– У 2015 році ви потрапили до дубля Динамо, звідки поступово почали підтягуватися до тренувань та матчів першої команди. Хто у тій зірковій команді справив на вас найбільше враження своєю грою?
– Тоді було дуже багато якісних легіонерів в команді: Дьємерсі Мбокані, Джермейн Ленс, Мігель Велозу, Домагой Віда. Серед українців виділялися Андрій Ярмоленко, Євген Хачеріді, Євген Макаренко, Сергій Рибалка.
– Хто особисто для вас був номером один?
– Напевне, Ярмоленко. Він був лідером, на якого багато хто хотів бути схожим. Тим більше, Ярмоленко, на відміну від легіонерів, яких привозили на великі контракти, реально пройшов великий шлях у Динамо та своєю працею заслужив власний статус.
– Хто людськими якостями більше вразив?
– Я добре спілкувався із Жуніором Мораєсом та Відою, які трішки розуміли українську мову. Вони мені завжди допомагали, як молодому футболісту, та ставилися із теплотою. Дуже хороші люди та великі професіонали.
– Хто міг дати найбільший наганяй?
– Мабуть, Вісенте Гомес. Він був дуже вимогливим. Мій як напхати, так і похвалити. Тренер він просто неймовірний. Та і людина хороша. Він сильний в аналітиці, розумінні гри, вмінні налаштувати колектив. Ця людина дала мені багато.
– Як було із дисципліною в команді? Міг хтось запізнитися?
– Особисто я не запізнювався. За іншими також такого не пам’ятаю. Єдине, Хачеріді любив прямо перед від’їздом чи перед початком теорії прийти, але завжди робив це вчасно. Якось ми в Лісабоні повинні були вирушати від готелю на гру із Бенфікою (0:1) у Лізі чемпіонів. Так от Хачеріді прийшов до автобуса лише за 30 секунд до від’їзду на стадіон.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
