Було/стало: Владислав Кабаєв (гра з м’ячем)
Лівий вінгер, 27 років
Давайте одразу домовимося, що тут і зараз ми ставимо за мету не травити Кабаєва, а виявляємо проблему переходу від більш примітивних ігрових форм, до таких, які є більш вимогливими до роботи ЦНС гравця. Можу вам дати гарантію, що усе написане нижче буде репрезентативним до 90% схожих кейсів. Напевне, що найбільш уважні з вас змогли переконатися в цьому споглядаючи за молоддю на зборах:
- якщо ти дійсно кмітливий гравець (молодий/старий) від природи, то ти щось вивезеш зрештою
- якщо ти не мав потрібних налаштувань «від виробника», то тебе просто майже ніде та ніхто (ні в Академії Динамо, ні в інших Академіях України) не навчить компенсувати це, а на зборах основи вже запізно
Тож, що не так з Кабаєвим або точніше з системою підготовки гравців в українських Академіях загалом? Ключове - взаємодія мозку з м’ячем. База, основа інших проблем. Бо закладають з дитинства взаємодію м’язів з м’ячем, і це помітно.
Дуже хочу, щоб більшість з вас поставилася до цієї довжелезної історії серйозно, а не як до стьобу. А люди, які займаються цифрами, як хоббі (цифр тут овердо***), побачили послідовність перебігу процесу без витягування однієї окремої, щоб зробити зручний висновок.
Не думав спочатку згадувати про захист, тому не налаштовував під нього радари, але ж варто про м’язи два слова сказати, щоб не думали про відсутність аргументів:
- після Зорі в Динамо у Кабаєва мізерно зросла кількість спроб індивідуального тиску з 63.1 до 63.7 (+0.6)
- а конкретно на чужій половині суттєвіше з 51.3 до 59.9 (+8.6)
Хто забув, то в Динамо був більший відсоток володіння за Зарю, а в Кабаєва відповідно менше часу в захисті в цих 90 хвилинах, але інтенсивність зросла! М’язи - топ.
Йдемо далі:
- кількість повернень м’яча (внормована на % володіння) зросла з 1.68 до 2.64 в Динамо
- відповідно зросла внормована на % володіння кількість повернень на чужій території (з 0.52 до 0.88)
- і як вишенька внормоване на % володіння зростання кількості перехоплень з 0.43 до 2.21
Констатуємо - м’язи топ! Без м’яча людина старанна та інтенсивна для рівня УПЛ в ті хвилини, що отримує на полі. Закрили підтему. Йдемо далі.
Йдемо та бачимо: що кількість ударів (~2.05) стала, і очікуваних голів десь майже стільки ж (0.145 xG). Раніше завдавав 1 удар на 28.6 виконаних передач, а в Динамо на 30.1 передач. Тож Владислав не був скорером і раніше. Про це знали до трансферу ми, знали в клубі, та знав він сам. Тут немає проблеми та немає сенсу колупатися.
Шукаємо проблему й ідентифікуємо її:
- в Зорі Кабаєв створював для партнерів вдвічі більше шансів з гри (1.86 проти 0.96)
- віддаючи вдвічі більше ключових (1.75 проти 0.96)
- та й загалом продукуючи більше загрози своїми діями (0.38 проти 0.28 xThreat)
Очевидно, що є причина такому дауншифту. Динамо не Львів восени, а куди частіше і гостріше створююча команда, але чомусь не Владислав! Шукаємо причину. Бо треба шукати, щоб зрозуміти чому сталося наступне, чому в більш атакуючій команді:
- вдвічі впала участь в xG Build Up у фінальній третині з 0.54 до 0.26
- суттєво впала участь в xG Chain у фінальній третині з 0.76 до 0.43
Намацуємо. Біда з гравцем при переході на більш серйозний рівень сталася саме у фінальній третині! Перевіряємо і дійсно:
- віддавав раніше 17.3 паси в цю зону, зараз віддає 18.4
- точність зросла 78.4% з до 86.5%
- а загальна частка передач у фінальній третині нижче 50% не впала
Тож немає сигналів, що він загубився десь вже в центрі поля. Все на місці.
Що одразу насторожує? Стрімке зростання точності передач до фінальної третини. Перевіряємо:
- в Динамо в гравця зросла якість утримання м’яча (+5.3%)
- та на чужій половині зокрема (+6.3%), що може свідчити про більшу акуратність та навіть стерильність, яка характерна позиційному нападу, де не потрібно в кожній ситуації ризикувати та загострювати
В Зорі Кабаєв частіше ризикував відповідно до ігрових умов, які до цього спонукали. Навичок загострювати у відмінних до Зорі умовах в нього не розвинулося, і я не збираюся за це його хейтити.
В Динамо інша архітектура процесу, гравець не мав жодного уявлення про її механіку раніше.
