Екстренера «Динамо» і збірної України пожиттєво дискваліфікували: він розповів, хто допоміг йому зняти покарання

До того, як розпочати успішну тренерську кар'єру, Микола Павлов був футболістом і пограв у декількох радянських клубах.

В інтерв'ю для сайту «Український футбол» він розповів, що у 1970-х міг назавжди попрощатися з футболом.

«Три роки я відіграв у Куйбишеві (сучасна Самара – прим. «УФ») за Крила Рад – 43 матчі, 1 гол. Але у 1977 році Крильця розпрощалися з Вищою лігою. А ще у мене там виникли неприємності.
Три футболісти, і я в тому числі, побилися з міліціонерами, і нас дискваліфікували назавжди. Залишатися в Куйбишеві я вже не хотів, тим більше, що до Мінська мене покликав Едуард Малофєєв».

Павлов сказав, чому не перейшов до мінського Динамо ще раніше.

«Вже перед моїм відходом із Бресту Малофєєв очолив Мінськ. Для нього, як головного тренера, то була перша команда. Він мене запам’ятав і порекомендував у 1976-му році у мінське Динамо, але я побоявся туди йти.

Не був упевненим, що гратиму в основному складі – і всі про це знатимуть. Тому поїхав у Куйбишев. Там команда провінційна, думав я, якщо не заграю, то хто там про це пам’ятатиме».

Експівзахисник згадав, хто допоміг йому позбутися пожиттєвої дискваліфікації.

«Тоді начальник мінчан Леонід Гарай і головний тренер Едуард Малофєєв звернулися до легендарного героя партизанського руху Білорусі Левенцова, а також до керівника республіки Машерова за допомогою. І вони допомогли зняти з мене цю дискваліфікацію».

• В якості футболіста Павлов грав за мінське СКА, брестський Спартак, Крила Рад, Динамо Мінськ, Чорноморець та Дніпро.
• Під час тренерської кар'єри він очолював нікопольський Колос, Таврію, Дніпро, збірну України, Динамо, маріупольський Металург, Сталь, Ворсклу та Іллічівець.
• Наразі Микола Петрович є почесним президентом Лівого Берега.