Діамант академії «Дніпра-1». Як Максимов не може розкрити талант Ківінди

Футбол України 15 Березня, 12:34 229
Діамант академії «Дніпра-1». Як Максимов не може розкрити талант Ківінди | 19-27
19-річному «українському Мбаппе» час вже розпочати виправдовувати видані на юнацькому рівні аванси.

В останні роки в українському футболі намітилася чітка тенденція до зростання кількості реально талановитих молодих виконавців. Наших юних футболістів вже чимало в академіях топових європейських клубів, а за деякими з тих, хто після початку повномасштабної фази російсько-української війни залишився на батьківщині, вже стежать скаути континентальних грандів.

Втім, шлях від юнацького до дорослого футболу вдається пройти далеко не усім. Більше того, дуже мало хто з лідерів команд U-17 або U-19 згодом виявляється здатним ставати настільки ж важливими футболістами і у перших командах, вже у дорослому футболі.

У «Дніпрі-1» одним із ключових діамантів академії клубу останніх років є, безумовно, Даніель Ківінда. Уродженець Харкова ще у 2016 році перебрався до Дніпра, де незабаром опинився в академії місцевих «спортклубівців». За чудові швидкісні якості Даніеля досить швидко назвали не інакше як «українським Кіліаном Мбаппе», і на юнацькому рівні Ківінда виправдовував це гучне прізвисько, забиваючи м'ячі у ворота суперників буквально «пачками».

Очікувалося, що у 2022 році Ківінду планомірно підводитимуть під першу команду «Дніпра-1», де у Даніелі бачили потенційного наступника для Артема Довбика, але все змінила війна. В певний момент й зовсім постало питання про те, а чи не втратить Україна цього талановитого нападника. За інформацією, яку у своєму авторському тексті «Що потрібно знати про 12 головних українських талантів» влітку 2022 року виклав Сергій Тищенко, родичі Ківінди проживають в Англії, через що всерйоз розглядалася можливість отримання Даніелем британського громадянства із перспективою зміни вектора та футбольної кар'єри на рівні збірних.

Більше того, у 2022-му серйозний інтерес до Ківінди почала виявляти «Бенфіка» – португальський гранд, у якому буквально на потік поставлений пошук талантів по всьому світу. Все навіть йшло до того, що «Дніпро-1» погодиться на продаж свого вундеркінда, але в якийсь момент угода спочатку була поставлена на паузу, а потім й зовсім зійшла нанівець. Тоді перейти до «Бенфіки» Ківінді завадив об'єктивний фактор у вигляді проблем зі здоров'ям. Але, повернувшись у «Дніпро-1» та відновившись від травми, Даніель знову почав «стукатися» у першу команду «спортклубівців», а після продажу Довбика керівництво клубу повернулося до свого колишнього прагнення зробити з юного генія повноцінного наступника Артема.

Влітку 2023 року Артем Довбик за 7,75 мільйонів євро перейшов з «Дніпра-1» до «Жирони», проте це зовсім не послужило для Ківінди автоматичною «перепусткою» до основного складу першої команди. З того часу Даніель зіграв за «спортклубівців» лишень 279 хвилин у рамках 10 поєдинків у всіх офіційних турнірах (2 – у кваліфікації Ліги Європи, 1 – у Кубку України та 7 – в українській Прем'єр-лізі). При цьому, на рахунку Ківінди все ще немає жодного забитого м'яча за першу команду «Дніпра-1», а у березні нинішнього року Даніеля вже встигли двічі спершу випустити на заміну по ходу поєдинку, а згодом знову посадити на лаву запасних, зробивши так звану зворотну заміну.

Після матчу із «Оболонню» (1:0), коли Ківінда провів на полі тільки 35 хвилин, головний тренер «Дніпра-1» Юрій Максимов більш ніж суворо та певною мірою навіть жорстко прокоментував зворотну заміну діаманта академії «спортклубівців».

