— Перш за все, хотів би подякувати нашим захисникам і захисницям за те, що вони дають нам можливість виходити на поле і дарувати такі необхідні емоції, яких нам зараз не вистачає. У країні триває війна, вони боронять наші землі, і роблять усе можливе для того, щоб наш футбол не зник. Тому ще раз їм уклін та подяка. Ми зі свого боку будемо їм допомагати всім, чим тільки зможемо.
Завжди матчі з «Дніпром» і «Дніпром-1» дуже цікаві, завжди дуже непрості. Це тягнеться ще з часів, коли ми були в іншій країні. Завжди було цікаво, але й завжди було непросто. Так, наші клуби дружні між собою, але дружні відносини закінчуються, коли виходиш на футбольне поле.
Ми налаштовувалися на складний матч, розуміли, за рахунок чого грає наш суперник, говорили хлопцям, що доведеться виконувати багато бігової роботи, що багато доведеться терпіти, що маємо виконувати установку на гру, а також що ми маємо робити, щоб знайти свої моменти в атаці.
На жаль, пропустили необов’язковий гол, можна сказати, що подарували його супернику. Наші центральні захисники не мають права грати таким чином та дозволяти забивати супернику в таких ситуаціях. Але я дякую всій команді, що вона зібралися, проявила характер, в кінцівці дотиснула суперника та вирвала перемогу.
— Чому вийшли такі різні тайми у вашої команди: перший без загострень та другий з великою кількістю моментів?
— Ми грали проти суперника, який теж готувався, вивчав, як ми граємо, як будуємо свою гру. У перерві довелося внести певні корективи, щоб знайти свої моменти та використати їх.
У нас і в першому таймі були моменти — приміром, зі стандартних положень, і ми могли забивати. Але в перерві матчу зробили певні зауваження, і футболісти в другому таймі їх виконали. Також у футболі треба терпіти до кінця та грати до фінального свистка.
— Було багато розмов про бажання вашого клубу перенести цей матч до Києва. Як ви це можете прокоментувати?
— Команда готується до гри, до суперника, вивчає його тактичні дії, переміщення на футбольному полі його гравців. Я, як тренер, безпосередньо готую команду до матчу на футбольному полі. Все інше відбувається не за моєї участі. Тому коментувати тут щось мені не з руки. Сподіваюся, ми й далі будемо грати так, як це має відбуватися за регламентом.
— Ваша думка щодо вилучення Тимчика та епізод із потенційним пенальті?
— Як я бачив епізод зі своєї сторони, суперник тримав Бражка та борцівським прийомом його перекинув на поле. Наші гравці теж бачили цей момент. Я не одобрюю рішення, коли грають не до кінця, і неправильно було вибивати м'яча за поле. Суддя дограти до кінця, і ми були не готові до тієї ситуації. Вилучення ми «привезли» самі собі.
Можна дивитися, був пенальті чи не був, було вилучення чи не було. Так, Тимчик тягнувся за гравцем, не стрибав ззаду – мені так здалося. Була червона картка, але ми продовжували терпіти й розуміли, що якщо будемо психологічно стійкими, то в нас ще буде момент, щоб забити. Так і вийшло.
— Які ваші слова допомогли команді в перерві?
— Ви маєте розуміти просту річ. Те, що відбувається в роздягальні, завжди там і залишатиметься. Я ніколи не буду розповідати про тактичні зміни, я ніколи не буду розповідати про якісь емоційні чи психологічні установки.
Команда розуміла, що нам треба починати з 0:1, що є моменти, які нам мають зіграти на руку. Ми трохи перебудували свої дії. Безумовно, нам треба було додавати у швидкості, щоб суперник витрачав більше сил. Коли так відбувається, то команда суперника трохи відволікається, і не до кінця дотримується дисципліни. Це нормально й об’єктивно, це особливість будь-якої людини, тому треба терпіти до кінця, до останнього моменту й вірити в те, що ми готові виконувати ті завдання, які стоять перед нами.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
