Андрій Шевченко у «Челсі»: помилка, що зіпсувала блискучу кар’єру

Світовий футбол 20 Січня, 18:20 256
Андрій Шевченко у «Челсі»: помилка, що зіпсувала блискучу кар’єру
У чомусь повчальна історія про те, що не треба шукати від добра добро.

Майже сімнадцять років тому до «Челсі» перейшов перший український футболіст. Супербомбардир «Мілана» та збірної України Андрій Шевченко підписав із лондонським клубом чотирирічний контракт, ставши на той час найдорожчим придбанням «Челсі». І паралельно – найдорожчим українським футболістом в історії.

У січні 2023 року Михайло Мудрик став другим українцем у «Челсі». Колишній півзахисник «Шахтаря» побив «вічний» рекорд Шеви: за трансфер 22-річного вінгера лондонці виклали вдвічі більше, ніж свого часу за Андрія.

Прихід Шеви на «Стемфорд Брідж» у 2006-му був обставлений дуже помпезно та претензійно, але в підсумку трансфер виявився невдалим. Сьогодні є привід згадати ті колишні часи. Тому що це, як мінімум, цікаво та актуально досі.

А тепер ще, у певному сенсі, буде й повчально. Для другого українця у складі «аристократів». Щоб він не повторив помилок «першопрохідника».

Мілан

Сказати, що у Андрія Шевченка у «Мілані» все було добре – не сказати нічого. Якщо відкинути емоції та симпатії, то мовою фактів можна назвати таке. За час виступів за «росонері» українець виграв чемпіонат, Кубок та Суперкубок Італії, двічі перемагав у бомбардирській суперечці сезону, здобув Кубок Ліги чемпіонів та Суперкубок УЄФА. Загалом за італійський клуб Шева забив 175 м'ячів, і з цим показником досі є другим в історії «Мілана» бомбардиром, поступаючись лише шведові Нордалю.

«Мілан» в особі Берлусконі та Галліані (відповідно, власник та президент клубу) дуже хотіли зберегти у команді українського голеадора. Якщо судити і за інформацією італійських ЗМІ, і за словами самого Андрія (з його автобіографічної книги «Тиха сила. Моє життя. Мій футбол»), «Челсі» активно цікавився Шевою ще з початку двохтисячних. Власник лондонського клубу Абрамович робив усе можливе, щоб отримати в свою команду одного з найкращих форвардів світу і найкращого футболіста колишнього СРСР.

Як стверджує Андрій у своїй автобіографії, він познайомився з Абрамовичем у 2003 році, в одному із ресторанів Мілана. І практично в першій же їхній особистій бесіді російський мільярдер зробив пропозицію українцю про перехід. І навіть назвав суму, яку готовий був викласти за трансфер: п'ятдесят мільйонів доларів. На ті часи цифра немислима.

Андрій, за його визнанням, відповів дипломатично: мовляв, нехай вирішує «Мілан». «Мілан» відповів відмовою. Категоричною.

Ні італійський клуб, ні сам футболіст тоді не пошкодували про вчинене. Шевченко у «Мілані» втілив свою мрію у життя – виграв Лігу чемпіонів. Завдяки цьому успіху Андрій виграв ще один вагомий трофей – «Золотий м'яч» найкращого футболіста Європи.

Його справи у «Мілані» йшли просто чудово. «Мілан» на той час – один із найкращих клубів світу, який постійно претендував на перемогу в Лізі чемпіонів.

2005 року Шевченко зіграв у своєму другому фіналі ЛЧ – проти «Ліверпуля». У тому незабутньому феєричному поєдинку італійці поступилися англійцям по пенальті 2:3, хоча на початку зустрічі вели з рахунком 3:0.

Вирішальний удар із одинадцятиметрової точки за «Мілан» не забив саме Шева. Той промах залишив дуже болісний відбиток і на душі, і на амбіціях українського форварда.

Наступного сезону Шевченко дуже хотів реабілітуватися, хотів знову зіграти у фіналі. Але зупинився за крок від головного матчу. Точніше, його зупинив німецький суддя Мерк, котрий не зарахував чистий гол Андрія у ворота «Барселони». Той матч став останнім матчем Шевченка за «Мілан» перед відходом до «Челсі».

