Неймовірно болюча штука розставання.
Ми влаштовані так, що сприймаємо існування будь-чого як даність. Прекрасне воно, потворне чи ще якесь - для нас немає особливого значення з моменту, коли ми до нього звикаємо. Воно просто є - і цього досить.
Проблеми починаються, коли це «будь-що» зникає. Навіть старий котяра набуває неабиякого значення, бо ж «з ним стільки всього смішного пов'язано». Що вже й казати про людей.
Митці усіх професій здорово нагріли руки на цій нашій рисі. Найпопулярнішою спортивною документалкою досі лишається «Останній танець» Майкла Джордана. Замітьте, не перший, не найкращий, а останній, бо маркетологи добре знають, яку історія потрапить в топи продажів.
От і в Катарі все відбувається точно так само, бо люди - це завжди люди.
***
«Ліонелю, в мене нема жодних питань до тебе. Я просто хочу почути твій голос», - каже у мікст-зоні журналістка з Аргентини після перемоги над Австралією.
Лео посміхається, говорить кілька слів про команду, важливість кожного гравця, дякує і йде собі. Цього дня він зіграв 1000-й матч в кар’єрі і забив 789-й гол.
Фінал його історії вже зовсім скоро, і питання лишилось всього одне: «Піде з Кубком світу чи без?» Нема сенсу задавати інші, а відповідь на те єдине Мессі і сам не знає - просто дуже старається.
«Перед грою Лео був тим, хто виголошував промову. Він мотивував команду. Зараз Мессі не лише показує приклад на полі; він олдскульний лідер з точки зору спілкування з гравцями під час усього ЧС.
І мене справді здивувало, що він спілкується зі ЗМІ, хоча не зобов’язаний це робити і раніше не робив», - дивується оглядач The Athletic Девід Хорнкасл.
На його думку, вперше в кар’єрі Мессі готовий бути ватажком, а не просто гарним гравцем, якому за голи віддали капітанську пов’язку.
Прикладів море. У тому ж матчі з Австралією Лео постійно «грав» руками. Коли пресинг «Соккеруз» ставить Аргентину під удар, капітан показує Енцо, як заграти Мак Аллістера. Під час короткої паузи він радить Де Паулю сісти глибше до своїх воріт; помахом руки кличе до себе Альвареса і наказує тиснути на австралійського воротаря до кінця - прийом, що зрештою принесе команді переможний гол.
Ймовірно, це вже вікове. Все-таки Мессі 35; його сини приїхали на мундіаль, аби вперше й востаннє повболівати за тата, добре розуміючи, що відбувається. Він грає і для них теж. Хоча, якщо чесно, в Катарі важко знайти людей, які НЕ вболівають за Лео.
***
Преса трішки шокована. Старе суперництво з Роналду ще дотліває в Європі, та для решти світу воно померло, якщо взагалі коли-небудь існувало.
На вулицях Дохи кореспонденти L’Equipe перестрівають велику групу індусів з портретами Мессі. Адбул Хасіб - єдиний з компанії, хто говорить англійською - пояснює, що вони з фан-клубу аргентинця у штаті Керала. За його словами, там понад 30 тисяч членів.
В біло-голубі футболки Аргентини одягнені китайці, в’єтнамці, а вже арабів і поготів ціле море. Die Welt пов’язує таку популярність з готовністю Ліонеля рекламувати близькосхідні диктатури. Він грає за катарський «ПСЖ» і водночас отримує гігантські гроші як посол Саудівської Аравії у світі; лице її програми реформ «Бачення 2030».
Саудівці позиціонують свій проект, як поступове відкриття країни. Європейські правозахисники впевнені, що це намагання відмити репутацію після вбивства журналіста Хашоггі, низки репресій та брудної війни в Ємені. Мабуть, тут вони мають рацію, але не щодо Мессі.
Коріння його популярності в Азії не політичне - це Європа проґавила момент, коли Лео став поп-ідолом в країнах Третього світу.
***
Про Буенос-Айрес і говорити нічого - там надувні Мессі прикрашають кожну фан-зону.
І без того емоційні латиноамериканці після проходу Аргентини у півфінал ЧС не можуть зв’язати двох слів від хвилювання.
