Хоч він вихованець Динамо, але так і не зміг заграти в рідному клубі.
Шанс від Реброва, ігнор Хацкевича
Михайліченко – уродженець Борисполя. Колишній тренер академії Динамо Павло Кікоть побачив його в Княжій. Богдан тоді грав у центрі захисту. Пройшов систему Динамо та із доволі юного віку виступав за «молодіжку» киян. Там часто виходив у середині поля і на фланзі.
Після приходу Сергія Реброва почав отримувати шанси у першій команді. Навесні 2015 року дебютував за основу. Тоді Богдан виступав на позиції лівого півзахисника, але закріпитися так і не зміг. Настав період травм. На лівому фланзі півзахисту існувала велика конкуренція. Спочатку грав Джермейн Ленс, потім на його місце взяли Дерліса Гонсалеса.
У першому сезоні Юнацької Ліги УЄФА Михайліченко був одним із лідерів. Проте у наступному сезоні фактично не грав. Отримав травму у першому ж матчі проти Наполі. Тим часом заграв Денис Янаков, під ним – Владислав Дубінчак.
Десь у цей період відбулася остаточна трансформація позиції Богдана. З нього почали робити лівого захисника. Михайліченку не вистачало креативу, вміння обігрувати суперника один в один, роботи з м'ячем, а в захисті на допомогу прийшли бійцівські якості, працьовитість. Завдяки цим чеснотам він міг підключатися до атаки.
Опинився у підвішеному стані. Немає перспектив у першій команді. Багато травм. Молодь починає підтискати. Новий тренер Олександр Хацкевич зробив ставку на Миколенка, хоча тоді Віталій грав у центрі захисту юнацької команди разом із Денисом Поповим.
Залишалося йти в оренду. Влітку 2017-го Михайліченко разом із Тимчиком вирушили до Сталі. Це був дуже хороший досвід дорослого футболу. Правда, Богдан зміг пограти у команді тільки пів року, згодом отримав важку травму коліна. Його хотіла орендувати Зоря, але належало почекати відновлення.
Школа Вернидуба та Скрипника пішла на користь Михайліченку. У Запоріжжі він отримав не тільки досвід дорослого футболу. Обидва наставники приклали руку до його формування та становлення. Богдан отримав впевненість у собі, набув нових навичок.
Рідному Динамо він далі не був потрібним. Тому став частиною угоди щодо трансферу Караваєва до столиці. Натомість Зоря отримала всі права на футболіста. Зрозуміти динамівських керівників частково можна. Ліворуч заграв Миколенко. Підписали бразильця Сідклея. В орендах набиралися досвіду Вантух і Дубінчак. Навіщо ще один захисник на лівий фланг?
Повноцінний контракт із Зорею пішов на користь. Михайліченко отримав додаткову мотивацію. Він розумів: якщо зможе себе проявити, то отримає хорошу пропозицію з Європи. Зоря була хорошою вітриною для переходу в сильніші команди.
Пропозиції не забарилися. Бельгійські клуби, Вердер, Динамо Загреб вишикувалися в чергу за Богданом. Усе вирішилося завдяки брудним іграм. У контракті футболіста з'явилася опція про можливий викуп за 500 тисяч євро. Сума зовсім скромна для одного з лідерів третього клубу України. Новою зупинкою Михайліченка став Андерлехт. За такі гроші вони нічим не ризикували – завжди можна було перепродати футболіста, щоб компенсувати витрати і ще й щось заробити.
Шансів заграти в Андерлехті не було
Перехід у королівський клуб Бельгії був великою помилкою. Команду очолював Венсан Компані, послідовник та учень Пепа Гвардіоли. Після яскравої кар'єри в Манчестері Компані повернувся на батьківщину вже в ролі тренера. Венсан почав будувати в Брюсселі новий Ман Сіті із домінуючим футболом, контролем м'яча і тому подібне.
У таку схему гри українець не дуже вписувався. Він добре вміє підключатися до атак, а не підтримувати їх. Грати із високою лінією захисту, філігранно працювати з м'ячем – це не зовсім його футбол. Тому коли Андерлехт підписав Серхіо Гомеса із Борусії Дортмунд, Богдан сів у запас.
Потрібно сказати відверто, що Андерлехт так і не повернув втрачені позиції навіть на рівні чемпіонату Бельгії. Вони намагалися грати в складний футбол, але далеко не все виходило. Особливого результату не було.
Простий футбол Йовічевіча та заміна Мудрика
Влітку Шахтар формував нову команду майже без іноземців. Позиція лівого захисника стала вразливою після відходу Ісмаїлі. Віктор Корнієнко ніяк не може оговтатися від травми, яку отримав у матчі проти Динамо. На початку сезону знову зламався. Належало не те що підсилити конкуренцію, а хоча б закрити проблемну позицію.
Шахтар проводив кампанію повернення українських гравців додому. Михайліченко перебував у статусі глибокого запасного в Бельгії, тому погодився. Андерлехт особливо не тримався за гравця – оренда із правом викупу.
Йовічевіч – дуже хороший мотиватор та психолог. Ігор зміг швидко знайти підхід до Богдана. Захисник повернув емоційну впевненість у своїх силах, набрав хорошу форму. Він хоче довести, що гідний більшого, ніж лавка Андерлехта. Лише потрібно було емоції скерувати у правильне русло.
Хорватський тренер спростив гру. Головним компонентом став швидкий перехід з оборони в атаку. Нічого не потрібно вигадувати – фланговий захисник біг своїм маршрутом, коли мав простір, а далі – простріл чи навіс. У такому простому футболі Михайліченко почувається як риба у воді. Все просто і зрозуміло. Активні підключення Богдана допомогли Шахтарю здолати Ренн у Польщі. Проти Реала зробив два асисти. Всі – в один дотик.
Проте вболівальникам Динамо не потрібно шкодувати, що вони втратили такого гравця. У Києві розкрився Миколенко. Зараз є Вівчаренко та Дубінчак. Та й на хорошому рахунку Олександр Караваєв, вихованець Шахтаря.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
