До президента «Зорі» Євгена Геллера можна ставитися по-різному – аж надто суперечлива він постать. Особливо якщо говорити на слизькі політичні та бізнесові теми. Але що стосується його футбольного дітища, то «Зоря» демонструє невбитий зразок оптимізму та живучості.
В особі Юрія Вернидуба луганська команда свого часу здобула практично ідеального тренера. Тренера-мужика, здатного і міцним словом, і міцною рукою вигнати середньостатистичну єресь із посередніх виконавців. «Зоря» Вернидуба стала командою «мужиків». І по суті, і за формою.
Але коли потрібно було зробити крок уперед, Геллер не побоявся різати по живому, і після багаторічної плідної співпраці розлучився з Вернидубом. А на його місце запросив одного з найпопулярніших вітчизняних фахівців – Віктора Скрипника.
Зі Скрипником «Зоря» стала більш елегантною, гнучкішою. І видовищнішою. Міцно застовпивши за собою реноме «третьої сили», луганці місцями могли замахнутися і на більше.
Через певні причини стати «другою силою» не вдалося. Скрипник покинув команду. Війна, плутанина, проблеми з фінансами – за таких умов працюють зараз усі наші футбольні клуби. Але «Зорі» знову вдалося встояти на ногах. Після Скрипника тренерський штурвал минулого літа перейшов до нідерландського фахівця Патріка ван Леувена.
Несподіване кадрове рішення. З багатьох причин. Ну хоча б тому, що в умовах рашистської агресії багато іноземних фахівців покинули нашу країну. А ось тренер із самого серця Європи зважився очолити український колектив.
Однак, окрім респекту за сміливість, тоді, у липні минулого року, реверансів «Зорі» та ван Леувену не надто й відвантажували. Адже, з одного боку, голландський наставник – креатура одіозного футбольного агента Вадима Шаблія, який вже набив оскому нашому футбольному обивателю своєю всюдисущністю і безальтернативністю. А з іншого – незважаючи на дуже позитивний імідж та досвід керівництва футбольною академією «Шахтаря» (Патрік працював у донецькому клубі з 2006 по 2013 рік, і за цей час не без його допомоги засяяли таланти Коваленка, Зінченка, Матвієнка, Малиновського, Тотовицького), на «дорослому» рівні тренер ван Леувен якщо і не відвертий ноунейм, то щось на кшталт кота в мішку.
Патрік після «Шахтаря» працював у Казахстані – спортивним директором «Кайрата». Подейкують, що до алмаатинського клубу голландець перебрався із «Шахтаря» лише тому, що там більше платили.
Не дуже вдалим виявився вояж ван Леувена в ізраїльський «Маккабі» з Тель-Авіва. Там він спочатку очолював клубну академію, а згодом попрацював і наставником першої команди. Але вже через чотири місяці за незадовільні спортивні результати боси «Маккабі» звільнили ван Леувена.
Після «Маккабі» 52-річний фахівець мав творчий відпочинок. І ось у такому статусі його покликали до «Зорі». Зізнаюся, особисто я вважав, що голландець провалиться у луганському клубі. Але Геллер і цього разу поцілив у «яблучко».
***
У першому колі «Зоря» не дивувала ні результатами, ні стабільністю. Нічим особливим не дивував тоді і її наставник. В одній із перших своїх «проб пера» на чолі луганської команди – у кваліфайні Ліги конференцій проти румунської «Університаті» – ван Леувен отримав гучного ляпасу. Але після перемоги 3:2 над «Динамо» в УПЛ, «Зоря» та її тренер змусили шанувати себе.
Перше коло луганці закінчили на четвертій позиції. В принципі, на своєму місці. Закоренілі песимісти, які передрікали крах команді після відходу Скрипника, були осоромлені. У свою чергу, найвідданіші оптимісти, які вважали, що «Зоря» при новому наставнику боротиметься за чемпіонство, теж не опинилися біля парадного входу.