Почнемо з того, що констатуємо:
- впала кількість просувань м’яча з 13.9 до 11.9
- впала переважно через ведення (забіги) з 6.17 до 4.11, але ледь зросла передачами з 7.68 до 7.81
- що цікавить найбільше, то не зросла, а навіть впала загальна кількість просувань до фінальної третини з 9.43 до 9.04, хоча Динамо атакувало частіше за Зорю
Що ж тоді відбулося натомість? Від гравця, який часто розганяє атаку, довелося рухатися до незвичноі ролі ресивера:
- він почав отримувати більше довгих передач (з 0.93 до 1.37)
- почав отримувати більше передач з просуванням на чужій половині (з 10.4 до 15.2)
- почав отримувати більше передач з просуванням у фінальній третині (з 6.64 до 10)
- почав отримувати більше передач з просуванням у штрафному (з 0.58 до 1.23)
Простими словами: Кабаєв почав отримувати більше можливостей себе проявити, ніж у Зорі. Але...не проявив:
- в Динамо в нього впала кількість безперервних послідовних тримань, що завершилася ударом з 6.87 до 6.58
- впала і кількість участі в гольових безперервних послідовностях з 1.05 до 0.68
Кабаєв не впорався з роллю ресивера, впала навіть кількість дотиків до м’яча у штрафному з 5.47 у Зорі до 3.56. Мінус майже 2 дотики! Звісно, можна говорити про зіграність, як один з факторів. Але не впала суттєво, враховуючи % володіння команд, кількість передач до штрафного (+0.11 більше) та точність (+4.3%). Якби зіграність була зовсім на жахливому рівні, то провал стався би.
Маємо й іншу історію. Розганяючи атаки, він мав статус досить пристойного дриблера. В Динамо втратив 0.05 обведень, тож все стабільно. Більш того, маємо суттєве зростання якості дриблінгу Кабаєва: з 58% в Зорі до 73.8% в Динамо. Переконливо. Але давайте дивитися де вони ставалися: лише 0.73 вдалі обведення у фінальній третині в Динамо проти 1.13 там же в Зорі. Тож якість Кабаєв накрутив у перших двох третинах в умовах меншої щільності. Тобто...в умовах схожих на умови в Зорі - за наявності простору! Вартувало йому наблизитися до воріт і його технічна перевага одразу зникала на обмеженому просторі: звідси зростання втрат внаслідок цього. Його фішка випереджати на швидкості, без динаміки він не настільки потужний.
Чи варто хейтити та шеймити Кабаєва? Є лише одна вагома причина: у 27 років ти вже маєш бачити різницю в ігрових стилях команд, та розуміти, що не стягуєш такий рівень завдань. Якщо не ти, то має бачити твій агент, а не дивитися лише на чек! Амбіції - це звісно класно. Але кейс послиці в Болгарії - не класний. Тут трішки схожа історія.
Щодо самих можливостей гравця - то він просто заручник. В свої 27 він став відображенням усіх, хто з ним працював. Його перші дитячі тренери та кожен, хто тренував (впритул до Динамо) «ув’язнили» у власному тілі для виконання обмеженого набору дій. І зараз ми бачимо цей обмежений набір. Це не провина гравця, що в нього не розвивали швидкість реакцій чи грі за різних тактичних побудов. Його сильні якості, що проявлялися на тому рівні, безжально експлуатували задля отримання спочатку призів «Шкіряного м’яча», а потім і медалей рівнем вище.
У Владислава було майже 11 годин ігрового часу та достатня кількість можливостей проявити себе: немає приводу сказати, що його ігнорували. Він не зміг, і важко не констатувати, що сталося це не раптово і не зовсім несподівано. Влітку були такі побоювання. Зросла кількість ударів з ведення (з 0.58 до 0.82), тож намагався зміщуватися в центр та бити, бажання проявити себе мав. А кількість створених після ведень моментів партнерам менша (0.68), тож емоційні фактори є. Раніше не було закладено усієї необхідної теорії, яку важко жувати, коли вже сформувалися сталі звички, реакції та сценарії поведінки.
Щоб не потонути в безлічі таких історій, що сталася з Кабаєвим, Динамо має вже відправляти на пенсію Іщенка. Бо на зборах ми бачили багато «кейсів Кабаєва», тобто повної або часткової несумісності з ігровою системою, де взагалі є м’яч (багато м’яча).
Згадайте прізвища тих, хто проявив себе саме з м’ячем серед малих найкраще (Царенка чи Назара). Значна частка їх успіху в тому, що їм багато чого дала природа. А не завдячуючи тому, як їх навчили розуміти гру в динамівській системі. Волошин взагалі відбув строк у Вернидуба!
Мають відправляти саджати капусту своїх Іщенків й інші, хто ще не відправив. Трафік людей, на прикладі останніх продажів Динамо та Шахтаря, може стати хорошим бізнесом. Від 24 лютого 2022 з України виїхала значна частка дітей-футболістів. Більшість навряд повернеться, якщо стане профі. З одного боку це погано, а з іншого - це реклама! В Німеччині, Італії, Австрії та в умовній Чехії отримають досвід роботи з українцями. Це може допомогти встановленню контактів. Але спочатку треба інвестувати, Ігоре Михайловичу! Бо вчити дітей розуміти гру мають ті, хто сам дивиться на неї суттєво ширше за «прошол по фланґу і подал». Нинішні діти бачать гру очима своїх тренерів, це нарешті вже варто визнати. Позбуваючись «динамівських сердець» в першій команді, але залишаючи їх в Академії - проблему не вирішити.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
