Зимове вікно сезону-2023/24 в українській Прем'єр-лізі обіцяє бути досить насиченим. Як мінімум, на рівні чуток у вітчизняний чемпіонат преса різних країн сватає чимало цікавих футболістів, та й покинути нашу лігу можуть деякі її визнані зірки.
Втім, великої кількості витрат на ринку УПЛ все ж таки чекати не варто. Тому завжди знайдеться час згадати та проаналізувати минулі трансфери вітчизняних клубів. В якості об'єкту для ностальгії ми звично звернулися до рубрики «Двадцять років по тому», та пропонуємо освіжити в пам'яті ключові угоди клубів УПЛ, які відбулися у зимове трансферне вікно сезону-2003/04…
7. Олександр Амісулашвілі
Сума угоди: 650 тисяч євро
Маршрут трансферу: «Динамо» Тбілісі → «Динамо» Київ
Усього за «Динамо» Київ Амісулашвілі провів лишень два поєдинки в рамках Кубка України. Згодом «біло-сині» намагалися влаштувати молодого футболіста в оренду в інший колектив, сподіваючись, що там Амісулашвілі розкриє увесь свій потенціал, але цього так і не сталося. Після виступів за «Дніпро» та «Таврію» Олександр на правах короткострокових оренд пограв у росії за «шинник» та «спартак» з нальчика, а влітку 2007 року київському клубу пощастило домовитися із «червоно-білими» про повноцінний продаж грузинського легіонера за 400 тисяч євро.
У «спартаку» з нальчика Амісулашвілі став одним з лідерів команди, що дозволило йому в 2010 році переїхати до турецького «Кайсеріспору», де дуже грамотно розпорядилися кадровим активом, й продали грузинського захисника всього через шість місяців після підписання назад у росію амбітному та багатому «краснодару», який відвалив за Амісулашвілі 3 мільйони євро. Згодом Олександр змінював клуби вже виключно на правах вільного агента: «крилья совєтов», «Інтер» Баку, «Каршияка», «Динамо» Тбілісі. У лавах останнього Амісулашвілі в сезоні-2015/16 ще раз став чемпіоном Грузії, а потім завершив активні виступи.
Зараз 41-річний Олександр Амісулашвілі є помічником головного тренера молодіжної збірної Грузії. Із січня 2021-го він допомагає Рамазу Сванадзе.
6. Сергій Корніленко
Сума угоди: 1,5 мільйони євро
Маршрут трансферу: «динамо» мінськ → «Динамо» Київ
Переїзд Сергія Корніленка у січні 2004 року з мінська до Києва був викликаний визначною результативністю форварда у чемпіонаті білорусі. Зокрема, у вищій лізі-2003 Корніленко забив 18 м'ячів у 29 поєдинках, чим допоміг мінському «динамо» посісти третє місце, а сам разом із Геннадієм Близнюком з «гомеля» став найкращим бомбардиром турніру. У Києві тоді якраз встигли розчаруватися у нігерійці Лакі Ідахорі, котрий був відправлений у «Ворсклу», й підшукували тямущого партнера-конкурента для Максима Шацьких.
Корніленко відіграв за «Динамо» лише у другій половині сезону-2003/04, відзначившись двома забитими м'ячами у 9 матчах УПЛ. Потім в київській команді відбулася зміна головного тренера – Михайличенка на Сабо, – що для білоруського форварда стало початком кінця кар'єри у Києві. Корніленко був відпущений у оренду в «Дніпро», де зумів розкритися і влітку 2005 року його викупили за 300 тисяч євро.
У 2008-му «Дніпро» продав білоруса за 400 тисяч євро в «томь», і практично всю частину професійної кар'єри, що залишилася, Корніленко відіграв на території країни-агресора. Виняток становила лише друга половина сезону-2010/11, коли білоруса в оренду взяв англійський «Блекпул», за який Сергій зіграв тільки 6 поєдинків. Кар'єру футболіста Корніленко завершив влітку 2019 року, а за кілька місяців після цього став спортивним директором «крильєв совєтов». У лютому 2021 року білорус відновив виступи на полі, але зробив це лише для того, аби провести свій прощальний поєдинок в рамках офіційного матчу, після чого вже остаточно повісив бутси на цвях.
