А як все починалося… Мало хто вірив, що «Динамо» зможе подолати бодай перший для себе кваліфікаційний раунд Ліги Чемпіонів, де на них чекало «Фенербахче». В тих матчах було небагато футболу від динамівців, але було помітне бажання здобути звитягу, що власне й проштовхнуло киян у наступний раунд. Австрійський «Штурм» не видавався серйозною загрозою і хтось вже підбирав суперника у раунді плей-оф. Дарма. Штурм воріт «Динамо» був досить успішний, додати сюди ще й оборону, яку штормило й отримуємо дуже невпевнений результат. Проте знову прохід. Тепер чекає «Бенфіка». Претензій до гри багато, але результат на табло. Після матчів з португальцями рухнуло все. Луческу хотів тоді піти, але навряд чи це було б кращим рішенням.
Потім провальний старт чемпіонату України, провальна середина і провальне завершення. Це якщо брати передсезонні котирування, за яких «Динамо» повинно було йти на зимову перерву з неймовірним відривом від конкурентів. Стати гегемоном українського чемпіонату на найближчі роки. Так би воно й було, якби в клубі працювали сучасні та професіональні люди. А що маємо у висновку? Провальну трансферну кампанію влітку.
Тільки не потрібно розповідати про тяжку ситуацію та війну. «Динамо» опинилося в рівних умовах з «Шахтарем», «Дніпром-1», «Ворсклою» та іншими. У когось більше грошей, в когось менше, але десь помітна праця, а десь робиться абияк в останній момент. «Динамо» не нав’язало гірникам конкуренцію на ринку вітчизняних футболістів. Не те що не боролося, навіть не вдавало боротьби (Назарина виняток). Чи завадив би киянам Зубков? Швед? Петряк? Можливо завадив би Юрченко? Наприкінці отримали Перріса та Лонвейка, трохи раніше Кабаєва. Перший мав зовсім мало часу, щоб себе проявити, другий сподобався, третій виявився зайвим. І так завжди.
Провалили перший етап чемпіонату ще до початку чемпіонату. Адже вливати нову кров в усталену команду просто необхідно. Згадаймо третій сезон Реброва, коли ті ж самі гравці перетворилися в казна-що. Хтось втратив мотивацію, хтось подивившись на тих, хто втратив мотивацію подумав «А на біса воно й мені» і так пішло далі й далі. Тому ретроспективно Ріанчо мав рацію, коли наголошував на необхідності продати Гармаша, Хачеріді та Рибалку та запросити на їх місце голодних до перемог гравців.
Шкода що для ІМС Монако це казино, а не футбольний клуб. У тих, хто виховав Мбаппе (та інших) є чого повчитися. Щоправда, й це не найгірший варіант, бо для когось Монако це батальйон.
Що буде далі? Багато залежить від того, як пройдуть зимові збори. Зі значних кадрових втрат є тільки Шапаренко і до старту другої половини він не буде готовий на всі сто відсотків. Вже зараз було б правильно думати про запрошення гравця, що замінить Циганкова. Багато очікувати від зимового трансферного вікна не варто. Якщо підпишуть когось до першого збору, щоб гравець міг пройти всю підготовку з командою – це вже буде неймовірний успіх для «Динамо».
Шанси на чемпіонство залишаються. Здається, що після правильно спланованого та проведеного зимового збору буде менше сумнівних нічиїх та образливих поразок. Повинна додатися впевненість, буде скинута накопичена втома. Врешті-решт футболісти побудуть зі сім’ями, проведуть з ними святкові дні, що насправді дуже важить.
Звісно, що війна вносить корективи та немає сенсу загадувати наперед, але… Але є якесь відчуття, що боротьба за чемпіонство буде точитися до останніх турів не тільки між «Дніпром-1» та «Шахтарем».
Владислав Омельченко
Інші статті автора:
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
