Такий «Минай» в УПЛ потрібен! Питання: наскільки стабільною буде команда

Футбол України 5 Березня, 16:16 216
Такий «Минай» в УПЛ потрібен! Питання: наскільки стабільною буде команда | 19-27
Олексій Сливченко ділиться враженнями від виходу із «зимової сплячки» колективу Желько Любеновича.

Вболівальникам «Миная» довелося чекати аж весни, щоб побачити, як їхня улюблена команда відсвяткує свою першу перемогу у поточному розіграші української Прем'єр-ліги – над «Металістом 1925» (2:0). Команда з Закарпаття зі старту сезону не змогла виграти в жодному із 16 проведених поєдинків, продемонструвавши одну з найгірших безвиграшних серій в історії вітчизняного чемпіонату, але… 2 березня 2024 року підопічні Желько Любеновича таки змогли переламати невдалий перебіг подій, і перед «Минаєм» замаячив поки все ще досить примарний, але все-таки шанс на збереження прописки в елітарному дивізіоні.

Наприкінці минулого року в «Минаї» почали відбуватися більш ніж масштабні, а певною мірою навіть тектонічні зміни. Після відходу Володимира Шарана з посади головного тренера команду буквально один за одним почали залишати футболісти, більша частина яких складала її кістяк. В якийсь момент задум керівництва «Миная» став зрозумілим: у клубі вирішили змінити кадрову стратегію, й замість досвідчених ветеранів із високими зарплатами довіритись перспективній молоді, якій ще є що доводити і на що розраховувати. Та й кейс із Єгором Твердохлібом, котрий у серпні 2022-го прийшов у «Минай» ноунеймом (для більшості вболівальників!) з Першої ліги, а в результаті перетворився на лідера закарпатської команди й на початку січня цього року був проданий у «Кривбас» за 300 тисяч євро говорив явно на користь версії про доцільність зміни вектора розвитку.

Втім, наприкінці минулого року ситуація для «Миная» виглядала, м'яко кажучи, непрезентабельною. Та ще й призначення на посаду головного тренера відверто недосвідченого Желько Любеновича, котрий з ходу мав рятувати свій колектив від вильоту з УПЛ, додавало песимізму. Погодьтеся, що тренер-пожежник – це вельми специфічний тип наставника, перш за все, з точки зору роботи із менталітетом футболістів, й далеко не кожному фахівцю дано бути успішним саме в такому амплуа.

Тому в автора цих рядків на початку грудня минулого року й виникли обґрунтовані, як мінімум як здавалося тоді, підозри, що «Минай» вже готується до Першої ліги, і по весні просто спробує остаточно не впасти у багнюку обличчям, але не більше того…

Однак перші два, після відновлення сезону в УПЛ, поєдинки «Миная» показали, що подібні оцінки можуть бути помилковими. Весняний відрізок сезону закарпатці почали із того, що набрали чотири очки у двох іграх, причому на виїзді зуміли зіграти внічию з одним із претендентів на «золото» – «Дніпром-1» (1:1), після чого й здобули таку довгоочікувану та вже згадувану вище перемогу над «Металістом 1925» (2:0).

Взимку у «Минаї» справді відбулася кадрова революція. Команду залишив не лише Твердохліб, а й ще тринадцять футболістів, деякі з яких (наприклад, Андрій Булеза, орендований у «Шахтаря»), як мінімум, додавали грі команди глибини та якості. На їх місце клуб підписав сім вільних агентів, а ще трьох виконавців орендував в інших клубів УПЛ. Такі масштабні зміни говорили про одне: навесні «Минай» має змінитися буквально до невпізнання.

І загалом це сталося. Якщо проти «Дніпра-1» гру підопічних Любеновича ще можна було списати на випадковість (хоча в тому поєдинку гості завдали по воротах суперника 13 ударів, з яких 6 прийшлися в площину – непоганий показник для андердога), то ось поєдинок проти «Металіста 1925» остаточно показав, у який футбол намагається грати колектив з Закарпаття.

Проти харків'ян «Минай» знову завдав по воротах суперника пристойну кількість ударів (12 – всього, 3 – у площину), що демонструє набагато кращу націленість закарпатців на ворота суперника, аніж раніше в цьому сезоні, коли середній показник був значно меншим (8-9 ударів за матч).

Як і раніше, «Минай» вважає за краще діяти другим номером і на контратаках. При цьому великий акцент робиться на тому, щоб при володінні м'ячем футболісти одразу шукали шляхи для загострення, а не банально заспокоювали темп, перекочуючи м'яч. Якщо минулого сезону при Шарані «Минай» у середньому виконував по 306 пасів за матч, з яких 120 були спрямовані вперед, а 104 – упоперек поля, то в поточному чемпіонаті за Желько Любеновича ситуація почала змінюватися: з 304 пасів лише 93 у середньому виконувались упоперек поля, а 127 – уперед. У відсотковому відношенні різниця ще більш наочна: раніше 39% пасів «Миная» йшли вперед і 34% – упоперек поля, зараз же 42% передач відправляються гравцями команди Любеновича вперед і лише 31% – упоперек поля.

