Збірна Бразилії вперше в історії поступилася за рідних трибун у кваліфікації чемпіонату світу (що особливо прикро — Аргентині). Збірна Бразилії втретє поспіль залишилася без жодного очка, чого з нею не траплялося з 2001-го. Але збірна Бразилії вийде на Мундіаль-2026 — у цьому переконані всі, адже новий формат, запроваджений ФІФА, нараховує 48 учасників. Жарти жартами, та збірна Бразилії переживає кризу — в кабінетах федерації роблять вигляд, що ситуація повністю контрольована, однак від правди нікуди не втекти. Розбираємося, що не так.
В Бразилії чекають на Карло Анчелотті. Місцеві ЗМІ так і сиплять інсайдами, що контракт із керманичем мадридського “Реалу” підписаний, проте на ділі жодної конкретики немає. Й це величезна проблема — поки чиновники витають у небесах, їхня національна команда не знає, в якому напрямку повинна рухатися.
Після провалу в Катарі тільки лінивий не сварив Тіте. Тренер сам заявив про відхід, та легше не стало — грудневий вечір імені Хорватії вкотре підтвердив, що в заокеанській країні не вистачає власних умів.
Гадаєте, це не так? Здавалося б, ми прискіпливі, а наші претензії безпідставні — он, клуби стабільно домінують в Кубку Лібертадорес. Але хто їх здобув? У 2019-му тріумфував Жорже Жезуш, у 2020-му-2021-му — Абел Феррейра, ще один португалець. Та і якщо подивитися на Серію А, то там вдосталь іноземців — практично кожен колектив із грошима одразу дивиться за кордон.
У 2022-му перемогу відсвяткував Дорівал Жуніор, втім, він не опинився біля керма “селесао”. Фернандо Дініз? Так, йому довірилися, однак який ефект? Бразилія втомилася від пошуків та скандалів — їй потрібен беззаперечний авторитет (безумовно, Анчелотті володіє цим скіллом), щоб не просто закрити роти, а й надовго заспокоїти громадськість.
Важливо зрозуміти наступне — Дініз, якого активно “полощуть” газетярі, не винен у всіх смертних гріхах. Так, коуч завжди відповідає за результат, проте особисто Фернандо потрапив у обставини, де змушений розриватися між роботою у “Флуміненсе” та, власне, “пентакампеонами”. “Пентакампеонами”, що не готові зробити на нього повноцінну ставку — погодьтеся, перебуваючи у ранзі “виконуючий обовʼязки”, знаючи, що все неодмінно колись закінчиться, непросто сконцентруватись на якомусь одному завданні.
Тут ще треба “подякувати” пресі, що підіграла Дінізу, як тільки той влітку 2022-го прийняв команду. На перший погляд, гора компліментів адресувалася заслужено — публіці подобався молодий (49 років), амбітний, підкований спеціаліст, який чудово ладнав із футболістами “Флу”. “Бразильський Ґвардіола”, купа подібних схвальних епітетів враз звалилися на голову, а після вікторії у Кубку Лібертадорес суспільні емоції перейшли в дискусійну площину — а чи дійсно варто запрошувати “Тата Карло”?
На початку листопада на рахунок цього дуже різко висловився Ромаріо: “Н*х*й Анчелотті, я до останнього хотітиму Дініза!”. Легендарний нападник таким брутальним чином продемонстрував підтримку, але коментарі, схожі за змістом, заповнили медіапростір ще у вересні-жовтні та дали реальні підстави вважати, що Фернандо є доволі хорошою альтернативою. Принаймні, тоді “обрані” не виглядали безнадійно та терпимо стартували у відборі ЧС-2026 — розгромили Болівію (5:1), здолали Перу (1:0) та зовсім трохи не дотиснули Венесуелу (1:1).
Sky Sports натякнуло, що “Дініз втрапив у свою ж гординю” — складно сказати, чи справді він розмірковував про те, щоб спробувати залишитися на містку, але журналісти відзначають інший момент: фахівець переоцінив сили та в підсумку не виправдав очікувань.
Фернандо встановив особливу хімію у “Флуміненсе”, адже мав для цього всі важелі — хоча б тому, що кожний день комунікував із підопічними. Формат збірних передбачає зовсім інший підхід, й Дінізу важко донести думку чи банально перевірити усіх гравців у тренувальному процесі. Вдумайтеся, у шістьох поєдинках наставник задіяв 34 імена — підбір виконавців проходив на межі хаосу.
Частково це можна виправдати відсутністю травмованих (випали Неймар, Рішарлісон, Вінісіус Жуніор), втім, тут є й питання до ідеології. Фернандо прославився неординарністю — він не відмовився від структурності, не сильно обмежує гравців просторовими та позиційними зобовʼязаннями; так, він непогано попрацював над обороною, однак попереду — ледь не jogo bonito, зі ставкою на індивідуальності.
Якщо у клубі це дає дивіденди, то всередині Бразилії створило певний дисбаланс. Як не крути, основа звикла до європейського, загалом колективного стилю, а тут необхідно переналаштовуватися. Зважаючи на проблему з кадрами, потребу в інтеграції молодого покоління (того ж Ендріка), зʼявилися труднощі. Такі, що понесли за собою поразки Уругваю (0:2), Колумбії (1:2) та вищезгаданій Аргентині (0:1).
Послухаємо Тіма Вікері, журналіста, що був на “Маракані”: “Було зрозуміло, що, коли Фернандо Дініз прийшов на посаду, то йому буде важко. Він дуже неортодоксальний, сміливий тренер.
Футбол збірних, як правило, більш обережний, ніж клубний, у вас немає часу на тренування, а Дініз не має досвіду на цьому рівні.
Немає особливої організації. Бразилія посідає шосте місце у кваліфікації, якби це була якась інша кампанія, то збірна мала б труднощі — на щастя, є 48 команд, тож я не думаю, що їм загрожує небезпека”.
Дініз ніколи не мав діло із зірками планетарного ґатунку (наголосимо, що вони прийняли менеджера нормально), та поки що не відповідає такому рівню. Чи вплине на репутацію тренера відхід зі стану “селесао”? Абсолютно ні — Фернандо наділений кредитом, а федерація відзначається нетерплячістю та все одно до матчів, запланованих на червень, швидше за все, знайде нового керманича.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
