– З ким із колишніх партнерів по Динамо ви підтримуєте зв'язок?
– Безумовно, я залишаюся на зв’язку з деякими зі своїх колишніх одноклубників з Динамо, хоча й спілкуюся з ними не дуже часто, бо зараз ми граємо за різні команди, де спілкування теж вистачає. На контакти за межами АЕК часу залишається, на жаль, не дуже багато.
– На початку повномасштабного вторгнення ви у своєму домі приймали біженців з України. Розкажіть про це подрібніше. Як їх звали, звідки вони і як довго у вас жили?
– Так, я приймав у себе вдома дві родини українських переселенців. Зокрема, це була жінка мого київського водія, а також персональна тренерка моєї дружини. Я не міг вчинити інакше, бо ці люди опинилися дуже в складній ситуації.
Не назву вам їх імена, але вони були дуже щасливі опинитися в Іспанії. Зі свого боку, мені приємно, що мій будинок став для них порятунком від війни. Я повністю взяв на себе всі їх витрати. Це були великі гроші, але ні про що не жалкую, бо люди ці люди дійсно опинилися в дуже поганій ситуації.
– Чи слідкуєте ви за ситуацією в Україні зараз? Можливо, ви допомагаєте комусь?
– Так, я уважно слідкую за подіями в Україні і допомагаю чим можу. Переважно це стосується фінансовою допомоги. Коли я бачу в інстаграмі посилання на збори, які репостять мої колишні динамівські одноклубники, я радо до них долучаюся.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
