Саме тут у 1873 році народився майбутній теоретик і практик української національної фізичної культури Іван Боберський. Мабуть, є якась закономірність у тому, що серед його односельців, які, народившись у Доброгостові, згодом у повний голос про себе в українському спорті заявили, немало футболістів. Але ніхто з тих, чия футбольна «зірка» запалилась тут, до сьогодні не грав за основний склад київського «Динамо». Тарас Михавко — перший.
Хто цей юнак?
Хто цей юнак, який недавно в основі уславленого столичного клубу дебютував? Тараса добре знають у Львові, де перед переходом до «Динамо» U 19 кілька років відіграв за ФК «Львів». У своєму першому інтерв'ю клубному телеканалу «Динамо TV», юний талант з Доброгостова розповів про підготовку до другої частини сезону, свій перехід до «Динамо» U 19″ та адаптацію у першій команді. Завжди мріяв виступати за столичний клуб. Тому, коли по завершенні футбольного сезону президент ФК «Львів» Роман Михайлів повідомив, що ним цікавляться клуби прем'єр ліги, ані секунди не вагаючись, прийняв запрошення київського «Динамо».
Спочатку 19-річний Тарас грав за «Динамо» U 19″, де добре проявив себе на позиціях центрального та лівого захисника. З торішньої осені головний тренер «Динамо» Олександр Шовковський почав залучати його до тренувань з оновною командою.
Гарну футбольну школу отримав
Тарас отримав гарну футбольну школу. Першим футбольну «іскорку» в ньому побачив знаний футбольний фахівець, колишній головний тренер дрогобицької «Галичини», яка тоді у другій українській футбольній лізі виступала, а також краківської «Краковії» та кременчуцького «Креміня» Євген Камінський. Хлопця запримітив на одному з турнірів серед сільських команд, який проводився в Трускавці. Тарас, який зараз на 190 сантиметрів у висоту вимахав, був тоді невеличким, худеньким хлопцем. Зелений, «неопір'яний», але вже серед однолітків виділявся хорошим баченням поля. Не помітити цього Євген Камінський, який на той час працював спортивним директором стрийської «Скали», а за сумісництвом ще й функції селекціонера виконував, не міг. За його рекомендацією здібного хлопця відразу ж взяли до футбольної академії «Скали» у Моршині, де він провів кілька років.
Підріс, зміцнів фізично, і, звісно ж, по-справжньому відчув смак до гри. Вже тоді, як стверджує Євген Камінський, Михавко з поміж інших вихованців академії відрізнявся вмінням давати паси з великим коефіцієнтом корисної дії. Після академії Тараса забрав до себе президент дитячо-юнацької школи ФК «Львів» Роман Михайлів. Тарасу, як стверджують усі дитячі футбольні тренери, з якими поспілкувались, знову пощастило: Роман Михайлів має репутацію людини, у задумах та діях якої переважає не комерційна складова, не прагнення, знайшовши футбольний талант, згодом продати його з найбільшою для себе вигодою. Президент дитячо-юнацької школи «Львова» дуже уважно, по-батьківськи ставиться до підопічних свого клубу, намагається до їхніх сердець достукатись, підготувати до майбутніх випробувань у дорослому футболі. І терпіння на це вистачає, і такту. Таке у футболі зустрічається рідко.
До команди своєї мрії потрапив
Футбольна доля посміхнулась Тарасу. Свій шлях у великій грі починає в клубі-легенді. До команди своєї мрії потрапив. Тепер все залежить від нього самого та капризів футбольної долі, яка далеко не завжди прихильна до талантів.
«Але щось мені говорить, що цьому хлопцеві до снаги «стрибнути» так високо на футбольному полі, як нікому іншому з вихідців Дрогобиччини, крім, можливо, Левка Броварського, зробити це дотепер не вдавалось. У нього чудова ліва нога. Володіє даром першого пасу, дуже сильний у відборі. І добре грає на «другому поверсі». Так про Тараса Михавка відгукується колишній тренер стрийської «Скали» Василь Малик. Новому гравцю київського «Динамо», який вже встиг і увагу англійських футбольних скаутів привернути, одне залишається — виправдати своєю грою покладені на нього надії. І завжди пам’ятати: його найпалкіші вболівальники живуть в Доброгостові.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