Наразі 40-річний Корніленко продовжує виконувати функції спортивного директора «крильєв совєтов». Зокрема, влітку 2021 року він допомагав клубу із самари підписати екс-лідера півзахисту «Зорі» Дмитра Іванісеню, який знецінив свою репутацію своїми «пригодами на болотах» та відсутністю виразної реакції на початок повномасштабної війни росії проти України.
3-5. Яя Туре
Сума угоди: 2 мільйони євро
Маршрут трансферу: «Беверен» → «Металург» Донецьк
В результаті на початку 2004 року Селюк працевлаштував Туре у донецький «Металург», який заплатив за ще відверто маловідомого на той момент африканця 2 мільйони євро. В Україні високий та дуже потужний Яя провів лише півтора роки. Він швидко став одним з лідерів «Металурга», однак чомусь не зацікавив ані «Динамо», ані «Шахтар», скаутські відділи яких фокусували свою увагу на інших напрямках діяльності.
Влітку 2005 року «Металург» продав Туре в «Олімпіакос» за 2,7 мільйони євро, а вже за рік греки відпустили івуарійця до «Монако» за вдвічі більшу суму – 5,5 мільйонів. Ще через дванадцять місяців, влітку 2007-го, Туре став футболістом «Барселони», а у 2010-му за 30 мільйонів євро переїхав до «Манчестер Сіті», який тільки-но починав створювати свій «проект мрії» за гроші шейхів з ОАЕ.
Туре вдалося вибудувати феноменальну кар'єру. Він двічі ставав чемпіоном Іспанії з «Барселоною» та тричі – чемпіоном Англії з «Манчестер Сіті», вигравав Лігу чемпіонів з каталонцями та Кубок африканських націй зі збірною Кот-д'Івуару. Чотири рази поспіль (у 2011, 2012, 2013 та 2014 роках) Яя визнавався Африканським футболістом року. Кар'єру футболіста Туре завершив на початку 2020 року у китайському клубі «Циндао Хуанхай», який виступав у другому дивізіоні системи футбольних ліг Піднебесної.
В лютому 2021 року Яя Туре розпочав тренерську кар'єру. Символічно, що вона також пов'язана з Україною та клубом із Донецька. Цього разу івуарієць півроку провів на посаді асистента головного тренера «Олімпіка», а наразі 40-річний Яя входить до тренерського штабу італійця Роберто Манчіні у національній збірній Саудівської Аравії.
3-5. Маріс Верпаковскіс
Сума угоди: 2 мільйони євро
Маршрут трансферу: «Сконто» → «Динамо»
Якщо в особі Сергія Корніленка керівники та селекціонери «Динамо» бачили фізично потужного форварда для підсилення першої команди, то ось латиш Маріс Верпаковскіс мав стати таким собі другим Сергієм Ребровим – спритним, технічним, швидким й таким, що вміє забити ударом майже із будь-якої дистанції. Усі ці якості Маріс демонстрував на батьківщині, де перед трансфером у «Динамо» встиг стати триразовим чемпіоном країни та дворазовим володарем Кубка у лавах «Сконто».
В чемпіонаті Латвії-2003 Верпаковскіс забив 22 м'ячі у 25 поєдинках, що допомогло «Сконто» вигідно продати форварда в Україну. У вітчизняній Прем'єр-лізі Маріс не зміг показати такої визначної результативності, але в цілому виглядав досить непогано. За три роки у «Динамо» він допоміг киянам один раз стати чемпіонами країни, а у сезоні-2004/05 зіграв за «біло-синіх» на груповій стадії Ліги чемпіонів, відзначившись 1 забитим м'ячем (у ворота «Реала») в 5 поєдинках.
