Вінгер житомирського «Полісся» Бені Макуана розповів про адаптацію в команді та життя в Україні.
– Іноді у вільний час ти відвідуєш Київ. Розкажи, чим тебе вразила столиця України і що тобі подобається у цьому місті?
– Київ став одним із моїх улюблених міст. Мені дуже подобається його архітектура, подобаються люди, в місті дуже багато видатних місць. Мені складно описати, скільки всього я побачив, особливо в центрі міста. Що мене особисто зачепило – ми знаємо, що зараз не особливо багато приводів для радощів через війну. Але, незважаючи на це, люди знаходять приводи для оптимізму, у якихось дрібничках. Люди йдуть з високо піднятою головою. Я побачив і відкрив їх для себе саме такими, і мені здається, що їх навряд чи щось зможе зламати. Ось такі в мене враження від Києва.
– Чи можна сказати, що ти вже повністю адаптувався в країні та команді, чи цей процес все ще триває?
– Формально ці питання звучать завжди і людям цікаво, чи швидко адаптувався гравець. Може, це прозвучить дещо дивно, але в мене враження, що я народився в Україні і я повернувся сюди додому, а не переїхав.
– Фактично, ти перший легіонер, який приєднався до команди. Зараз в команді з'явилось більше іноземних гравців: чи ділишся ти з ними своїм досвідом адаптації та що підказуєш партнерам по команді, які прибувають в тренувальний центр?
– На жаль, ми з хлопцями не говоримо однією мовою в побуті. Вони з тієї частини Африки, яка є англомовною. Але я – перший темношкірий футболіст тут, тому, я, певно, маю право десь підказати та дати пораду. Є бажання допомогти їм пошвидше влитись в команду. Я можу піднятись до когось з них, запитати чи все нормально. Не завжди є перекладач поруч, але ми знаходимо спільну мову. І я сподіваюсь, що процес їх адаптації буде швидшим, аніж мій, бо це важливо, щоб гравці відчували підтримку. І якщо потрібна якась допомога – за мною не забариться.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