Ван Леувен того періоду – людина, яка шукає свою гру, свою золоту середину. «Мали забивати «Ворсклі» більше», «у грі проти «Львова» нам пощастило», «мали вигравати у «Кривбасу», «не продемонстрували свій рівень проти «Руху», «у грі проти «Дніпра-1» у нас нічого не вийшло», «знов повторюються наші помилки – пропустили два м'ячі від «Колоса» зі стандартів» – ось деякі торішні коментарі голландця. Коментарі людини, яка шукає свій стиль. І свої відмазки.
Але після зимової перерви «Зоря» постала явно у новому вигляді. Ван Леувен отримав можливість зайнятися повноцінною, а не авральною підготовкою команди до рестарту сезону. І він блискуче скористався цією опцією. До того ж, йому вдалося отримати у свої лави одного з найкращих (якщо взагалі не найкращого) футболіста весняної частини сезону – панамця Герреро, який незбагненним чином зміг, оминувши тривалий процес акліматизації, запрацювати в режимі «з корабля на бал».
На даний момент «Зоря» – однозначно найкращий колектив другої частини чемпіонату країни. У десяти поєдинках луганці здобули дев'ять перемог, поступившись лише одного разу («Кривбасу»). Поліпшились і турнірні перспективи команди. Якщо у першому колі «Зоря» скоріше декларувала боротьбу за третє місце, то зараз «бронза» від неї вже навряд чи подінеться. За п'ять турів до кінця сезону підопічні ван Леувена зберігають шанси навіть на чемпіонство.
***
За рахунок чого (і кого) «Зорі» вдалося так серйозно змінити? Та все загалом просто. Як і все геніальне.
Ван Леувена за жодних обставин не можна називати футбольним революціонером. Він навіть на футбольного романтика не тягне. І візуально – також. Однак нідерландський фахівець чудово розібрався у довіреному йому «господарстві». І зумів вичавити з усього цього максимум.
Ще в шахтарській академії Патрік був затятим апологетом «голландської» схеми 4-3-3. За цією ігровою формацією він намагається грати і у «Зорі». Однак футбол, демонстрований його підопічними цієї весни, не заточений на короткі передачі та тотальне володіння м'ячем. Завдяки середнім та довгим передачам гравці луганської команди намагаються якнайшвидше переадресувати м'яч на чужу половину поля, у фінальну третину.
А ось уже там, у завершальній фазі атаки, отримуючи ситуативну більшість, підопічні голландця дуже часто проявляють і кмітливість, і майстерність. За кількістю успішних обведень «Зоря» – один із лідерів сезону. Добре команда використовує і стандартні ситуації. Зокрема, кутові удари.
Ван Леувен не наступає «на горло» гравцям атаки, тому вони й проявляють себе у найкращому вигляді. Насамперед це стосується Назарія Русина, який проводить свій найкращий сезон в УПЛ. Поряд із згаданим вище Герреро, дуже потужно виступають Булеца та Антюх, а опорник Бражко взагалі може стати головним відкриттям чемпіонату.
Якщо винести за дужки Герреро, то четверо інших – або колишні гравці «Динамо», або футболісти, які залишаються на контракті у київського клубу. Виходить, що ван Леувен вміє знаходити до них підхід, а от у Києві такою тренерською чеснотою похвалитися не можуть.
Показово і те, як ван Леувен вміє шукати, вибачте за штамп, «внутрішні резерви». Мацапура, Данченко, Кирюханцев, Чурко – ці футболісти основи травмувалися та вибули надовго. Але без особливих зусиль головний тренер «Зорі» знайшов їм заміну, не вдаючись до дорогих трансферів. Сапутін, Батагов, Снурніцин, Дришлюк – ці вчорашні дублери тепер є гравцями основи. І «каші» явно не псують.
Мені здається, що зараз футболісти «Зорі» отримують справжнє задоволення від свого футболу. Це дивно хоча б тому, що зарплату за свою роботу вони бачать, за чутками, дуже рідко (на відміну від тренера, який, якщо, знову ж таки, вірити поголоску, отримує зароблене регулярно).
Напевно, отримує задоволення і ван Леувен. Він зараз на коні, йому явно «пре», хоча його успіх підкріплений і кваліфікованою роботою.
І на якому б місці не фінішувала «Зоря» цього сезону, вона однозначно буде однією з головних яскравих плям чемпіонату. І головним претендентом на імпровізований приз «глядацьких симпатій».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