В певний момент у кар'єрі Верпаковскіса почався спад, а боси «Динамо» не встигли передбачити цю подію та продати Маріса у закордонний чемпіонат з вигодою для клубу. В результаті прибалтієць на правах оренди пограв за «Хетафе», «Хайдук» та «Сельту», а влітку 2009-го перебрався в «Ерготеліс» на правах вільного агента. У 2014-му Верпаковскіс повернувся на батьківщину, де через рік став чемпіоном країни у лавах «Лієпаї», а на початку 2016-го оголосив про завершення активних виступів.
Після закінчення кар'єри футболіста Верпаковскіс став президентом «Лієпаї», а у листопаді 2018 року перейшов на посаду виконавчого директора клубу «Ризька футбольна школа», або скорочено РФШ. За останні три сезони цей колектив двічі ставав чемпіоном Латвії і роль 44-річного Маріса в успіхах клубу, як пишуть прибалтійські експерти, дуже значна.
3-5. Клебер
Сума угоди: 2 мільйони євро
Маршрут трансферу: «Сан-Паулу» → «Динамо»
Бразильський форвард Клебер на прізвисько «Гладіатор» опинився в Україні на початку 2004 року й коштував власникам «Динамо» 2 мільйони євро. Цього молодого на той момент нападника селекціонери «біло-синіх» пригледіли на чемпіонаті світу серед молодіжних команд-2003, на якому юні бразильці стали тріумфаторами, а вирішальний м'яч у фіналі проти іспанців (1:0) забив Фернандіньо, котрий згодом також опинився в УПЛ, але у лавах «Шахтаря» й став легендою донецького клубу.
Клеберу стати легендою «Динамо» не пощастило, хоча в цілому він виступав досить непогано та був вкрай неприємним опонентом для захисників будь-якої команди. В УПЛ у Клебера було реноме футболіста, який не гребував симуляціями та провокаціями. Про не найкращі якості характеру бразильця згодом розповідали й деякі його екс-партнери – зокрема, Артем Мілевський згадував, як Клебер підбіг до Георгія Пеєва й ударом зі спини розбив болгарину обличчя.
Втім, це не завадило Клеберу зіграти 105 матчів за «Динамо», у яких він відзначився 36 забитими м'ячами та 6 результативними передачами. На початку лютого 2009 року київський клуб відпустив бразильця до «Крузейро», так і не розкривши подробиці того трансферу. Фактично до самісінького кінця кар'єри Клебер продовжував грати на батьківщині – за «Крузейро», «Палмейрас», «Греміо», «Васко да Гама» та «Курітібу», але жодних серйозних трофеїв так і не виграв.
Наприкінці 2018 року Клебер відбув до США, де один сезон відіграв за «Остін Боулд» – команду з USL (другий дивізіон у тамтешній «футбольній екосистемі» після MLS). Після цього Клебер завершив активні виступи та повернувся на батьківщину, але не побажав пов'язувати подальше життя із футболом. На даний момент Клеберу 40 років, і про нього не так часто чути у новинах, хоча якщо такі й потрапляють у пресу, то, як правило, пов'язані із якимись скандальними ситуаціями – зокрема, у вересні минулого року ЗМІ інформували, що екс-форвард «Динамо» побив людей на автозаправці на околиці Сан-Паулу.
2. Ігор Дуляй
Сума угоди: 4 мільйони євро
Маршрут трансферу: «Партизан» → «Шахтар»
В Україну опорний півзахисник Ігор Дуляй, який є вихованцем академії «Партизана», перебирався на початку 2004 року вже як досвідчений виконавець. За 24-річного на той момент легіонера донецький клуб заплатив 4 мільйони євро, й на шість сезонів практично закрив усі питання з приводу цієї позиції, навіть незважаючи на відхід згодом у лави «зеніта» анатолія тимощука.