«У мене була розмова з дівчиною після гри, і я спитав: «Що Мессі означає для вас в Аргентині?» Вона сказала: «Клянусь, я зараз заплачу». А потім відразу почала задихатися від сліз.
Вона сказала кілька слів про те, як сильно вона його любить, а далі вже не могла говорити. Можливо, це дещо перебільшений приклад, але це, мабуть, найкращий підсумок побаченого тут», - пише кореспондент Сем Лі.
При цьому вдома Лео вимушено ділить п’єдестал з Марадоною. Для коментаторів Sky Sports все очевидно, та в Аргентині досі панує культ Кубка світу, і за нього Дієго прощають все. Хто забув, у 86-му «Альбіселесте» були слабкі - точно слабші за європейських топів.
Між тим, Аргентина - велика держава. Перед Депресією кінця 20-х вона посідала 4-е місце в світі за розміром ВВП, але далі була криза, купа переворотів, пероністи, ліваки, нікчемна атака на Фолклендські острови, що завершилася ганебною і миттєвою поразкою - коротше, у 86-му приводи для гордості давно вичерпалися. А тоді засяяв Марадона…
Вболівальники, які це пережили, досі тримаються за Дієго, хоча й потягують пиво в тіні надувних фігур нового кумира.
«Мессі не Марадона. Самі покоління відрізняються, тому що нинішні не грають за свою країну. Вони грають за Мессі. В цьому величезна різниця», - говорить старезний дідуган, який точно бачив живу Еву Перон.
Молоде подружжя Флор і Педро з ним не погодиться. Вони живуть і працюють в суперсучасному Дубаї, і відчувають свою державу, світ і футбол по-іншому:
«Ми схожі на своїх гравців, а вони на нас. Політична ситуація в країні складна, тож ми ніби усі втікачі. Ну, а Мессі - це радість і надія для нас усіх. Він представляє нас найкращим чином. Він є прикладом для дітей. Про нього нічого поганого не скажеш».
***
Чи треба казати, що саме в другу групу входить уся нинішня збірна Аргентини на чолі з 44-річним Ліонелем Скалоні?
При цьому вони не просто дивляться «Останній танець», як інші, - вони б’ються, аби він пройшов вдало. Можливо, це найбільш «мессіанська» команда, яка коли-небудь існувала.
У 2010-му «Альбіселесте» тренував особисто Марадона, і Лео не справився з тиском - навіть жодного разу не забив. У 2014-му біля керма був ще один олдскул Сабелья, і хоча Мессі задихав вільніше, одноосібним ватажком не став. Ну, а вже у 2018-му не було й що очолювати - стараннями Сампаолі збірна лежала в руїнах.
Зараз все інакше. Лео залишився по суті один, а навколо - молодь, яка приїхала не продавати себе, як зазвичай, а допомогти збутися легенді.
«Я чув розмову між фланговими гравцями аргентинців, і вони говорили про те, що відчувають справжній тиск, бо хочуть виграти заради Мессі. Вони хочуть стати гравцями, які подарували йому цей трофей», - дивується журналіст Карл Анка.
Того ж дня прямо на трибунах він говорив з Джоном Обі Мікелом і Роке Санта-Крусом - обидва подалися в коментатори, і вони теж «топлять» за Мессі. Коли ще ви бачили подібне?
Є гравець - можливо, GOAT - який завершує кар’єру, і є мільйони людей по всій планеті, які хочуть, аби все закінчилось кубком. Їм з того зиску нуль, але Голівуд їх навчив, що в кінці перед титрами має з’явитися дід з лопатою і визволити Кевіна Мак Аллістера з рук горе-грабіжників. Рохан має прийти на допомогу; Волан-де-Морт - розвіятись по вітру. Вони вірять у хепі-енд.
Ну, а взагалі в Катарі поки що найкраще грає Мбаппе - у нього швидкість, фінти, реалізація. Тільки це нічого не міняє. Головна історія турніру - це й далі історія Ліонеля Мессі, бо ж розставання - це неймовірно боляче, а люди завжди лишаються людьми.
Колись про це все ще знімуть кіно і поб’ють рекорд Джордана, от побачите.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
