«внутрішня дитина», як головний помічник дорослої людини

Партнерський матеріал 20 Березня, 11:10 102
«внутрішня дитина», як головний помічник дорослої людини
дитинство – важливий етап становлення людини як особистості. Труднощі людини, що мала негативний досвід у малому віці. Рекомендації психологів з встановлення контакту з власною «внутрішньою дитиною»

Робота з «внутрішньою дитиною»

Кожна вікова група має власні унікальні потреби. Дорослі, котрі активно підтримують контакт зі своєю «внутрішньою дитиною», в рази частіше спостерігаються моменти радості. Такі особи мають бажання жити повноцінно. Їх переповнює енергія та бажання досягати своїх цілей. Саме «внутрішня дитина» допомагає їм висловлювати бажання та радість. Людям, які втратили контакт собою важко:

  • Визначити бажання;
  • відповісти на запитання «що ти хочеш від цього життя?»;

Вони відчувають втрату інтересу до багатьох речей. Не мають наміру навіть розважатися в Vip казино бездепозитний бонус.

Дитинство – період, для якого характерний величезний потенціал і ресурси. В ньому ховаються:

  • Справжні бажання та потреби людини;
  • життєва енергія;
  • потужна інтуїція;
  • віра в себе;
  • жвава уява;
  • здатність до досягнення цілей;
  • сміливість жити.

Не досягнені дитячі мрії перешкоджають повному розквіту особистості та приносять страждання.

Труднощі на шляху до зрілості

У ранньому віці починають формуватися ключові характеристики людини:

  • Довіра;
  • самостійність;
  • самоконтроль;
  • цікавість;
  • здатність до творчості.

У результаті певних негативних сценаріїв у дитини можуть розпочатися труднощі у розвитку її особистості:

  • Недостатня увага від батьків;
  • надмірна суворість матері чи батька;
  • покарали за виявлення потреб.

Це призводить до формування у дорослому віці почуття:

  • Недовіри до оточення;
  • тривоги за власне благополуччя;
  • сорому;
  • провини.

Доросла людина досить складно йде на контакт і часто не довіряє навіть своєму партнеру. У близьких відносинах вона почувається беззахисною та вразливою. Постійне відчуття провини спричиняє пасивність, безсилля, байдужість чи навіть психопатичну поведінку. Якщо батьки перебільшують з опікою дитини, вони часто ігнорують справжні її потреби. Це призводить до втрати впевненості у собі. У дорослому віці це проявляється у формі обсесивно-компульсивного розладу або параноїдальної поведінки.


Психологи говорять: людина залишається у тому віці, в якому була «недолюблена».

Терапія націлена на внутрішню дитину

Відчуття радості життя – важливий ресурс для втілення мрій та бажань в реальність. Щоб встановити контакт з «внутрішньою дитиною» варто звернутися до:

  • Психологічних тренінгів під керівництвом кваліфікованого спеціаліста;
  • індивідуальної психотерапії з фахівцем галузі психології;
  • спілкування та гри з дітьми: важливо не просто взаємодіяти з дітьми, але і відчувати їхню енергію та атмосферу. Це допомагає відчути і себе дитиною;
  • занурення всередину себе, практикуючи медитацію) та ін.

До своєї «внутрішньої дитини» варто дослухатися і приймати себе таким, який є.