«Вмовляти нікого не будемо. Кожен футболіст тут отримує гроші, він має виходити на поле та віддаватися грі», – сказав Максимов.

Менш як за два тижні ситуація повторилася, коли Ківінда спершу вийшов на заміну в поєдинку проти ЛНЗ (1:1), але провівши на полі лише 19 хвилин знову був посаджений на лаву запасних за допомогою зворотної заміни. Після гри з командою із Черкас коментувати ситуацію довелося вже одному з помічників Максимова Сергію Ревуту, котрий дав зрозуміти, що поки що Ківінда не виправдовує очікувань тренерського штабу.

«Зворотна заміна Ківінди? Молоді хлопці виходять, їм потрібно адаптуватись. Чекаємо від Ківінди, що ось-ось, що вийде і допоможе, але поки що... Інших варіантів немає», – заявив Ревут.

Але чи все так погано у грі Ківінди, і чи справді молодий форвард абсолютно провалював гру у ті відрізки часу, які були йому надані, аби проявити себе? Якщо оцінювати поверхово та нашвидкуруч, то на рахунку Даніеля не виявилося гольових дій, а оскільки він – центрфорвард, то із поставленим завданням забивати м'ячі або асистувати партнерам молодий талант однозначно не впорався. Але чекати за сумарні 54 хвилини, які Ківінда провів на полі у матчах з «Оболонню» та ЛНЗ чогось феноменального від 19-річного гравця – погодьтеся, це практично те саме, що вірити у сніг в Сахарі за температури навколишнього середовища у +50 градусів за Цельсієм.

Для більш адекватного сприйняття виступів Ківінди у двох матчах, коли форвард пережив зворотні заміни, звернімося до статистики. І не просто до голих цифр, а до порівняння певних показників Даніеля із аналогічними даними, якими в тих таки матчах проти «Оболоні» та ЛНЗ відзначився досвідчений колега Ківінди по амплуа 31-річний Олександр Філіппов.

Як бачимо, статистика обох форвардів «Дніпра-1» у матчах проти «Оболоні» та ЛНЗ загалом схожа на назву пісні Віктора Павлика «Ні обіцянок, ні пробачень». У тому сенсі, що нестандартних дій глядачі та тренерський штаб не побачили ані від Філіппова, ані від Ківінди. Нуль спроб обведень сумарно від двох футболістів атаки у двох матчах – це звучить майже як вирок...

Єдине у чому Філіппов досяг значно більше за свого молодого конкурента – це результативність. На рахунку Олександра по одному забитому м'ячу в кожному з поєдинків, причому окрім досвідченого форварда у лавах «Дніпра-1» в іграх із «Оболонню» та ЛНЗ зі стану «спортклубівців» не забивав більше ніхто. Але в іншому Філіппов також не демонстрував видатний футбол, і в цілому Ківінді, який змінював його, пред'явити щось, окрім нездатності відзначитися забитим м'ячем, більше й нічого.

Якщо взяти до уваги матч «Дніпра-1» проти «Руху» (0:1), який відбувся між поєдинками «спортклубівців» проти «Оболоні» та ЛНЗ, то тут Філіппову забити не вдалося, але досвідчений центрфорвард не був замінений до самого фінального свистка, а Ківінда вийшов на заміну на 52-й хвилині замість Горбунова та провів на полі залишок поєдинку, не будучи підданим зворотній заміні.

У матчі проти «Руху» Олександр Філіппов не тільки не забив (у його активі два удари, причому обидва – повз ворота), а й продемонстрував, якщо довіряти цифрам Wyscout, просто жахливий показник в плані ефективності єдиноборств. З 21 дії Філіппов не завершив на свою користь жодної (!!!), і це дуже контрастує навіть із аж ніяк не видатним аналогічним показником у Ківінди (12 єдиноборств всього, з яких 4 – виграні).

