Зазвичай, у таких номінаціях частіше говорять про конкретних футболістів, або ж про цілі команди. Однак в цей раз поговоримо саме про наставників. Тим більше рідна УПЛ у першій частині подарувала відразу декілька тренерських розчарувань.
- Мірча Луческу (покинув київське «Динамо» після поразки від донецького «Шахтаря» 3-го листопада)
Румунський наставник у свій час шокував усіх та ефектно повернувся в чемпіонат України, очоливши «біло-синіх». Перший сезон вийшов напрочуд успішним. Требл з внутрішніх трофеїв та довгоочікуване повернення на групову стадію головного єврокубка говорять самі за себе. Другу кампанію не дограли через повномасштабне вторгнення росіян.
Сезон 2022/23 вийшов у виконанні динамівців дуже рваним та відзначився лише 4-м місцем у турнірній таблиці. Так, по ходу тієї кампанії столичну команду покинули лідери: Віктор Циганков та Ілля Забарний. А за рік до цього з «Динамо» пішов Віталій Миколенко. А також дуже важку травму хрестоподібної зв’язки коліна отримав основний хавбек - Микола Шапаренко. Безумовно, це дуже (МЕГА) серйозні втрати. По суті кияни втратили по ключовому гравцеві у кожній з лінії поля. Втратили свій стержень та структуру. Кожен з них був аблютним лідером на своїй позиції. І як у підсумку після цього виявилось, гідної заміни не було придбано... Але з усім по порядку.
У цьому сезоні стартували непогано. У рідний клуб повернулась легенда - Андрій Ярмоленко. Досвідчений вінгер суттєво додав команді класу. У перших своїх 6 матчах здобули 5 перемог. Хороший результат. Динамівці дуже багато забивали, але при цьому і багато дозволяли біля своїх воріт. Відразу в 4-х поєдинках «Динамо» забило по 4 м'ячі! А ось в обороні Луческу ніяк не міг підібрати робочу зв'язку серед молодих центрбеків. Чи вина це Мірчі? Скоріш за все ні. Рівень захисників і справді суттєво впав. Особливо, якщо згадати хто грав при Реброві на цих позиціях, та навіть, якщо далеко не ходити і порівнювати з Забарним. Відверто, небо і земля.
А далі пішов крах. Спочатку знову вилетів Шапаренко, а згодом і серйозну травму отримав Ярмоленко. І все. В обороні грали так само ненадійно. А ось в атаці вже не вдавалось компенсувати індивідуальною майстерністю. Також в Бельгію поїхав багаторічний капітан Сидорчук. Але якщо Сергія без втрати якості замінив Бражко, то в атаці були відверті проблеми.
І ось тут відбулось ключове. Якщо до цього цей аспект вдавалось якось приховувати або ж пом'якшувати кути, називайте як хочете. То на старті жовтня всім стало зрозуміло, що команда більше не сприймає Містера. А сам Луческу не сприймає цю команду. Не будемо перераховувати фактори, через які рівень української першості та нинішнього «Динамо» впав. Їх дуже багато. І війна, і зменшення фінансування, і слабше покоління, і відсутність трансферів і застаріла структура клубу.
Але ось що точно. Мірча не міг змиритися з тим, те, що тепер йому потрібно тренувати і ліпити щось з помітно слабшого підбору гравців. Чи можна за це дорікнути 78-річному наставнику? Та ні. Враховуючи тренерську кар'єру, досягнення та зірок, з якими у свій час встиг попрацювати румун - все зрозуміло. В свою чергу молоді гравці не могли, та і, напевно, вже не дуже хотіли сприймати ідеї досвідченого тренера. Прогресивний європейський футбол доводить, що сучасні футболісти сприймають та потребують тренера-друга. Весь час поганим поліцейським бути не вийде. Яскравим прикладом цієї тези стало відео, де Обамеянг пародує свого наставника - Гаттузо. Потім цю тезу доведе Олександр Шовковський, який запропонує своїм підопічним більш простий футбол та дасть просто видихнути. Причин, як то кажуть, багато. Всі фактори співпали по часові та зійшлись в одне ціле.
