Один із уславлених представників золотого покоління київського «Динамо» середини 80-х – початку 90-х Іван Яремчук вже рік знаходиться у Празі, де вчора у рамках третього кваліфікаційного раунду Ліги Європи «Дніпро-1» зустрічався із місцевою «Славією». У розмові з кореспондентом UA-Футбол він поділився враженнями про поєдинок, у якому дніпряни поступилися з великим рахунком 0:3.
- Я був вчора на цьому матчі, - починає коментар Яремчук. – Передусім хочу сказати: хіба можна так грати?! Всі, хто дивився цю гру, включаючи навіть тих, хто не розуміється на футболі, прекрасно бачили, що відбувалося на полі. За весь перший тайм дніпряни дійшли до воріт «Славії» лише один чи два рази! Хіба може таке бути у футболі з командою, яка виступає у єврокубках?! А у другому таймі, коли більшу його частину «Дніпро-1» грав у більшості, а суперник у меншості, малюнок гри був таким же. У дніпрян не було ані моментів, ані ударів з середньої і дальньої дистанцій, ані флангових проходів, ані прострілів! Гра в основному проходила у середній частині та на половині поля «Дніпра-1». Таке враження, наче «Славія» взагалі грала без своїх воріт.
Ніхто з дніпрян не міг взяти гру на себе, щоб одного із гравців суперника обіграти, отримати простір, а потім щось продуктивне зробити з м’ячем. От, скажімо, як грає Мессі. Він бере м’яч, атакує на швидкості, обігруючи одного чи кількох чужих гравців, а потім бачить, кому з партнерів та як саме передачу віддати. І видає паси, що тільки забивай! Де це у «Дніпра-1»? Я думав, що чехам з нашого боку буде хоч якийсь спротив, нав’язування боротьби – та де там! Індивідуально дніпряни поступалися супернику в усьому – у швидкості, у техніці, в ігровому мисленні.
Я під час матчу якраз сидів на трибуні біля воріт нашої команди і бачив, як лівий захисник Кравець за тайм лише один раз торкнувся м’яча. Як таке може бути у футболі?! У нас центральний захисник отримує м’яча і починає перепасовуватися то з воротарем, то з правим захисником. І це при тому, що у його зоні на відстані 20-30 метрів нікого немає! У такій ситуації бери собі м’яч і на швидкості сміливо йди в бік того гравця, що тримає Кравця – і за рахунок нього відіграйся або пас дай. Насправді ж все виглядало по-іншому: інертно, вайлувато – так, наче це «Дніпро-1» 3:0 або 4:0 виграє. Не було ніякої гостроти, було чимало втрат, а м’яч подекуди відскакував від того чи іншого нашого гравця, наче від дерева. М’яч не тримався, два-три паси – і втрата. А коли кудись закидувались довгі передачі, то не було зрозуміло, кому вони адресовані.
У середині поля якось був момент, коли нападнику «Дніпра-1» дали пас – так його захисник «Славії» «на одній нозі» обігнав, забрав м’яча – та й усе.. Який сенс тому нападнику робити передачу, якщо у нього немає швидкості? Ніколи не думав, що «Дніпро-1» може грати так бездарно. Сидячи на трибуні зі своїми знайомими, ми навіть жартували: мовляв, потрібно, мабуть, арбітрові ще двох гравців «Славії» вилучити з поля, щоб вирівняти гру. Якщо ж серйозно, то це жах. Повний провал. Так грати не можна.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
