Чотири головні кадрові проблеми Реброва

Збірна України 21 Березня, 11:39 563
Чотири головні кадрові проблеми Реброва | 19-27
Валерій Василенко – про кадри, які вирішують усе, напередодні матчу збірної проти боснійців.

До свого головного наразі поєдинку (проти збірної Боснії та Герцеговини) у статусі наставника головної команди країни Сергій Ребров підходить із певними проблемами. Деякі проблеми викликані травмами основних гравців. А деякі – навпаки, конкуренцією, що зросла, на певних ігрових позиціях.

У принципі, проблеми, подібні до нинішніх, не є чимось надзвичайним. Кожен тренер у своїй роботі стикається з таким регулярно. Я більш ніж впевнений, що Сергій Станіславович уже стикався. Раніше, коли був тренером клубних команд. Але на чолі національної збірної України він зіткнувся з подібним, на мій погляд, уперше. Спробуймо структурувати ці проблеми. І спробуємо знайти шляхи їх вирішення.

Відсутність Степаненка

Головна, очевидна, незаретушована проблема – це, звісно, відсутність ключового виконавця середини поля. З Тарасом Степаненком у складі і без нього – це дві зовсім різні збірні України. Через травму капітан «Шахтаря» команді Реброва не помічник. Ситуація посилюється до певної міри ще й тим, що «суміжний» зі Степаненком футболіст збірної – Олександр Зінченко – лише нещодавно повернувся після травми, і про його ігрові кондиції ми можемо лише здогадуватися.

Нашому тренерському штабу тепер доведеться поламати голову, щоби вирішити проблему в опорній зоні.

Найпростішим її рішенням є безпосередня профільна заміна. Тобто заміна за позиціями. Це означає, що на місце капітана «Шахтаря» можна інтегрувати колишнього капітана «Динамо», а нині футболіста «Вестерло» Сергія Сидорчука.

На мою думку, Сергій би міг і не отримати виклик до збірної, якби Степаненко був у строю. Але він одержав. Отже, Ребров розглядає такий варіант заміни.

На його користь може і повинен послужити і величезний досвід, і наявність постійної ігрової практики на новому робочому місці, і звична впровадженість у команду Реброва.

Але, напевно, головний тренер розглядає й інші опції. Зокрема, можливість зіграти на цій позиції тому, хто фактично витіснив Сидорчука з основи «Динамо» – Володимиру Бражку.

На користь молодого хвилеріза – чудова форма та антропометрія. З відвертих мінусів – Бражко абсолютний дебютант національної збірної.

Якщо підсумувати варіант гри збірної України з чистим опорником, обидві кандидатури – і Сидорчук, і Бражко – мають і свої козирі, і свої недоліки. Поява Сидорчука в основі бачиться очевиднішим варіантом, тоді як Бражка – більш ризикованим.

Я ж на свій страх і ризик висловлю припущення, що, за умови, якщо ігрова форма Зінченка не викликатиме питань, то тоді вершиною перевернутого трикутника в центрі поля стане Сергій Сидорчук.

Хто замінить Циганкова?

Віктор Циганков на даний момент – ключовий півзахисник нашої збірної. І це не проста констатація, яка випливає з відсутності Ярмоленка. Таким у команді Реброва Віктор став ще раніше. До травми капітана «синьо-жовтих».

І якщо через травму Степаненка було все зрозуміло – Тарас нам не помічник у грі проти боснійців, то надія на те, що вінгер «Жирони» таки зіграє 21 березня, була. Однозначно була. Тому що він, на відміну від капітана «Шахтаря», отримав виклик до збірної. Хоч і прибув до нашого тренувального табору з пошкодженням, яке «заробив» у грі проти «Осасуни».

Циганков тренувався у збірній за індивідуальним планом. Але хотілося вірити, що до гри з БіГ він встигне набрати потрібні кондиції.

На жаль, не встиг. У фінальній заявці на матч його прізвища немає.

Отже, тренерському штабу Реброва додався ще один головний біль.

Як вирішити це питання? Найпростіша альтернатива – Олександр Зубков. І найочевидніша. Вінгер «гірників» зараз у непоганій формі. До того ж, на протилежному лівому фланзі атаки напевно з перших хвилин вийде Мудрик. А ці двоє чудово взаємодіяли, коли разом грали за «Шахтар».

