Найперше варто сказати без іронії та сарказму, що вболівальникам «Динамо» все ж варто відзначити один і беззаперечний позитив від епохи тренерства Олександра Шовковського. Чемпіонство минулого сезону і третя зірка над ромбом - це та історія, яку ніхто й ніколи не відбере. Звісно, потім був провал у єврокубках, чимало втрат очок у чемпіонаті, але цей титул завжди буде надбанням та заслугою Шовковського. Так, далеко не тільки його, гравців теж, але якщо тренера критикувати за провали, то треба і хвалити за здобутки.
Варто пригадати, що Олександр Шовковський на чолі «Динамо» стартував справді добре. Після Мірчі Луческу, коли гравці ледь не відкрито казали, що втомилися від принципів роботи румунського спеціаліста, СаШо став для команди ковтком свіжого повітря. Гальма нарешті відпустили, а автомобіль поїхав так швидко, як тільки міг, Шовковському потрібно було лише спрямовувати його у правильне русло. І в цьому, до речі, немає нічого поганого, адже далеко не один гравець «Реалу» казав, що Зінедін Зідан найперше був мотиватором, а вже потім - все інше. Мабуть, всі пам'ятають успішні матчі в під керівництвом Лізі чемпіонів з «Партизаном» та «Рейнджерс», а потім і чемпіонський титул.
Втім, восени минулого року здалося, що часи Луческу повернулися на стадіон «Динамо». Інколи складалося враження, що команда втомилася від свого тренера, а сам тренер теж слова не особливо підбирає, частенько напряму звинувачуючи гравців у втраті очок. Було зрозуміло, що відлік пішов на місяці, тому так чи інакше в «Динамо» буде новий наставник.
І тепер ми бачимо, що Костюку вдається такий самий ефект. Знову ж, якщо винести за дужки гру з «Полтавою», поки «Динамо» перемагає всіх і всюди. То звідки така впевненість, що все не буде так, як з Шовковським? Найперше, немає жодного тренера, якого б так чи інакше не звільнили або ж він не пішов би за власним бажанням. Те саме рано чи пізно буде і з Костюком, тут мова йде про те, наскільки довго «Динамо» під його керівництвом буде успішним. Навіть Валерій Лобановський неодноразово йшов з «Динамо» і повертався назад, вибудувавши щонайменше три зіркові команди киян, по одній за десятиліття.
Але якщо говорити конкретно про Костюка, то у нього в «Динамо» значно більше авторитету, аніж було в Олександра Шовковського. Так, звучить трохи парадоксально, особливо якщо порівнювати їхні кар'єри гравців. Але тут мова саме про тренерство. Шовковський мусив тренувати того ж Андрія Ярмоленка, з яким багато років грав в одній команді. Як зізнався сам СаШо, Ярмоленко був лідером «Динамо», але не став для нього помічником у команді. Можливо, тому що не поділяв певні погляди Шовковського на тренувальний процес? А як можна допомагати в тому, у що не віриш? Так чи інакше, далеко не для всіх у «Динамо» головний тренер був авторитетом, на відміну від того ж Луческу, хай яким він і став нестерпним для гравців наприкінці.
Ігор Костюк розпочав свою роботу в основній команді киян зовсім інакше. Він одразу показав, що дивиться на перспективу, тож грати в нього будуть не тільки ті, хто кращий на даний момент, а ті, чий потенціал вищий за рівень, котрий зараз є у ветеранів команди. Звісно, можна казати, що Караваєв чи Тимчик на піку були сильнішими за Коробова зараз, але Костюк бачить у ньому значно більший потенціал, тому дає зростати через матчі. І прогрес Максима навіть за ці кілька поєдинків другої частини сезону помітний неозброєним оком. Тобто головний тренер ставить в основу гравців, у яких беззаперечно вірить він, а вони точно так само вірять у нього. Після років спільної роботи в юнацькій команді Ігор Костюк є абсолютним авторитетом для В'ячеслава Суркіса, Владислава Захарченка, Максима Коробова, Кирила Осипенка, Богдана Редушка та Матвія Пономаренка. Вони готові виконувати на полі всі ідеї головного тренера, бо знають, що він може привести їх до успіху.
Безперечно, Шовковський - хороший тренер, інакше він би не привів «Динамо» до чемпіонства. Але глобально кажучи, він досягнув успіху на контрасті з Луческу та завдяки ефекту новизни, що діяло протягом доволі лімітованого періоду часу. А от Костюк окрім все того ж ефекту новизни, має за собою також безумовну віру в себе від вихованців «Динамо», котрі зараз активно вводяться в основний склад. І ось цей сплав може працювати значно довше, аніж це було з Шовковським. Звісно, у цієї київської команди будуть як злети, так і падіння, інакше неможливо. Але якщо серу Алексу Фергюсону колись казали, що не можна стати чемпіоном АПЛ з дітьми, то Ігорю Костюку таке говорити ніхто не ризикує. Бо всі розуміють, що навіть якщо цього сезону відставання від лідера дуже велике і дістати його буде важко, то в наступному чемпіонаті саме «Динамо» може стати фаворитом чемпіонських перегонів. Врешті, ми лише на початку шляху, але нарешті гра столичного гранда викликає більше оптимізму та віри в майбутнє, аніж навпаки.
