамент - адже замість того, щоб надовго і міцно влаштуватися в умовній Лодзі у трикутнику Квартири/База/Стадіон, було обрано «шлях кочівників». І вина Луческу у цьому первинна, він давав добро на «переїзну модель». Саме тепер приходить розуміння - так створювалося головне алібі передбачуваних ним невдач - те саме «мивдороге безсімей в автобусах».

- Помилки тренувального процесу. Гравців загнали. Спочатку надлишком благодійних матчів, а потім божевільною передсезонкою. Команда видихнулася ще у серпні, але навантаження досі не відрегульовано. Загін продовжується. Результат відомий. І це

- Втрата мотивації. Циганков та Забарний як найяскравіші приклади. «Жирона» та «Тоттенхем» не дадуть збрехати. Вміння вчасно продати - це саме що ВМІННЯ. Клубна каса втратила дохідну частину, команда втратила звичну якість від своїх лідерів, уболівальники втратили надію.

Що далі? Ну, тут тільки совість головний порадник. Адже сказати одного разу навіть шановній тобі людині НІ, треба вміти. Навіть якщо це боляче кишені. При цьому не забути, що ця кишеня непогано наповнилася завдяки йому. Але треба сказати. Дякую і допобачення. Адже були й добрі моменти. Чого вже приховувати.