- Олександр Шовковський працював у різних колективах, але як помічник, повноцінної кар'єри як головного тренера у нього поки не було. Адже це дуже велика різниця – бути в штабі або брати на себе всю відповідальність, особливо коли потрібні принципові рішення, перспектива яких на певному етапі виглядає невизначеною.
Що мені бачиться для нього не те, щоб небезпекою, але складністю – всі тренери, які досягали великих успіхів, той же Лобановський, інші - вони кидали виклик усталеним шаблонам, часу, йшли попереду всієї планети, не боялися революційних рішень, не боялися йти проти думки вболівальників, функціонерів, відрізнялися в розумних межах певною зухвалістю, впевненістю в собі. Олександр має стійкість, він це вже не раз доводив, але чогось революційного я в ньому зараз не бачу. У нього гарний матеріал, вибудована команда, він може десь якісь гайки підтягнути, щось підшліфувати, підфарбувати, зробити команду краще, ніж вона є. Але брати на себе основний удар він, як я вважаю, поки що не готовий. Той самий Вернидуб із «Кривбасом», не хочу його підносити до небес, але в нього вже є досвід із маловідомої команди, або, скажімо так, ледве сформованого новачка робити одного з лідерів чемпіонату. Він має певне вміння, почерк, стійкий погляд на футбол.
- У період міжсезоння Шовковського практично не було в медіапросторі, водночас низка гравців «Динамо» давали досить розгорнуті інтерв'ю. Чим можете пояснити цей факт?
– Гравцям потрібно більше на полі доводити свої амбіції, а на зборах в інтерв'ю це робити не дуже бажано. Збори для того й даються, щоб працювати з метою провести друге коло на високому рівні. Так, час зараз змінився, дещо інші стосунки футболістів із пресою, у певному аспекті це і політика клубу щодо відкритості гравців. Можливо, це й правильно, але все одно вважаю, що певна грань навіть у цій відкритості має бути.
Те, що Шовковський зараз не сильно поширюється на плани, цілі команди – можливо, він просто не хоче зайвий раз давати їжу для розмов, адже наша громадськість така, що можуть до будь-якого слова причепитися і потім людину не відпускати. Зараз він просто витримує паузу, а потім уже в процесі ігор та їх результатів напевно зможе знайти мову з пресою, висвітлювати свою роботу, свої плани. У нього достатньо для цього і інтелекту, і ерудиції, і гумору.
- Якщо вже про справи «Динамо», то команда у міжсезоння на сьогоднішній день нікого не підписала. Чого тут більше бачите – плюсів чи мінусів?
- З одного боку, можна сказати, що у цій ситуації Шовковський десь застрахований від зайвого тиску, мовляв, нікого не купили, я працюю з тими, хто є в обоймі. Тим більше що будь-яку позицію не завадило б посилити, особливо оборону, яка восени далеко не блищала. І тут повертаємося до того, про що вже я говорив – якщо цим Шовковський показує свою компромісність і готовність працювати з тими, хто має, без будь-якої революційності, то цього однозначно буде для команди замало. З іншого боку – а може, він і не знає, ким можна посилити команду? Може, процеси селекції настільки запущені, що й особливого вибору у тренерського штабу немає? А значить, він не може вдарити кулаком по столу і сказати, мовляв, буде так і ось так, і ніяк інакше, і це все під мою відповідальність. Такої рішучості Шовковський поки не має, як я думаю, через відсутність досвіду роботи головним тренером, який відповідає за результат.
- Якщо була можливість стежити за контрольними матчами «Динамо», то якийсь висновок щодо них можете зробити, хоч вони й неофіційні?
- Можливість була. З того, що глянув – нічого нового не побачив, жодного прориву в інтенсивності гри, жодних серйозних тактичних змін. Награвався склад з рівномірним навантаженням для всіх, всім давали шанси. Навіть футболістам, про яких ми восени практично не знали, той самий 18-річний Тарас Міхавко грається практично як гравець основного складу. Я не побачив нової команди, але її, за великим рахунком, і не могло бути, адже збори – це підготовка, це награвання фізичних кондицій тощо. Вже в процесі другого кола ігор через п'ять-шість ми повинні побачити ту команду, то малюнок гри, який робить Шовковський. Але є певна тривога, що мало що зміниться щодо тактики, позиції футболістів, інтенсивності, швидкості. Нових штрихів поки що я не побачив.
- За яке місце реально здатне зараз поборотися «Динамо»? На що зараз краще зробити акцент – на золоті медалі, що називається, не миттям, так катанням чи на побудову фундаменту для конкурентної команди?
- Якщо переможець проходить у групу ЛЧ безпосередньо і це супроводжується серйозним бонусом від УЄФА, то хто від цього відмовиться, тим більше зараз, коли жодній команді жодна копійка не буде зайвою? Тут вирішувати треба два завдання, і цим займатимуться всі без винятку нинішні лідери чемпіонату. Треба дивитися, звісно, у майбутнє, але побудова команди – це не так, що взяли молодих хлопців, які 5-6 років разом грають, притираються один до одного. Має бути наступність, футболісти, які розвивають гру, з ними можна будувати різні схеми, покращувати організацію гри, до них поступово підтягуються молоді футболісти, серед яких з'являються нові лідери. Це природний та гармонійний процес. І тут, до речі, є проблема «Шахтаря», чому там немає серйозного прориву. Його немає, оскільки випала когорта гравців 25-28 років, які мають бути досвідченими бійцями, що пройшли, як то кажуть, і Крим, і Рим. А перспективна молодь чогось, можливо, вже й досягла, але через відсутність саме наступності поколінь вариться у власному соку.
А ось у «Динамо» в цьому аспекті справи набагато кращі, там досить досвідчених гравців, той же Буяльський, Шапаренко, Ярмоленко (дай бог, форму набере), інші. А також молоді гравці, які вже заявили про себе. І цей симбіоз цілком дозволяє вирішувати одночасно два завдання. Тим більше, в умовах, коли в нас одразу кілька команд плюс-мінус одного рівня реально претендують на чемпіонство. І цей сезон має всі шанси стати серйозним проривом – як щодо появи нових лідерів на полі, так і нової тренерської плеяди.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