Глобально кажучи, Філіппов в останніх матчах виглядав краще за Ківінду лише в тому, що стосується безпосередньо забитих м'ячів. Олександр забивав, а ось Даніель – ні. Тому Максимов та його тренерський штаб не лукавили, коли казали щось на кшталт «вийде та допоможе». Допомога від центрфорварда в їхньому розумінні для команди важлива лише у вигляді забитих м'ячів, але аж ніяк не ефективності єдиноборств та іншого, що цінується, наприклад, у «Шахтарі» в оцінці дій Данила Сікана.

З іншого боку, наскільки взагалі варто було б чекати на швидке перетворення Ківінди на топ-бомбардира «Дніпра-1»? Давайте не забувати, що Даніель – це фактично учорашній юніор, котрий виступав за «академіків», і якби він одразу вигравав конкуренцію у 31-річного опонента, то по-перше, зараз би за ним вишикувалася черга з європейських клубів, а по-друге, це було б вироком для того ж Філіппова, який зіграв на рівні УПЛ у вісім разів більше поєдинків, аніж Ківінда.

Найгірше те, що двома рішеннями про зворотну заміну Максимов та його помічники можуть просто психологічно «прибити» Ківінду, від чого молодий форвард не факт, що взагалі оговтається. Навряд чи варто щось казати, наскільки важливо для професійних гравців-початківців відчувати довіру з боку тренера, і наскільки ключовим подібний фактор може виявитися згодом з точки зору подальшого розвитку кар'єри гравця. Приклад Мудрика, якому довіряли та якого плекали у «Шахтарі», але який втратив це все у «Челсі» в чомусь досить показовий, хоч і не застосовний до цієї ситуації буквально.

Поведінка Юрія Максимова щодо Ківінди загалом достатньо зрозуміла: тренер опинився під тиском через серію відверто невдалих результатів (у весняній частині сезону УПЛ «спортклубівці» здобули лише одну перемогу у чотирьох поєдинках, набравши тільки п'ять очок та не зігравши ні з ким із грандів). Наставник дніпрян зараз не має часу, щоб награвати Ківінду, давати йому можливості «набивати гулі», повчати, виховувати і розвивати. Коуч хоче мати під рукою готового та якісного гравця атаки, здатного реально конкурувати із Філіпповим. Але в особі 19-річного Ківінди гравця такого профайлу Максимов не отримав, і тепер зворотними замінами молодого футболіста намагається чи то щось довести керівництву «Дніпра-1», чи то просто демонструє власне безсилля. Адже тренерський штаб «спортклубівців» мав можливість оцінити Ківінду на зборах, і якщо форвард категорично не підходив Максимову, то чому він не був відправлений набиратися досвіду хоч б у оренду, а зараз виступає об'єктом для показових прочуханок?

Звичайно, не виключатимемо й можливі проблеми з боку гравця – зокрема, ще Олександр Кучер, відповідаючи на питання про перспективи Ківінди у першій команді, чомусь згадав, як молоді футболісти люблять «злітати», після чого їх «важко опустити на землю», але загалом на те в клубі й існують численні департаменти, а у команді є тренерський штаб – аби тверезо оцінювати можливості та перспективи щодо кожного виконавця. І якщо Ківінда настільки поганий чи не готовий, що тепер його доводиться міняти після виходу на заміну, то чому «Дніпро-1» раніше не використав можливості отримати непогану суму за свого таланта від клубу MLS «Шарлотт»?

Зрештою, так хочеться, аби в нас навчилися або правильно розвивати талантів та доводити їх до хорошого рівня професіоналізму, після чого продавати за великі гроші у Європу, або якщо з якихось причин реалізувати потенціал юніорів не вдається, то користуватися ситуацією на ринку та вчасно продавати гравців, коли ті ще не встигли з «діамантів» перетворитися на «відпрацьовану пусту породу». Це, власне, і є фундаментальні істини ефективного менеджменту та кадрової політики, особливо якщо перед клубом стоїть завдання вийти на самоокупність, а у найближчій перспективі ще й починати приносити прибуток…