- Мірча, ваше найбільше досягнення за останні роки - це чемпіонство з київським «Динамо»?
- Ми програли попередній чемпіонат, відставши від «Шахтаря» на 23 очки, а через рік виграли з різницею в 11 очок. А ще ми виграли Кубок і Суперкубок. Після пандемії прийшла війна, це вже не футбол, це неможливо... Зараз надзвичайно важко.
- Я так думаю, країна в стані війни!
- Ми грали в Ужгороді, їхали 13 годин потягом. Потім поїхали до Львова, це ще сім, вісім годин. Коли я грав у єврокубках, щотижня їздив до Кракова, Львова, Києва, Кишинева. Надзвичайно важко, але футболом треба жити і не здаватися. Це сентиментальна сторона людей, які не мають абсолютно ніякої провини.
- Я бачив, що у футбол грають...
- Лише на трьох, чотирьох стадіонах. Я хотів опустити руки, але не можу! Всі іноземні тренери поїхали з України, але я не міг здатися. Це складна ситуація, але я не можу зрадити! Я вважаю, що це було б актом зради, якби я пішов.
- У Вас були пропозиції?
- З «Фенербахче». Я не міг залишити Київ, хоча у мене дуже великі проблеми. З команди пішло 11 гравців, а у мене зараз п'ятеро, шестеро юнаків. Забарний поїхав до Англії, Циганков - до Іспанії, Вербич - в «Панатінаїкос», Кенджора - в ПАОК... До пандемії київське «Динамо» вигравало багато матчів, мало багато вболівальників, а потім опинилося без цього.
- Скільки Ви заробляєте?
- Ха, ха, ха! Я очікував... Я не заробляю стільки, скільки про мене думають. І справа вже не в грошах. Справа в тому, щоб стояти на ногах! І цей клуб, і футбол в Україні. Я хотів би зробити те ж саме в Румунії, але не зміг...
Раніше в ЗМІ озвучувалась сума в 1.2 млн євро на рік.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
