Останні хвилини поєдинку з Барселоною, в якому Жирона вдруге за сезон декласує гегемона Каталонії з тим самим рахунком 4:2. Чотирнадцятитисячник Монтіліві божеволіє у передчутті Ліги чемпіонів. Хтось сміється, хтось плаче, але однаково – від щастя. Камера вихоплює Мічела, наставника жиронців, який підходить до трибуни і міцно обіймає дружину Лару та сина Алекса, який примчав із розташування Реала, щоб підтримати батька у такий доленосний момент. Зворушлива сцена триває лише кілька секунд. Але сім’я поруч із 48-річним ентренадором кожної хвилини – в усіх його успіхах та невдачах. Просто це зазвичай залишається за кадром. 
Настав час розповісти про шлях Мігеля Анхеля Санчеса Муньйоса, або ж просто Мічела, який хоч поки й не де-юре, зате де-факто виявився найкращим тренером Ла Ліги в сезоні 2023/24. Звідки він такий взявся, як грав у футбол і де сформувався, як сучасний успішний наставник.
Дуже сердитий вулик
Вальєкас, робітниче передмістя Мадрида. Здавна тут панувала бідність, а отже і невдоволення місцевої публіки державною владою. Протестні настрої і традиційна прихильність до «лівацтва» сформували філософію уболівальників футбольного клубу Райо Вальєкано. У 2017-му (та й значно пізніше) їхню нездорову агресію на своїй шкурі відчув Роман Зозуля “Зозуля був і залишається й***ним нацистом”: фанати Райо Вальєкано знову накинулися на українця . А Мирон Маркевич додав: «Це кубло, в якому ненавидять Україну» Маркевич: Район Райо Вальєкано – кубло, в якому ненавидять Україну .
У 1975-му, коли тут народився Мічел, ситуація принципово не відрізнялася. Його батьки важко працювали, щоб заробити сяке-таке песо. Вони торгували овочами. Ну а син, щоб вибитися зі злиднів, пішов у футбол. Варто сказати, хлопець виявився не безталанним. І те, що на зорі 90-х вихованець такого скромного клубу, як Райо, привернув увагу скаутів збірної Іспанії U-16, багато про що свідчить.
Мічел відіграв за збірні практично всіх юнацьких вікових категорій понад 30 матчів. Вершиною стала поїздка з Іспанією U-20 на Кубок світу, де команда, за яку окрім Мічела виступали Рауль Гонсалес, Мічел Сальгадо, Хосеба Ечеберрія, Іван де ла Пенья, дійшла до півфіналу. На той момент наш герой вже був гравцем основного складу Райо Вальєкано.
«Бджоли» – типова команда-ліфт. Вони увесь час балансували на межі вильоту з Ла Ліги, а іноді таки вилітали в Сегунду. Час минав, молодий півзахисник Райо із хорошою лівою ногою зупинився у своєму розвитку. У статусніші клуби його не запрошували, тож за винятком короткого періоду оренди в Альмерії, він продовжував топтати газон на Кампо де Вальєкас.
Ситуація кардинально змінилася, коли команду очолив добре нам відомий Хуанде Рамос. Йому вистачило одного сезону, щоб повернути Райо в еліту. А кампанію 1999/00 клуб із передмістя Мадрида закінчив на високій дев’ятій сходинці. Більше того, за квотою fair play Райо отримав путівку у Кубок УЄФА – і витиснув з цього шансу максимум.
У кваліфікації «бджоли» покусали до смерті бідолашний андорський Констел Лаціо – 10:0, 6:0. Трьома м’ячами у цих спарингах підвищеної відповідальності відзначився Мічел. Далі дотиснули норвезький Мольде – 1:0, 1:1. Мічел забив з пенальті у нічийному домашньому поєдинку. Потім лише завдяки рятівному виїзному голу нашого героя пройшли данський Віборг – 1:0, 1:2. В 1/16 фіналу зробили добру справу, викинувши з турніру московський Локомотив – 0:0, 2:0. В 1/8 Мічел розкішним ударом зі штрафного на 90-ій хвилині довершує сенсаційний розгром Бордо – 4:1. Французи «попливли» настільки, що програли й матч-відповідь – 1:2. І тільки у чвертьфіналі вулик пана Рамоса був розбитий Алавесом – 0:3, 2:1.