Є й інший варіант. Більш складніший. Наприклад, відправити на правий фланг Судакова. А на його позицію в центрі поля виставити або Шапаренка, або Малиновського. Можна навпаки: когось із цієї пари (Шапаренко та Малиновський) відправити на фланг, а Судакова не смикати.

Як на мене, найбільш простим і логічним рішенням бачиться вихід Зубкова. На мій погляд, Ребров вдасться саме до такого рішення.

Довбик чи Яремчук?

На матч проти боснійців Ребров викликав одразу чотирьох форвардів. Оскільки Сергій Станіславович практикує гру в одного чистого нападника, і ми всі чудово пам'ятаємо, хто був цим чистим нападником у відборі на Євро-2024, то методом виключення можна припустити, що Сікан та Ванат – це хороші кандидати для виходу на заміни. Кандидата для виходу в основі потрібно обирати між Довбиком та Яремчуком.

Місяць-півтора тому цього питання не було б за визначенням, бо форвард «Жирони» феєрив у Ла Лізі, - був одним з головних дійових осіб периферійної команди, хто на своїх аж ніяк не хлюпких плечах тягнув цю саму периферію ну якщо й не до чемпіонства, то тоді, як мінімум, до чемпіонської Ліги.

Але станом на зараз стверджувати так однозначно не вдасться за всього бажання. Бо, з одного боку, приціл Артема зараз збився. А з іншого – нагадав про себе недавно головний форвард збірної – Роман Яремчук.

І у зв'язку з цим вибір Реброва має бути непростим. Напередодні приїзду до збірної Довбик у складі «Жирони» програв «Хетафе». Це четверта поразка каталонської команди в останніх шести поєдинках. Однозначно, команда Мічела переживає кризу. І ця криза, не в останню чергу, пов'язана з гольовою посухою, що затяглася, українського легіонера «червоно-синіх». Артем не забиває вже у восьми поспіль поєдинках.

А ось Яремчук нарешті виборов місце в основі «Валенсії». Нинішнього року Роман, як і Артем, має на своєму рахунку три забиті м'ячі. Однак, на відміну від Довбика, який усі свої голи забив одній команді («Севільї»), Яремчук відзначився у воротах трьох різних команд. І за профільними характеристиками, і за оцінками серйозних статистичних порталів наш форвард «Валенсії» зараз котирується вище за нашого форварда «Жирони».

Як на мене, Ребров обере Яремчука. Хоча за будь-якого варіанта зіграють обидва (хтось в основі, хтось обов'язково вийде на заміну).

Трубін чи Лунін?

Ситуація практично дзеркальна до попередньої. Якби питання вибору основного голкіпера на гру проти збірної БіГ стояло місяць-два тому, то тоді відповідь на нього була б очевидною: звичайно ж, Трубін. Основний голкіпер «Бенфіки» був у повному порядку.

Проте останнім часом від такої очевидності не залишилося й сліду. «Бенфіка» цього року поки що не вражає. Особливо у захисті. Як наслідок – не вражає і її основний кіпер. Наприклад, у матчі 24-го туру чемпіонату Португалії (третього березня) між «Бенфікою» та «Порту» Анатолій пропустив аж п'ять м'ячів.

За бажання можна, звичайно ж, нарікати на провали захисних порядків «орлів». Це дійсно так. Але не можна не помітити і деякий спад у грі самого Трубіна. І цей спад, швидше, психологічний.

А ось конкурент Трубіна у збірній України – Андрій Лунін – навпаки, наразі вирішив свої психологічні проблеми. Завдяки чудовій формі Лунін зараз є основним воротарем «Реала». Важко сказати, чи так триватиме і після того, як повернеться в команду із лазарету Тібо Куртуа, але зараз не можна не відзначити високі ігрові та моральні кондиції Луніна.

Єдиний мінус воротаря «Мадрида» у цьому зв'язку – такий же, як і у Бражка: він поки що не інтегрований до збірної Реброва.

Але якщо Сергій Станіславович виходитиме суворо з нинішньої форми двох голкіперів, то ліпшим варіантом є страж воріт іспанського гранда.