Як виявилось пізніше, Роман Абрамович не залишив спроб переманити до себе українця. Вони зустрілися під час відпустки Шеви у 2005 році, і Абрамович знову запропонував йому свої послуги. Шевченко пообіцяв міцно подумати. На цей раз – дійсно «міцно».

Чому так? Та тому, що ситуація трохи змінилася. Або не трохи – якщо речі називати своїми іменами. Рік тому Андрій одружився з колишньою американською моделлю Крістен Пазік, і у подружжя вже був син Джордан. Пазік ніколи не приховувала, що в Мілані почувається некомфортно. Їй дуже хотілося жити в англомовному середовищі. І на цих почуттях дружини Шевченка чудово зіграв Абрамович.

Крістен Пазік

Власник «Челсі» дуже швидко порозумівся з американською дружиною Андрія. «Порозуміння» це було знайдене через дружину Абрамовича – Ірину Маландіну. Жінки познайомилися в Лондоні 2005-го, і Крістен була вражена гостинністю подружжя Абрамовичів. З того часу вона посилено, зі свого боку, «зондувала ґрунт» у Шеви з приводу переїзду до столиці Британії.

Її зусилля не виявилися марними. За рік до переїзду Шевченка на Туманний Альбіон в італійській пресі почали з'являтися неприємні стосовно Андрія повідомлення, що ним керує дружина. Мовляв, Андрій перестав з'являтися у компанії одноклубників, зробив безглузду (на думку газетярів) зачіску, обсипає дружину дорогими подарунками.

Повідомлення ЗМІ швидко розтиражувалися у вболівальницькому середовищі. І коли інформація про перехід Шеви до «Челсі» стала надбанням громадськості, тіффозі звинувачували саме Пазік в такому повороті подій. Дійшло до того, що Крістен почала отримувати анонімні повідомлення із загрозами для життя. І це, звісно, прискорило процес переїзду Шевченка до Лондона.

Перехід

«Мілан» дуже довго не хотів відпускати Шеву. Його вмовляли і Берлусконі, і Галліані, і одноклубники. І його близький друг Резо Чохонелідзе, який зіграв дуже вагому роль у переході Андрія до «Мілана» з «Динамо». Все було марно. Шевченко вирішив піти.

Напевно, перехід дався йому нелегко. Галліані пізніше згадував, що Шевченко в особистій розмові з ним «плакав і нікуди не хотів іти». А потім із гіркотою вимовить історичну фразу: «англійська мова перемогла італійську».

З іншого боку, є протилежна версія. Начебто як в особистій розмові з Анчелотті (тодішнім тренером «Мілана») Андрій теж плакав, але казав, що «якщо любите – то відпустіть».

Як би там не було, але навесні 2006-го Шевченко сам зателефонував до Абрамовича і запропонував свої послуги. Мовляв, якщо «Челсі» ще цікава моя персона, то я дозрів.

«Челсі» все ще було цікаво. І Шевченко пішов до Берлусконі просити «вільну». Той запитав: «Це справді те, що тобі потрібно»? Футболіст відповів ствердно. Тим не менш, у «Мілані» вирішили зробити останню спробу утримати нападаючого, запропонувавши йому новий п'ятирічний контракт. Андрій його відхилив.

Як стверджував сам Шевченко, «Мілан» йому пропонував таку саму зарплату, як і в «Челсі». «Я перейшов до «Челсі» не через гроші. Я віддав «Мілану» всього себе. Це було моє рішення, не сім'ї. Необхідний крок у кар'єрі, настав час щось міняти», - згодом напише футболіст у своїй біографічній книзі.

Але не все виявиться саме так, як твердить Андрій.

У всякому разі, якщо зіставити його висловлювання тих років, виходять явні протиріччя. Судіть самі.

В останній день травня 2006 року Андрій Шевченко підписав чотирирічний контракт із «Челсі». За неофіційною, але перевіреною інформацією, зарплата українця на новому робочому місці склала близько 130 тисяч фунтів на тиждень – практично вдвічі вища, ніж на попередньому місці.

