«Мурахи по шкірі. Весь цей час там залишалися мої рідні. Я пропонував їм виїхати, але батьки принципово не хотіли цього робити. Як міг, так їм допомагав. Добре, що можна було розраховуватися банківськими картками, тому проблем з їжею та водою не було.
Були періоди, коли на тиждень зникав зв’язок, я не знав, що в них там коїться. Могло бути все що завгодно, є приклади Маріуполя, Бучі, Харкова - всіх населених пунктів, де були рашисти й робили звірства. Надіявся на краще, що нічого цього не буде. Батько в кожній СМС казав, що вони вірять в ЗСУ.
Батьки принципово не купували російських СІМ-карт. З ними ще була жінка мого рідного брата з двома дітьми, другу дитину вона народила в окупації, у квітні. Брат - моряк, він був за кордоном, коли все розпочалося. Він там й залишається, заробляє гроші, ходить в море.
Хоч наше прізвище й має російське коріння, а мій батько має багато родичів в Росії, він повністю розуміє, що відбувалося тоді, коли був СРСР, що відбувалося пізніше і зараз. Він проти всього, що вони пропагандують. Навіть не хочуть цього чути.
Україна живе й хоче розвиватися. Так в нас є проблеми, але ми можемо самостійно розвиватися. Багато з нас спілкувалися російською мовою, але відколи все розпочалося, всі переходять на українську. Всі розуміють, що це необхідно.
Багато читав, що наші партизани продовжували свою діяльність в Херсоні. Коли зараз бачу, що наші зайшли в місто… В Херсоні 300-350 тисяч населення, 200-250 тисяч з яких виїхали. Але цей відсоток, який залишився, все одно за Україну. Коли зайшли ЗСУ, всі повиходили з українськими прапорами й показали, що хочуть жити в Україні.
Коли були ці псевдореферендуми, ніхто не виходив, ніхто цього не хотів. Весь світ це бачить, тільки там (У РФ) думають, що все це так класно й добре.
Завжди знав та вірив, що добро перемагає зло. Все буде Україна», - сказав Караваєв в інтерв'ю ПроФутболу.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