Шість європейських голів і регулярна участь Мічела зі стартових хвилин у матчах Прімери зробили для нього той сезон найнезабутнішим. Тим паче, попри вкрай напружений графік команді вдалося зберегти елітну прописку. Райо вилетить лише за підсумками чемпіонату 2002/03, вже без Хуанде Рамоса, коли упродовж кампанії змінилося аж четверо тренерів. Ну а Мічел за майже три мільйони євро перейде у Мурсію.
За межами рідного кварталу щастя не віднайшов. Три сезони серед «піментонерос», а також оренда у Малагу – це постійна і, здебільшого, безуспішна боротьба за основний склад. У 2006-му Мічел плюнув і повернувся туди, де колись був щасливим. У Райо йому довірять капітанську пов’язку, а він віддячить ще шістьма роками вірного служіння на полі. За шістнадцять сезонів у футболці «бджіл» Мічел став найкращим бомбардиром в історії клубу (53 голи), а також третім за кількістю зіграних матчів (425). І ще цікавий факт: за майже всю свою кар’єру хавбек не отримав жодної червоної картки. Лише 21 грудня 2011-го його вилучили з лави запасних – надто імпульсивно оскаржував призначений пенальті. Мабуть, вживався в роль тренера потихеньку. 
Панічні атаки
Перед сезоном 2012/13 Мічел береться за шефство над юнаками Райо Вальєкано. Він перебуває у тісному робочому контакті з Пако Хемесом, новим наставником першої команди і улюбленцем нашого іспанського агента Смалійчука “У Пако Хемеса яйця більші, ніж наші тренувальні м’ячі”. Смалійчук відповів критикам і шукає Карпатам нового тренера . Через чотири роки бритоголовий ентренадор очолив Гранаду, а Хосе Рамон Сандоваль і Рубен Бараха, які приходили на заміну, довели «бджіл» до ручки. У лютому 2017-го Райо впевнено стояв на виліт у Сегунду В – третій за силою дивізіон Іспанії. І тоді керівництво запросило Мічела рятувати занедбану команду. Райо вижив у смертельній боротьбі за виживання, а наступний сезон завершив на першому місці. Від повного невдахи до чемпіона Сегунди – всього за якихось півтора року. У 42-річного тренера від успіху зірвало дах. Буквально.
«Я поїхав у відпустку, і вже там попросив дружину: «Відвези мене в лікарню, я вмираю», – з жахом згадує ті дні Мічел. У нього почастішали напади панічних атак – терпіти не було сил. Далі – тривалі сеанси з психологом та психіатром. Лише через 2-3 роки він полегшено видихнув: «Я намагаюся контролювати свої емоції».
Попри постійну терапію, Мічел не припиняв тренувати. Райо не так вже й погано почувався серед еліти, проте у лютому-березні сталося найстрашніше – команда завалилася в яму. Усе почалося з домашньої поразки Леганесу (1:2), після якої клуб із передмістя Мадрида програв ще шість разів поспіль. Легенді подякували за все і попросили на вихід, а на його місце прибув… Пако Хемес.
Мічел перепочив кілька місяців і підхопив Уеску, яка щойно понизилася в Сегунду. Можливості суперників він знав, а до нових підопічних швидко підібрав ключик, тож «гранатово-сині» прийшли до фінішу 42-матчевого марафону першими. Мічелу вручили приз Мігеля Муньйоса – найкращому тренеру сезону в Сегунді.
Але «день бабака» тривав. Новий сезон у Ла Лізі тренер знову не допрацював до завершення. Уеска під його керівництвом програла лише 8 матчів із 18-ти. Одначе перемог не було майже взагалі – лише одна, скромненька, над Алавесом у 13-му турі (1:0). Поставте підпис під відставкою, сеньйоре.