«Я тут, тому що захоплююсь Прем'єр-лігою. З одного великого клубу я перейшов до іншого. До команди чемпіонів. Думаю, що я опинився в «Челсі» в правильний час. Нашою метою буде перемога у Лізі чемпіонів та третє чемпіонство поспіль. Мені подобається менталітет цієї команди – перемагати у кожному матчі», - це перші слова Шевченка у новому клубі. І він тоді додав таке: «якби я вибирав гроші, то залишився б у «Мілані».

Дивно виходить: у «Челсі» зарплата була вдвічі вищою, ніж у «Мілані», але футболіст вторить протилежне.

Не настільки однозначними виявилися і причини, які спонукали Андрія змінити прописку. Як було сказано вище, рішення ухвалював сам Шевченко. Якщо вірити його словам, в автобіографії. Але деякі джерела менш однозначні у висновках.

Якщо вірити на слово британському таблоїду The Sun, Шева перед переїздом на «Стемфорд Брідж» довго радився із дружиною. І головним аргументом для трансферу стали «побутові причини». Ось повний уривок його інтерв'ю 2006-го: «Я дуже довго розмовляв зі своєю дружиною про можливий переїзд. Остаточне рішення ми ухвалили разом. Це було зроблено у побутових інтересах. Це дуже важливо для мене і, що головне, для моєї родини».

Моурінью

У принципі, хто чи що стало вирішальним фактором, який вплинув на рішення Андрія «змінити обстановку», зараз не так вже й важливо. Важливе інше: на новому місці в нього не склалося.

Тодішній головний тренер «Челсі» Жозе Моурінью на презентації зіркового новачка сказав: «Сьогодні той день, коли мрія стала реальністю. З того часу, як я опинився в «Челсі», саме Андрій був моєю головною трансферною метою. Раніше це було неможливо, зараз усе відбулося. Він має чудові ігрові якості, амбіції, він дисциплінований і тактично грамотний, і, зрозуміло, великий бомбардир».

Але, як виявиться трохи згодом, головною трансферною метою Моурінью був не Андрій. Був форвард «Барселони» Самуель Ето'О. За визнанням «Особливого», лише Самуель міг би грати в парі з Дрогба. Саме під камерунця Жозе був готовий поміняти свою улюблену схему 4-3-3 на 4-4-2. Але «Барса» за жодні гроші не погодилася відпускати нападника. І тоді «Челсі» звернув свій погляд на Шевченка.

За словами Дрогба, тодішнього головного форварда «аристократів», Моурінью перед початком сезону 2006/2007 акуратно натякнув, що Шевченко стане його партнером в атаці. Мовляв, він не може не ставити його в основу.

Спроба поламати 4-3-3 на 4-2-2 із Шевою у складі швидко провалилася. «Челсі» програв два з трьох матчів, і Андрій опинився на лаві для запасних.

Заради справедливості слід зазначити, що Шевченко прибув до «Челсі» далеко не у найкращій своїй формі. Він не став робити операцію на коліні напередодні ЧС-2006, де відіграв на «уколах». До «Челсі» він приєднався вже у розпал міжсезонної підготовки. І просто не встиг набрати оптимальних кондицій.

А навесні наступного року у нього діагностували пахову грижу. Трохи пізніше – грижу міжхребцевого диска. Повернутись на пік форми вже не вдалося.

Ускладнювалися і стосунки з Моурінью. Португалець вимагав від свого підопічного «пахати, як проклятий», але той через різні причини не завжди відповідав взаємністю. «У «Мілані» Шевченко був принцом, а в «Челсі» він – такий самий, як і всі», - наголошував Жозе, розуміючи, що для власника «Челсі» Андрій був усе ж таки кимось більше, ніж «всі».

Не скажеш, що Моурінью занапастив англійську кар'єру Шеви. Це, скоріше, зробили травми. І, як наслідок, незадовільна форма Андрія, втрата швидкості та відсутність порозуміння з новими партнерами.

Обі Мікел, колишній одноклубник Шевченка на «Стемфорд Брідж», згадував, що Андрій мало спілкувався з новими партнерами. «Його сім'я опинилася у пріоритеті. Спочатку він не надто багато спілкувався, бо не міг говорити англійською. Але й надалі він чомусь рідко контактував із нами. Ми просто не могли зрозуміти, чому після того, як він приїхав, він не говорив – ні на полі, ні на тренувальних майданчиках, ні за їх межами. Це було дивно».

