Було/стало: Владислав Дубінчак (захист)
ЛЗ, 24 роки
Вибірка Владислава не надто об’ємна - лише 623 хвилини в порівнянні зі 1505 в Дніпрі-1. Тому ставимося до цього більше, як до тренду. А він такий, що в Дніпрі-1 Дубінчак був більш активним та агресивним, в Динамо - пасивніший, якщо говоримо про гру без м’яча. Але це певно підконтрольний процес, згадуючи трансформацію до більшої агресії в основних ЦЗ.
В Києві Владислав втратив великий обсяг дуелей в захисті (-3.09), які не можна списати лише на різницю за відсотком володіння двох команд.
Аналогічна історія і з пресингом:
⁃ втрата 15.9 спроб тиску загалом
⁃ втрата 4.6 спроб тиску на чужій території зокрема
Якщо в Дніпрі-1 середня лінія захисних дій Владислава була на 2.27 метрів вища за командну, то в Динамо все навпаки - на 2.63 метри нижче середньокомандної. Якщо порівнювати саму дистанцію загалом, то в Києві вона просіла з 44.3 до 41.6 метрів від власних воріт.
Відсоток захисних дій за межами 40-метрової зони теж дещо скоротився (з 50.5% до 48.4%).
В складі дніпрян Дубінчак порушував правила 2.15 разів на 90 хвилин, в Динамо кількість фолів впала на третину (1.44).
Ще декілька прямих ознак:
⁃ впала кількість повернень м’яча на чужій половині (з 0.57 до 0.37)
⁃ зросла кількість виграних дуелей в захисті з 47.6% до 56.7%
⁃ Дубінчака тепер важче пройти (ап з 60.9% до 76.9%), бо він частіше готовий внаслідок того, що рідше викидається на суперника
⁃ зросла кількість перехоплень з 1.22 до 2.05, тож частіше тепер опиняється на пасових лініях, а не атакує в прийом
Тож маємо усі ознаки того, що в Динамо Дубінчак став менш зарядженим на пресинг та швидкі повернення м’яча. Кількість спроб вступати у відбір впродовж 2 секунд після втрати теж знизилася.
Єдине, що зараз турбує - акуратність. Зі збільшенням кількості тримань м’яча на власній половині у Дубінчака зріс брак: почав частіше втрачати та безпосередньо в нього почали частіше відбирати.
Потенціал Дубінчака набагато більший за нинішній його перф у складі Динамо. Він вивозив на пристойному для УПЛ рівні інтенсив. В складі дніпрян, маючи великий обсяг високих захисних дій, Владислав встигав і навіси блокувати (0.64) та вже виносити безпосередньо від воріт (4.15). Мобільність - його головна чеснота.
Тепер справа за малим - спрямувати цю енергію в конструктив. А для цього потрібно вирішити проблему лівого вінгера та взаємодії трійки з ЛЦП (поки говоримо про Лонвейка). Це і знизить брак при триманнях до нормального рівня.
Ви маєте зрозуміти дуже просту річ: ми ще не бачили реальні можливості багатьох гравців. Бо вони не отримали необхідних ігрових умов для демонстрації УСІХ своїх навичок. Інша справа, що деякі вміння деяких гравців абсолютно ніяк не поєднуються з ігровими задачами киян. Але це вже претензії більше до скаутів та ІМС, ніж до самих гравців.
В атакувальному аспекті зміни не настільки радикальні, але тренд свій теж присутній.
В Дніпрі-1 Дубінчак трішки більше просував м’яч (+1.7): що передачами (+0.6), що веденнями (+1.12). Більш того, ці ведення були довшими на 1.7 метрів кожне. Жодної проблеми в цьому немає, бо натомість Владислав перекваліфікувався на ресивера: почав отримувати більше пасів з просуванням від партнерів (+7.2). Плюс додаємо 1.5 довгих передач, яких він додатково отримав.
Ці зміни не показник погіршення якостей гравця, вони більше про його ігровий функціонал. В Динамо величезні обсяги просування мають центральні захисники та Сидорчук, а фулбеки найчастіше у високих та широких позиціях, як адресати.
Є й суто специфічні моменти. Дніпро-1 Йовіка грав прямолінійніше, але ведення м’яча Дубінчаком стали частіше завершуватися моментами вже в Києві (+0.22).
Можна говорити, що відсутність Довбика позначилася на навісах Дубінчака: їх стало ледь помітно менше (-0.08) та впала точність (-9%). Але у залишку, як приходило тоді з подач по 0.07 хА, так і приходить зараз. Подачі були фішкою Дніпра-1, для Ваната вони не настільки цікаві. Тому в Динамо збільшилася кількість передач до штрафного (+0.25), бо і на Бую немає сенсу вішати в боротьбу, він теж не Довбик.
А тепер про одну з головних проблему осіннього Динамо - про лівого вінгера. Дубінчак зі свого боку допоможе нам вчергове її підсвітити. Дивіться, що ми маємо:
⁃ Владислав продюсує більше очікуваних асистів, ніж в Дніпрі-1 (+0.06)
⁃ створює більше хТ з гри (+0.05)
⁃ зросла кількість створених безпосередньо ним моментів (+0.15)
⁃ але у підсумку він став приймати участь в меншій кількості тримань, що завершилися ударом (-1.02), або іншими словами Дубінчак втратив участь в створенні 1 удару на 90 хвилин НЕ з власної вини, а через взаємодію з лівим вінгером та ЛЦП, переважно саме вони х*рять його зусилля
Ось в цій взаємодії з ЛЦП (Лонвейк скоріше за все) та ЛВ (хз хто) сховано високий потенціал Динамо в атаці! Величезний: зросте кількість входжень до штрафного та точність передач до периметру. Навіть без лівого вінгера Дубінчак став одним з королів катбеків УПЛ (2.17)! Якщо при невеликій кількості проникнень до штрафного в нього стільки передач від лицьової, то уявіть, яка то буде пісенька з нормальним лівим вінгером?! Тоді вже не буде гріхом порівнювати його з самим Миколенком. Віталій не був генієм креативу та видатним плеймейкером, що ми й бачимо зараз в АПЛ. Але за рахунок мобільності (+) та якісної взаємодії з ЛЦП Шапою та ЛВ Де Пеною (-) Миколенко справді був опцією Динамо в атаці.
Хто з вболівальників Динамо ходить на роботу повз церкву? Зайдіть поставте свічку, щоб Бог дав розуму лівому вінгеру Динамо, хто б там ним не виявився.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