Усього за «Шахтар» Дуляй провів 196 матчів (6 голів, 2 асисти) і широко використовувався Мірчею Луческу у системі ротації. За необхідності організації більш суворої роботи на оборону румунський наставник випускав в основі Дуляя, Левандовськи чи Хюбшмана, коли ж потрібно було сфокусуватися на створенні моментів, на полі з'являвся один «руйнівник», який підтримував двох атакувальних хавбеків – Матузалема, Елано, Жадсона, Фернандіньо, який дуже успішно працював як на оборону, так і на атаку.
Із «Шахтарем» Дуляй став 4-разовим чемпіоном України, 2-разовим володарем Кубка та Суперкубка країни, але ключовий свій трофей з «гірниками» виборов за підсумками сезону-2008/09. Ним став Кубок УЄФА, причому у тому змаганні Дуляй зіграв 5 поєдинків, в тому числі 8 хвилин – у фінальній битві із «Вердером» у Стамбулі.
У 2010 році Дуляй на правах вільного агента залишив «Шахтар» й чотири сезони, що залишилися, до самого завершення кар'єри грав за «Севастополь». Влітку 2015-го Ігор повернувся до «Шахтаря», де увійшов вже до тренерського штабу молодіжки «гірників», потім допомагав Паулу Фонсеці у першій команді, а влітку 2019-го залишив Україну, відбувши на батьківщину. Там Ігор спочатку також був асистентом головного тренера у «Партизані», але у 2022 році розпочав самостійну кар'єру наставника, очоливши «Телеоптік».
З кінця лютого 2023-го Дуляй, якому зараз 44 роки, є головним тренером «Партизана». Цю команду молодий фахівець до зимової паузи у сербському чемпіонаті-2023/24 привів на першому місці в турнірній таблиці й тепер спробує зробити чемпіоном вперше за останні шість років, протягом яких беззмінним тріумфатором першості була «Црвена Звезда».
1. Чіпріан Маріка
Сума угоди: 5 мільйонів євро
Маршрут трансферу: «Динамо» Бухарест → «Шахтар»
Чіпріана Маріку селекціонери «Шахтаря» пригледіли у бухарестському «Динамо». На момент його переїзду до Донецька головним тренером «гірників» ще був Бернд Шустер, робота якого зрештою виявилася незадовільною, і вже після звільнення німця біля керма «Шахтаря» з'явився Мірча Луческу. Під керівництвом співвітчизника Маріка поступово доріс до статусу гравця основного складу, почав забивати важливі м'ячі в єврокубках, у тому числі й у Лізі чемпіонів, хоча визначною результативністю ніколи за період кар'єри в Україні так і не вирізнявся.
За право підписати Маріку «Шахтар» заплатив 5 мільйонів євро, з яких 1,5 мільйони пішли до кишені футболіста, оскільки така опція була прописана у контракті форварда з «Динамо» Бухарест. Через три із половиною роки «гірники» продали румунського нападника в «Штутгарт» за 7 мільйонів євро. Втім, реалізувати себе у німецькій Бундеслізі Маріка так і не зумів, провівши лише один успішний сезон. Згодом Чіпріан розповідав журналістам, що після Румунії та України виявився не готовим до такого жорсткого стилю гри, який був притаманний більшості команд Бундесліги.
У 2013 році Маріка залишив Німеччину та перебрався до іспанського «Хетафе», але там затримався лише на сезон. Згодом румунський форвард виступав також за турецький «Коньяспор», а догравати повернувся на батьківщину, де у 2016 році в «Стяуа» й повісив бутси на цвях. По суті, після відходу з «Шахтаря» жодних висот та лаврів Чіпріан так і не здобув.
Наразі 38-річний Маріка залишається у футболі. Він не побажав йти у тренери, натомість є одним із акціонерів (має близько 10% акцій) румунського «Фарула», ключовою фігурою у керівництві якого є легендарний Георге Хаджі.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