Зламатися міг кожен. Але не Мічел. Заряджений позитивом від своїх психотерапевтів, він зважується очолити Жирону, яка вже скуштувала смак Ла Ліги і відчайдушно прагнула туди повернутися. У Каталонії йому дали найголовніше – довіру та час. Навіть попри провальний старт сезону. І вже ближче до кінця осені команда поставила перемоги на конвеєр, таки застрибнувши, зрештою, на шосту сходинку, яка давала право розіграти в стикових матчах останню путівку до Ла Ліги.
Цікаво, що рідні стіни абсолютно не допомогли Жироні в такий вирішальний момент. Вона розписала нульову нічию з Тенеріфе, а Ейбару взагалі програла – 0:1. Зате на виїзді ця команда перетворювалася в безжального монстра – дві перемоги (3:1, 2:0) і омріяна путівка в Прімеру. А Мічел став першим тренером в історії іспанського футболу, який тричі вивів свої команди в еліту.
Крок до зірок
Можна бути «першим хлопцем на селі», у Сегунді, проте, коли опиняєшся в Ла Лізі, цього дуже мало. Мічел, навчений гірким досвідом власних помилок, чудово це усвідомлював. Крім підсилення складу і тактичних сюрпризів, належало щось перемкнути у своїй голові. «Нам потрібно позбутися страху маленької команди», – наголошував наставник Жирони.
Моментами це вдавалося дуже добре ще в минулому сезоні. Жиронці двічі обіграли Севілью, розписали нульову нічию з Барселоною на Камп Ноу і стали нічним кошмаром для Реала – 1:1 на Бернабеу, 4:2 на Монтіліві. Підсумкова десята сходинка цілком влаштовувала вболівальників команди, але Мічел прагнув більшого. Відбулася літня трансферна кампанія. З України, на додачу до Циганкова, який швидко влився у колектив, приїхав Довбик. Панував обережний, стриманий оптимізм. Проте ніхто, навіть сам Містер, не міг передбачити, наскільки потужно вистрелить оновлена Жирона.
Наставник трепетно і коректно поводиться зі своїми підопічними. Кілька разів упродовж сезону йому доводилося захищати наших хлопців від критики журналістів та вболівальників. Приміром Довбику, який уже привчив публіку до своїх голів, перепало за те, що після січневого хет-трику у ворота Севільї він потрапив у засуху.
«Заб’є Довбик чи не заб’є, але команді потрібна перемога. Для цього кожен має забивати, це наш спосіб мислення», – переконував Мічел. Ще одного разу йому довелося відстоювати свого бомбардира після поразки від Хетафе: «У Довбика немає проблем. Програє команда, виграє команда, створює моменти команда, допускає моменти команда. Ми – одне ціле». Але! «Найкраща версія команди, безумовно, коли Довбик забиває».
Натомість Віктор спровокував невдоволення на свою адресу, коли незважаючи на ушкодження поїхав у розташування збірної України на березневі стики за Євро-2024. «Він на 100% надійний і відданий нам футболіст. Ми були зобов’язані його відпустити зі збірною», – заспокоював Мічел.
До його слів дослухаються усі – від футболістів до найрадикальніших фанатів. Адже не лише своєю бездоганною роботою та поведінкою тренер заслужив на повагу. Він влучив мешканцям міста у самісіньке серденько вже тоді, коли вирішив опанувати каталонську мову. Зараз уродженець суворого кварталу Мадрида може розмовляти нею вільно, тож його сприймають за абсолютно свого хлопця. А ще один син Мічела – Мігель – бігає за кантеру Жирони.
Мабуть, настане такий день, коли Мігель Анхель Санчес Муньйос спакує валізи, змахне гарячу сльозу і переїде у Манчестер, Мадрид чи Барселону. Але його контракт із «біло-червоними» чинний до червня 2026-го і, схоже, тренер готовий насолодитися цим періодом сповна. «Мрію увійти з Жироною в історію», – не так давно сказав Мічел. Він просто не помітив, як вже там опинився.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
