Наприклад, ситуацію в дитячому футболі, - нашого спортивного майбутнього. Зокрема директор динамівської академії, заслужений тренер України Олександр Іщенко, під час спілкування з журналістом FootBoom сказав наступне: «Якщо не звернемо увагу і не змінимо підхід уже зараз, через якихось три-чотири роки на нас чекає великий провал».
В основі невтішного прогнозу лежить, як багаторічний досвід Олександра Олексійовича, так і свіжа інформація, отримана від відвідування престижного турніру в Італії. У змаганні брали участь 16 колективів, серед яких команда «Динамо» U14 (хлопці 2009 року народження). Результат, зізнатися, дещо збентежив.
Юні динамівці програли три матчі в групі (італійському «Ювентусу» та бразильському «Фламенго» - по 0:2, а також місцевому «Удінезе» - 0:1), а у втішному матчі втратили перемогу в грі з японським «Токіо» - 2:3.
Що трапилося в Італії
- Олександре Олексійовичу, розумію, що невдачі - не найкращий привід для спілкування, але не можу не запитати, що сталося в Італії?
- Підсумковий результат, безумовно, далеко не той, на який розраховували. Однак зазначу, що кожен поєдинок був конкурентним, ми поступилися в боротьбі, не було провалів, гри в одні ворота. Наприклад, у матчі з «Ювентусом» спочатку тактично грубо помилився наш воротар, потім ми створили два виходи один в один, але не забили. До слова, у кожній грі мали по два виходи один в один, зокрема і з переможцем турніру - «Фламенго». На жаль, не змогли реалізувати.
Причини? Думаю, їх слід шукати в тому, що матчів подібного напруження в Україні зараз немає. Вдома часто «Динамо» грає з командами на рік старшими, і практично всіх обіграємо без проблем. В Італії змагалися зі своїм віком, відчули справжню конкуренцію і побачили, над чим потрібно працювати.
- Ви знали, що турнір в Абано-Терме виявиться настільки представницьким?
- Безумовно, тому й дуже хотіли взяти в ньому участь, готувалися. Переконаний, що тільки суперництво з найкращими допомагає об'єктивно оцінити стан команди, рівень підготовки. Технічне оснащення, фізичну готовність. Перевірити все те, що визначає якість футболістів.
Це також дає розуміння, в якому напрямку розвивається сучасний футбол. Плюс такі турніри допомагають підвищити знання тренерів, скоригувати процес підготовки. Вдячний керівництву «Динамо», яке йде нам назустріч і розуміє необхідність інвестувати в дитячо-юнацький футбол.
- Які залишилися головні враження?
- По-перше, зміни відбуваються вже в самій структурі гри. Практично виключений надмірний контроль м'яча на своїй половині поля. Так, коли виникає певна ситуація, потрібно віддати м'яч воротареві або зіграти з центральним захисником. Але це епізод, а не закономірність. Наприклад, у нашому футболі, як правило, найактивнішими у відсотковому відношенні володіння м'ячем є центрбеки та воротар. Такий футбол призвів до того, що за показником інтенсивності гри ми опинилися в третьому десятку серед європейських країн, на 24 місці!
Але ж, коли немає пресингу і зарядженості на атаки, від цього страждає видовищність футболу, яка і приваблює вболівальників. Турнір в Італії продемонстрував, що європейські команди роблять ставку на ці компоненти.
Опорник - це фігура!
- А японці?
- Вони також відповідали передовим вимогам.
По-друге, відзначу чіткий розподіл функцій на полі. Якщо у нас стався розмив функцій опорного півзахисника в плані творення та участі в атакувальних діях, то в Італії ми побачили, що гравці цього амплуа - це фігура! Такий гравець вичищає все, що стосується оборони на своїй половині поля, але при цьому бере активну участь в атаках, зокрема і в роботі без м'яча. Вбігання в штрафний майданчик, поява там, де його не чекають, завершення атак ударами. Також важлива антропометрія та вміння грати головою, - модельні характеристики залишаються актуальними.
- Когось із гравців середини поля можете відзначити?
