– Я повернувся в «Динамо» після оренди в «Металісті», поїхав знову на збори. Якраз Ребров був, Рауль тоді прийшов. Провів збори. В підсумку я…
– На тебе не розраховували?
– Ні, знаєш, я тренувався, все нормально. Я розумію, що я не гірший ні того, ні того, ні того, але бачення головного тренера було вже зрозумілим – що в нього буде склад ось такий.
Я тренуюся, вже зараз ось чемпіонат, і, блін, ніхто мені нічого не каже. Треба спілкуватися з футболістами, треба якось їх або підтримати, або підійти сказати: або ти гратимеш, або ні і краще тобі піти в оренду, або ще щось.
Повинна бути комунікація, а її не було. Я вже терпів-терпів, сам пішов, кажу: «Станіславович, скажіть мені, будь ласка, чому ви мені не даєте шансу? Чому ви навіть нічого не кажете?»
– І що він сказав на це все?
– Нічого. «Жека, ти красавчик, у мене до тебе питань немає, ти працюєш, все класно робиш – але грати не будеш». Він ставить лівим захисником Бурду. Кажу: «Скажіть мені, будь ласка: правша, ви ставите його зліва – чим він кращий за мене?». – «Жека, ну це моє рішення – і він буде грати». – «Мені можна домовлятися та йти з команди?» – «Так». – «Дякую», – сказав Селін.