Тут цікаве інше. А саме реакція Луческу, як він проходив ці випробування. Рівень впав і складні умови? Ну так у всіх війна, і у всіх закономірно впав рівень. Але що робив Мірча. Румунський спеціаліст жалівся на трансфери (точніш їх відсутність), молодий вік команди та роботу арбітрів. Однак це вже все ми чули раніше, і все це вже не працювало.
Чому? Візьмемо, трансфери. Коли на початку керівництва Луческу «Динамо» без великих вливань брало трофеї та пробивалось у єврокубки. Питань не було взагалі, носили на руках та хвалили. Однак після цього ти ж сам обираєш вектор будувати команду лише на своїх і на тому ресурсі, який є. Але при цьому скаржишся на відсутність підсилення? Нелогічна та діаметральна позиція. Тут найкраще скажуть за все сухі цифри. Згідно даних німецького порталу Transfermarkt «Динамо» перед сезоном 2022/23 витратило на нових гравців 3,95 млн євро. А перед цією кампанією у цій графі стоїть нуль. Ярмоленко прийшов безкоштовно, на правах вільного агента. А гроші ж були після Ліги чемпіонів...
У підсумку, дуже символічно та безславно «Динамо» на своєму полі поступилось «гірникам». Перший матч для Маріно Пушича та останній для Мірчі Луческу. Чи винен румунський наставник у всіх бідах столичного клубу? Однозначно ні, або скоріш правильніше буде так - далеко не у всіх. Але розчарувала реакція хитрого лиса на обставини.
- Патрік ван Леувен (покинув донецький «Шахтар» 16-го жовтня)
Ще один наставник українського гранду у нашому списку. Нідерландець змінив на посту коуча «гірників» Ігоря Йовічевіча з девізом «повернути «Шахтарю» яскравий футбол». Але з самого початку з цим були проблем. Донецька команда важко вкочувалась в сезон та ніяк не могла знайти себе. Перемоги чергувались з нічийними результатами. Патрік потрапив у пастку багатьох спеціалістів, які переходять в команду рівнем та статусом вище, але забувають перелаштувати свою ментальність. Так сталось і в цьому випадку. Ван Леувен взявся не покращувати те, що є, а відразу повністю будувати нову систему, попередньо зруйнувавши багаторічну структуру. Контроль м'яча - вже давним-давно став ігровим стилем та почерком «Шахтаря».
Однак 54-річний наставник вирішив відмовитися від цієї парадигми та сповідувати своїм підопічним вертикальний футбол зі швидким переходом з оборони в атаку. Сприймалось це футболістами донецького клубу, м'яко кажучи, не дуже. Ні-ні, ніяких скандалів чи інцидентів не було. Але відверто читалось, що це не їх
І пішов ван Леувен з команди відносно тихо. Мало кого звільняють після перемог у Лізі чемпіонів. Особливо, таких важливих для українських команд. Однак Патрік покинув «Шахтар» саме після вольової перемоги в ЛЧ над «Антверпеном». Хоча і до цього була блякла поразка в чемпіонаті від полтавської «Ворскли».
Проте справа була не в цьому, тобто не стільки в результатах. Всі все розуміли, що обраний вектор побудови гри не підходить для «Шахтаря» і сторонам потрібно піти різними дорогами. Чи поганий тренер нідерландець? Зовсім ні. Просто, як кажуть, не зійшлись поглядами та характерами.
- Сергій Лавриненко (покинув рівненський «Верес» 14-го грудня)
Лавриненко очолив народний клуб цього літа і відправцював повністю першу частину УПЛ. Дане рішення вже напрошувалось давно. Тільки у моїх матеріалах двічі після матчів «Вереса» була згадка, що «є чітке відчуття, що на даному етапі ні цей ростер, ні цей тренер не можуть дати один одному більше. В будь якому разі якихось ротацій чи змін народний клуб потребує». Так і сталось. В клубі теж це зрозуміли.