- Найяскравіше проявили себе представники цього амплуа з «Ювентуса» і «Фламенго». Бразильський клуб у підсумку і став переможцем турніру.
Що не так зі стандартами
Ще один важливий фактор - це стандартні положення. У динамівській академії, до речі, в тижневому циклі половина занять закінчуються відпрацюванням штрафних, кутових ударів. Але я б відзначив те, на якому тлі відпрацьовують стандарти європейці - це цілковита самовіддача, щільність. Та що там - практично ігрова ситуація, а не елемент тренування. Як підсумок, - різна ефективність. Наприклад, у європейських клубів на стандарти припадає до 20 відсотків голів.
- Виходить, кожен п'ятий м'яч забивається після штрафних і кутових. А як у нас йде справа?
- На рівні 5 відсотків. Роботи непочатий край.
Наступний момент - гра головою. Знову ж таки, в нашій програмі раз на тиждень передбачено спеціалізоване відпрацювання навичок гри головою. Але і в цьому компоненті ми поступаємося найкращим командам Європи. Будемо вносити корективи, додавати вправи.
Будь-яке стандартне положення біля наших воріт - паніка. Це присутнє і в УПЛ, тому що ми звикли грати по гравцеві, а не по м'ячу. Головне - схопити гравця за футболку, за шию і не дати йому зіграти. А де там той м'яч - справа десята.
Ми в школі давно зробили пріоритетом гру по м'ячу. Процес запущений, але йде ще важкувато. Привезли відеоматеріали, наочний посібник, будемо демонструвати. До речі, ви звернули увагу на останні матчі Ліги чемпіонів?
- Гру при стандартах?
- Так. Протистояння «Манчестер Сіті» - «Реал», - обидва колективи дотримуються зонної оборони, грають по м'ячу. Тільки в окремих випадках іде персональна гра. А подивіться, що в нас коїться при подачах кутових! У цьому напрямку на нас також чекає багато роботи, щоб підготувати футболістів, які не боятимуться грати по м'ячу.
Ще важливий момент - це якість передач. Пас повинен нести інформацію, повинен давати змогу гравцеві одразу ввімкнути максимальну швидкість. Для цього має бути присутня певна жорсткість передач. Наприклад, у японців м'яч вилітав як із катапульти, а приймався й оброблявся в русі з відходом убік. Завдяки цьому з'являється час для прийняття правильного рішення. Для нас це також імпульс для впровадження в тренувальну роботу.
Нетипові бразильці
- Який поєдинок у виконанні «Динамо» вам сподобався більше за інші?
- Важко сказати, тому що всі ігри були різноплановими з боку суперника. Наприклад, якщо «Ювентус» активно грав в атаці, пресингував, то «Удінезе» продемонстрував суто італійський футбол і спробував скувати нас по руках і ногах. І хоча ми мали два виходи один в один, знаходили можливість для ударів, але не реалізували свої моменти, а в кінцівці пропустили. Типова італійська історія.
Цікаве протистояння вийшло з бразильцями. У першому таймі «Фламенго» мав невелику перевагу за рахунок деяких ігрових позицій. У нас травмувався провідний півзахисник Гурін, і відразу утворилася проблема в опорній зоні та обороні. Також за рахунок крайніх захисників, які постійно підтримували атаку, суперник створював чисельну перевагу на флангах. У підсумку поступилися у справі, але це був хороший досвід.
- Бразильці, як і раніше, беруть за рахунок індивідуальних якостей?
- Ви знаєте, всі нестандартні рішення в їхньому виконанні були підпорядковані логіці та ігровій необхідності. Ніхто не зловживав індивідуальною грою. Були окремі «трюки». Наприклад, центральний нападник забив у ворота «Аталанти» ударом через себе. Але це і в сучасному футболі поступово стає нормою.
- А що не вийшло у грі з японцями?
- Хлопці були мотивованими, дуже хотіли реабілітуватися і здобути перемогу. На початку гри мали кращий вигляд, вели з рахунком 2:1, але після проведених замін - дали можливість пограти всім - японці ініціативу перехопили і буквально за дві хвилини перевернули гру на свою користь, здобули перемогу - 3:2.
