– Артеме, що думаєте з приводу вчинка Роспутька?
– Безмозкий дов###б! Так і напишіть. Мізки не можна купити десь в магазині. Якщо людина правильно мислить, то вона повинна розуміти, що зараз відбувається в країні, тим паче, Роспутько з Донбасу, а росія знищує українські міста та села!
Зі спортивного плану – це також повне самогубство. Проміняти юнацьку Лігу чемпіонів на третій дивізіон росії може тільки повний дов###б!
– У Звєзді із Санкт-Петербурга тренерами є Генадій Зубов та Виталій Віценець.
– Тоді зрозуміло звідки ноги ростуть. Напевно, вони раніше мали попередню розмову з цим Роспутьком. Ці люди для мене мертві, я про них забув. Віценець завжди «славився» своїми проросійськими поглядами. Зубов на цю тему говорив менше, але його вчинок – поїхати тренувати російську команду під час повномасштабної війни – говорить сам за себе. У мене немає слів, на язику тільки нецензурщина щодо них.
– Як думаєте, чим росіяни могли переманити Роспутька?
– Тут справа не в грошах. Скоріше за все, у нього мізки прогнили від російської пропаганди. Думаю, ця людина давно планувала втечу. Він дочекався, поки виїде з Шахтарем за кордон, і втілив свій план у життя. Напевно, на нього давно вже вийшли люди із росії.
– Роспутько, Зубов, Віценець, Тимощук, Мампасі, Ордець, Бредун, Мармазов, Шарафутдінов – всі з Шахтаря. Як гадаєте, чому в донецькому клубі так багато запроданців?
– Я не думаю, що потрібно рівняти всіх під футбольний клуб Шахтар. Як не крути, але Шахтар з Донбасу, де війна триває з 2014 року. Хто був відданий Україні, переїхав з клубом на підконтрольну територію. Чому так багато зрадників, мені важко судити.
Колись я спілкувався із Мармазовим. Перед початком сепаратиських заворушень у 2014 році я спитав у нього: «Що у вас тут відбувається?». Він відповів: «Потрібно щось міняти». Я так і не зрозумів, що він хотів поміняти. У той час ще не було зрозуміло, що відбудеться шалена окупація росіянами нашої території.
Я не розумію людей, які живуть в Україні, і хочуть перетворити нашу країну на росію. Не подобається в Україні? Зібрали чемодани і пиз###те на росію! Там територія велика – в Сибірі вистачить місця всім зрадникам. Нам не потрібно пропагувати російські цінності, в України є своя багатогранна культура.
Тому у цей непростий час у мене викликають величезну повагу люди, які переходять на українську мову. Українці повинні цінувати ту культуру і землю, на якій вони народилися і живуть. Наші захисники віддають за їх свободу найцінніше – своє життя.
– Що казати, якщо Євген Селезньов перейшов на українську і наше з ним інтерв’ю ми записували на рідній мові.
– У Сєлі вже навіть закарпатський акцент є (сміється, – прим. А.П.). Ми з Євгеном знайомі з 15-ти років, і я із впевненістю можу сказати, що він повністю змінив свій світогляд.
Сєля чітко показав свою позицію. Він підтримує військових, ми разом брали участь у благодійних матчах – збирали кошти на автівки і дрони. За це йому величезний respect і пошана.
– Давайте згадаємо ваш час у Шахтарі. Яке було відношення у команді до україномовного Федецького?
– Коли я переїхав у 2000 році у Шахтар, то в Донецьку не зовсім правильно ставилися до людей, які розмовляли українською. Однозначно не всі, але інколи я ловив на собі недружелюбні погляди.
Місцеві футболісти Шахтаря всіх гравців із заходу України називали «бандерівцями», мене – у тому числі. Але це не було з якоюсь злістю, скоріше прикол. У нас була дружня команда. Я тоді не сильно цікавився історією, тому не ображався. Коли вже трошки подорослішав, то почав вивчати історію і розуміти, хто такий Бандера і за що він боровся.
– Чому погляди мешканців Донбасу кардинально помінялися?
– Відповідь одна – російська пропаганда.
– Віценець і Зубов якось проявляли у той час свої проросійські погляди?
– Тоді навіть таких розмов не було – на політичні теми. Особисто я з цим не перетинався. Мені важко сказати, якими цінностями керуються зрадники і що в них у голові, коли російська авіація та артилерія знищує їхні рідні міста.
– Що робити зрадникам після звільнення Донбасу? Вони ж не зможуть повернутися додому.
– А нах##а вони тут потрібні? Хто хоче жити на росії, нехай збирають свої манатки та пиз###ть туди. В Україні ніколи не було і не буде тієї йо###ої країни! Я впевнений, що наші військові зроблять все можливе і неможливе, щоб деокупувати нашу територію. Україна протягом усієї історії відстоює своє право на незалежність, така доля випала і на наш час. Але я впевнений, що кінець тут один – наша перемога. Бойовий дух у хлопців на фронті дуже високий.
***
Наші колеги із сайту «Український футбол» разом зі спортивним юристом Іллею Скоропашкіним та колишнім тренером юнацької збірної України Сергієм Нагорняком підготували матеріал на тему «Що загрожує Роспутьку за втечу та яким він був футболістом».
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
