– Найвище досягнення того Вереса – півфінал Кубка України, на шляху якого ви вибили саме Динамо. Розкажете про кубкові баталії?
– Скажу так: якщо б нас не залишили у Вищій лізі, ми б точно Динамо не пройшли. Хлопці просто не залишилися у команді. Адже усі вони хотіли грати у Вищій лізі. Всі збиралися залишити Верес, але Коротков сказав: «Не поспішайте. Поїдете на збори, а після зборів визначимося». Нас залишили у Вищій лізі, і це надихнуло команду. Далі ми дуже гарно грали.
З Динамо грали на стадії 1/8 фіналу Кубку, і ці матчі у грудні, після закінчення першого кола чемпіонату, були як вінець 1993 року. Перша гра була у Рівному. На полях підігріву ще не було, тому Коротков замовив вертольоти, які своїми двигунами повинні були розморозити крижане поле стадіону.
У Рівному зіграли унічию 0:0. Вболівальники у нас були дуже завзятими. У ході і після гри вони плювалися та кидали курячі яйця у динамівців. Сабо був тоді помічником у Фоменка. Пам’ятаю, як він ходив стадіоном і кричав: «Ви ще до Києва приїдете, колгоспники, ми вам покажемо, де ваше місце!».
– Але натомість у Києві була результативна нічия.
– Саме так. У нас було багато травмованих. Повного складу на гру не набиралося. Грали на контратаках, по-моєму, у нас Паляниця гол забив. Ми вистояли і пройшли далі (в 1/4 фіналу Верес за сумою двох ігор переграв запорізьке Торпедо 1:0 і 1:2, а у півфіналі поступився сімферопольській Таврії 0:2 і 0:0, – прим. О.П.).
– У 1993 році вас признали кращим гравцем Вереса.
– Було таке опитування серед вболівальників. Яким чином воно проводилося, мені сказати важко. Коротков давав якісь призи. Мені було 22 роки, і для мене це стало великим сюрпризом. На той час у Вересі були більш авторитетні й досвідчені гравці, зірки на рівні українського чемпіонату: Яворський, брати Червоні, Самардак.
«Ява» взагалі був мега-зірка – місцева легенда. Найкращий бомбардир Другої ліги Радянського Союзу. А я в команді менше року, і тут на тобі – кращий гравець. Я дуже вдячний був вболівальникам за таку оцінку.
– А ви можете себе охарактеризувати як воротаря?
– Себе самого описувати, напевно, буде неправильно. Як у всіх, мав свої плюси і мінуси. Скажу, що мені, мабуть, не вистачало тренера-психолога. Я грав не завжди стабільно, і такий тренер міг би мені в цьому плані допомогти. Розумієте, коли ти весь час виручаєш команду, то вболівальники дуже швидко звикають до цього. А потім ти не виручив раз, ще раз, і на тебе починають ображатися, критикувати. Це важка у психологічному плані штука.
Я сам займався своєю воротарською освітою. Воротар – це ж не тільки стрибки та ловля м’яча. Це ще різноманітні хитрощі, спрямовані на те, щоб ввести в оману суперника. Я постійно вигадував щось таке. Наприклад, коли форвард виходив один на один, то я навмисно відкривав якийсь кут, нібито загубив ворота. Тим самим змушував його пробити саме туди, де я вже чекав на м’яч.
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