Дідьє Дрогба, лідер атаки тодішнього «Челсі», дуже приємно відгукувався про Шевченка, називав того «найкращим форвардом у світі». І намагався допомогти адаптуватись. Але не вийшло. І івуарієць щиро не розумів, чому: «Я намагався зрозуміти його позицію та отримати пояснення. Ніколи не боявся конкуренції та не вважаю його загрозою. Я розумію, що йому справді складно впоратися з цією ситуацією. Але спершу треба думати про команду».

Абрамович усіляко намагався підтримувати Шевченка. Дійшло навіть до того, що заради Андрія у Моурінью з'явився новий помічник - ізраїльтянин Грант. Що розлютило «Особливого», адже Гранта взяли на місце Кларка.

Заради Шевченка «Челсі» найняв спеціального тренера з фізпідготовки – Олімпійського чемпіона Кемпбелла, і тому вдалося поставити Андрія на ноги. У прямому та переносному сенсі.

Було це вже після відставки Моурінью. Грудень 2007-го – найкращий місяць Андрія у його англійській кар'єрі.

Здавалося, до нього повернулося гольове чуття, впевненість та гарна форма. Але у грі з «Астон Віллою» він отримав тяжку травму. І вибув надовго.

А на початку 2008-го «Челсі» в пару до Дрогба купив Анелька. Саме француз став форвардом «номер два». Андрій міцно осів на лаві. Навіть незважаючи на те, що на капітанському містку вже не було Моурінью.

Повернення до Мілана

І Шевченко зібрався на вихід. Зібрався назад у «Мілан». Подейкують, що ініціатором повернення на «Сан-Сіро» стала дружина Андрія, яка роком раніше наполягла на переїзді в «Челсі».

Італійська преса приписала Моурінью наступні слова у відповідь на запитання, чи збирається Андрій повертатися до Мілана: «Про це ви маєте запитувати не в нього. У моїй хаті командую я. А от у випадку з Андрієм, якщо його дружина підвищує голос, він біжить, щоб швидше сховатися під ліжком».

Чи це говорив «Особливий», чи ЗМІ перекрутили його слова, так і залишилося загадкою. Але «Челсі» із цього приводу видав офіційне комюніке, в якому затверджувалася готовність до «юридичних дій». До того ж там стверджувалося, що Моурінью «не давав жодних інтерв'ю з цього питання в ЗМІ».

Проте Шевченко повернувся до «Мілана». Андрій поговорив з Абрамовичем, і запевнив, що єдина можливість для нього знову вийти на хороший рівень гри – повернення на круги своя.

Восени 2008-го Андрій повернувся на «Сан-Сіро». Але то був уже інший Шевченко. Влітку він переніс складну операцію. І про колишню швидкість доводилося лише мріяти.

Лише мріяти доводилося і про колишні довірчі стосунки з Анчелотті. Та й про добрі стосунки з одноклубниками та тіффозі, які так і не пробачили йому поцілунок емблеми «Челсі» у грі з «Ліверпулем».

Сезон, проведений Шевою після повернення до «Мілана» - перекреслити та забути. Лише двічі Андрій зіграв зі старту в основі, забив лише два голи. Все валилося з рук. І «Мілан» не став продовжувати оренду. Колись рідні «сторони» розійшлися тепер уже назавжди. Дуже прохолодно.

Шевченко повернувся до «Челсі», де на нього чекав новий-старий наставник – Анчелотті. Місця для Андрія у команді вже не було.

І він вирішив повернутись до Києва. Але це вже зовсім інша історія.

Нинішня ж – про те, що не треба від добра шукати добро. Якщо у тебе виходить все і навіть більше, якщо ти на своєму місці, тобі там дуже комфортно, не роби різких рухів. Бо старе розірвати дуже легко. А нове можна й не збудувати.

Тим більше, на такому складному плацдармі, яким завжди була АПЛ й зокрема «Челсі».

Можливо, ця історія про найкращого українського футболіста часів нашої Незалежності хоч трохи допоможе адаптуватися на новому місці другому українцю в історії «Челсі», якому пророкують славу Шеви – Михайлу Мудрику. Йому там буде дуже складно. Як мінімум.

Нехай його оминають травми, проблеми з партнерами та тренером. І «ведмежі послуги» з боку його близьких.