Підкреслю, кожен матч дав інформацію, виявився по своєму цінним. Провальних ігор не було, але ми побачили недоліки, над якими потрібно працювати. Попереду інші міжнародні турніри. Уже в липні цей же колектив U14 вирушить до Болгарії, куди приїдуть колективи з Іспанії, Німеччини... Ми безумовно зробимо висновки, проведемо роботу і думаю, через два місяці буде інший результат.
- Які ігрові схеми застосовувалися на турнірі?
- Тут усе стандартно, практично всі грали 1-4-5-1. Але головне не схема, а те, що залежно від ситуації практично вся команда відпрацьовувала в обороні й атаці. У момент передачі в чужий штрафний там, як правило, перебувало 3-4 гравці, готових замкнути пас. А при стандартах - шість. Причому рахунок на цей процес не впливав. У нас же на стандарти біжать усією командою, тільки коли кінець матчу і потрібно відіграватися...
- Як оціните гру воротарів?
- Були привози, але це можна виправити. Сучасний футбол вимагає від голкіперів більше грати ногами, цього теж потрібно вчитися. Вважаю, «Динамо» має хорошу воротарську школу, а окремі помилки, впевнений, вдасться оперативно виправити.
- Як розумію, в Україні про проведення подібного роду турнірів поки що доводиться тільки мріяти?
- Так, це проблема. Два роки пандемії, зараз війна...
Львівський «Рух» організовує турніри, є змагання у Вінниці, а зараз Тарас Михалик збирає команди в Ковелі. Але ці турніри непорівнянні з міжнародними, абсолютно різний рівень.
Як наслідок, наш дитячо-юнацький футбол здає позиції, його рівень став нижчим, ніж був три роки тому. Тому участь у міжнародних турнірах - це життєва необхідність, щоб ми втрималися і змогли конкурувати. Бо можемо потрапити в яму і десь через 3-4, максимум 5 років виявиться великий розрив між українськими клубами та європейськими.
- Перспектива залишається?
- Ми ще не на узбіччі, тримаємося в пелетоні, але потрібно багато працювати, щоб не відстати.
Львівський феномен
- Користуючись нагодою, не можу не поцікавитися вашою думкою щодо феномена «Руху» U19, який другий рік поспіль задає темп чемпіонським перегонам, хоча ще нещодавно бал у юнацькому футболі правили «Динамо» та «Шахтар».
- U19 - дуже важливий і корисний турнір. Водночас не розумію, чому було ліквідовано змагання команд U21, адже тепер вийшов великий розрив між юнаками та першою командою.
Прогрес «Руху» свідчить про якісну роботу керівників клубу, які змогли провести потужну селекцію не лише у львівському футболі, а й регіональному футболі. Усі найкращі хлопчаки 2004 і 2005 року опинилися в «Русі». Плюс інфраструктура, плюс постійна участь у всіляких турнірах, що дуже важливо. Як підсумок, «Рух» U19 - збалансована, навчена, фізично міцна команда. Можу тільки привітати львівський колектив, який за два тури до фінішу перебуває за крок від чемпіонства.
- Та обставина, що «Рух» U19 б'є багато 11-метрових, порівняно з конкурентами, має логічне пояснення?
- Періодично трапляються різні відеопідбірки таких пенальті. Щодо окремих є питання, але залишу їх при собі. Переконаний, що «Динамо» U19 і «Шахтар» U19 насамперед повинні пред'являти претензії до себе, багато очок було втрачено там, де не мали права цього робити.
До слова, про питання суддівства. На турнірі в Італії у вирішальному матчі зійшлися «Фламенго» та «Аталанта», а судили гру місцеві рефері. Жодної допомоги, жодного сумнівного свистка. Ба більше, наприкінці першого тайму було вилучено гравця «Аталанти», після чого перемога гостей із Бразилії стала формальністю. Хочу побажати такого ж професіоналізму та неупередженості й нашим суддям.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