«Минай» Любеновича, здається, усвідомив прописну для команд-андердогів істину: діяти треба якнайшвидше та прямолінійніше, це й дає надію на успіх, коли суперника вдається застигнути зненацька. Швидкість під час роботи з м'ячем – це ще одна якість, якою «Минай» приємно здивував після поновлення сезону в УПЛ. Виявилося, що нові футболісти, що прийшли у команду, в цьому аспекті не тільки не поступаються ветеранам, але й перевершують їх.

Наприклад, проти «Металіста 1925» порадували швидкісною роботою орендовані «Минаєм» у «Кривбаса» Денис Устименко та Владислав Семотюк. Другий так і зовсім за проведені на полі півгодини ігрового часу встиг відзначитись 3 забіганнями з м'ячем та 2 заробленими фолами – чудовий показник, що відкриває перед Любеновичем цікаву опцію підсилення гри на майбутнє.

На лівому фланзі оборони поки що непогано себе показує 19-річний Сергій Корнійчук, підписаний взимку з дубля запорізького «Металурга». Цього разу закарпатцям вдалося здивувати трансфером футболіста з Другої ліги, який з ходу продемонстрував, що може бути достатньо корисним на рівні елітарного дивізіону чемпіонату країни, хоча загалом поки що розширена статистика Корнійчука виглядає більш ніж «сирою» (загальна ефективність дій фулбека проти «Дніпра-1» становила 37%, проти «Металіста 1925» – 48%, а це дуже низькі показники для крайнього захисника).

За матчем із «Металістом 1925» не можна не відзначити й активну роботу опального Владислава Вакули, котрий в «Минаї» спробує вкотре повернути довіру до себе у футбольної спільноти України. З харків'янами Вакула намагався діяти в атаці як лідер, часто брав ініціативу на себе (всього – 4 удари, у площину – 1; всього – 6 обведень, успішних – 4), хоча у низці моментів відверто поспішав та приймав не найвигідніші для закарпатців рішення.

Але з чим ще в «Миная» точно не виникало проблем, то це із самовіддачею. Ще з часів Шарана закарпатці є для УПЛ однією з команд, у матчах якої завжди дуже багато єдиноборств. За Любеновича ситуація в цьому аспекті не змінилася: проти «Дніпра-1» статистики Wyscout зафіксували 241 єдиноборство на полі (50% з них виграли гравці «Миная», 41% залишився за футболістами «спортклубівців»), проти «Металіста 1925» – 230 (і знову закарпатці виграли більше дуелей – 49% проти 47%).

Все це реально дає надію на те, що навесні «Минай» вже не виглядатиме таким безпросвітним аутсайдером розіграшу, як це було у першій частині сезону. Поки підопічні Желько Любеновича зуміли приємно здивувати у двох іграх, і якщо брати до уваги виключно цей ігровий відрізок, то такий «Минай» в УПЛ однозначно потрібен, тому що команда, не маючи розсипу яскравих за мірками нашого елітарного дивізіону футболістів, демонструвала непоганий футбол, дивитися який було як мінімум не нудно. Закарпатці чудово усвідомлюють свої сильні та слабкі сторони, і намагаються діяти, виходячи з цих знань, але обов'язково сподіваючись на забиті м'ячі та підсумкову перемогу. Після 7-матчової серії без забитих м'ячів в УПЛ нинішні дві гри з трьома голами виглядають для «Миная» феноменальним прогресом, який поки що варто намагатися навіть не стільки розвивати, скільки б просто зберегти.

Власне, ключовим питанням навесні для такого «Миная» є стабільність. Причому навіть не результатів, а якості та принципів футболу, що демонструється. На матч проти «Металіста 1925» у стартовому складі закарпатців вийшло одразу п'ять футболістів, народжених у 2000 році або пізніше. З ветеранів із величезним досвідом в команді залишилися лише троє: 37-річний воротар Бандура, 34-річний центрбек Нємчанінов та 30-річний опорник Петько. Перший вже програє конкуренцію набагато молодшому Кемкіну, двоє тих, що залишилися, поки тримаються за «основу», й багато в чому від їхніх дій і здатності вести та гуртувати молодь навколо себе і залежить потенційний подальший успіх команди.

Як відомо, молодість – це велика справа, але тільки досвід може гарантувати хоч якусь стабільність. І як вирішуватиме цей ребус зі своєю оновленою командою Желько Любенович – інтрига, розгадати яку нам допоможе друга частина сезону в УПЛ. Тож буде цікаво, навіть у «підвалі» турнірної таблиці!