Лейтмотивом роботи Лавриненка у «Вересі» була бляклість та безідейність. Так, рівненський клуб не дивує нікого неймовірним складом виконавців. Однак 48-річний тренер нічого не міг запропонувати своїм підопічним. Мова лише про ігрові якості. Можливо, як психологічний наставник Сергій Дмитрович є сильним спеціалістом. Ми робимо висновки лише з того, що бачили на власні очі на полі за участі рівненського колективу.
А бачили, відверто, дуже мало конструктиву. Не до кінця було зрозуміло, в що взагалі хоче грати «Верес» Лавриненка. Яка схема, структура, плейстайл і тд. Лавриненко пропагував дуже простий футбол: «надійніше у захисті, і якщо пощастить - попереду».
Рівненська команда потребувала певного рестарту. Лавриненко і «Верес» наїлися один одним. Можливо, варто, реабілітувати кар'єру у Першій лізі.
- Олександр Кучер (покинув «Дніпро-1» після поразки від «Оболоні» 20-го серпня)
Єдиний представник нашого списку, який сам подав у відставку зі свого поста. Ван Леувена та Лавриненка звільнили. А ситуація з Луческу до кінця незрозуміла, хто ж був ініціатором розлучення - 50 на 50.
Після грандіозного минулого сезону дніпряни дуже важко увійшли в поточну кампанію. Стартували з перемоги над «Поліссям», після цього зіграли внічию з явно нижчим за рівнем «Минаєм» та програли, як було вже сказано вище, «пивоварам». Що і стало фінальною точкою рішення Кучера. Ну і в єврокубках впали у кваліфікацію Ліги конференцій (на той момент).
Можна сказати, віце-чемпіон втратив свою головну зірку. Команду покинув лідер атак дніпровського колективу Артем Довбик. Проте, як потім довів Юрій Максимова, питання було взагалі не в цьому, і дніпряни навіть без своєї зірки можуть демонструвати яскраву гру та достойні результати.
Тут спрацював фактор та період перших проблем, який неминуче завжди приходить. У минулій кампанії, коли все неслось, можна було нівельовувати якісь прогалини у тренерській роботі. Однак тут Олександр Кучер вже нічого не міг запропонувати своїм підопічним і спасував перед першими складнощами.
- Роман Григорчук (чинний наставник одеського «Чорноморця»)
Тут розчарування, якщо можна так сказати, зі знаком «плюс». Зараз пояснимо. До тренерської роботи Романа Григорчука питань обмаль. Одесити потужно стартували та були певний час навіть в лідерах турнірної таблиці, маючи 3 перемоги у 4-х матчах. Далі результати з періодичність змінювались, але «Чорноморець» набирав очки і забирав своє. А далі щось зламалось. Спочатку ментально, а потім у грі.
Так, дуже серйозний відбиток залишили суддівські помилки. Не без того, слід це визнати. І сам Роман Григорчук був взірцем спокою та дуже стримав говорив правильно слова на післяматчевих післяматчевих пресконференціях. Коуч «моряків» натякав на помилки арбітрів, однак не звалював все на них.
Проте після цього одеський колектив потрапив у кризу та серію з 4 поразок підряд. Проблеми з ментальністю переросли у проблеми на полі. «Чорноморець» у всьому вбачав суддівську руку та ворогів навколо. Не безпідставно, тут нічого не скажеш. Проте одесити вже самі собі почали привозити вилучення.
У романтичній погоні за справедливістю Роман Йосипович втратив певний контроль над командою. «Моряки» вже діяли не як суцільний механізм, стараючись приховати недоліки один одного - як це було на старті. А часто хаотично, та на емоціях віддавали матчі.
Втім, не все так погано для «Чорноморця». 8-е місце та матч в запасі. Трішки більше холоднокровності та удачі, і справи у одеської команди підуть значно вгору. А Григорчук ще має у своєму рукаві ще кілька козирів, можна не сумніватися. Тим більше в останньому турі переграли прямого конкурента - ковалівський «Колос». Зимова перерва підійшла вчасно. Віримо!
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
