Саме киянам футбольні керівники СРСР доручили «прорубати вікно в Європу», з чим «біло-сині» впоралися сповна. Право виступати в Кубку володарів кубків, уперше серед радянських команд, динамівці отримали, завоювавши Кубок країни. У фіналі 1964 року були обіграні «Крилья Совєтов» із Куйбишева (1:0).
«Ми вступаємо у змагання, умови яких, традиції, закулісна боротьба, специфічні тактичні прийоми, стратегічні принципи та багато іншого відомі нам лише теоретично, із чуток, - так прокоментував неординарну подію на сторінках тижневика «Футбол» наставник «Динамо» Віктор Маслов. - Нам доведеться освоювати всі деталі цього великого та нового для нас турнірного механізму. Завдання нелегке і, треба думати, не тільки спортивно-технічне. Зокрема, мабуть, зовсім по-іншому повинна бути поставлена футбольна розвідка, вивчення майбутніх суперників, як це прийнято в міжнародних турнірах подібного типу.
Одна з головних проблем, які постають зараз перед нами, - це перебудова тренувального процесу з таким розрахунком, щоб зберегти спортивну форму протягом чи не всього року. Що й казати, розіграш Кубка володарів кубків пристосований для країн, які розігрують свої чемпіонати в зимові місяці. Це ставить будь-яку нашу команду в несприятливе становище в порівнянні з більшістю суперників».
Незважаючи на озвучені Масловим виклики та побоювання, «Динамо» згодом двічі ставало володарем Кубка кубків - у 1975 і 1986 роках - і виграло Суперкубок Європи в 1975-му. Надзвичайно успішним вийшов і звітний дебют проти «Колрейна».
Перший матч північноірландці запропонували провести на своєму полі, щоб касовий збір від продажу квитків допоміг цьому напівпрофесійному клубу із 17-тисячного Колрейна зібрати фінанси для майбутньої подорожі до України. Як повідомляли очевидці, трибуни арени «Шоуграундс» вмістили як мінімум удвічі більше вболівальників, ніж було зафіксовано в офіційних даних (5 281 глядач).
«Колрейн» на той момент двічі поспіль ставав віце-чемпіоном країни і виграв національний Кубок. Цікаво, що одним із лідерів команди був центральний захисник Берті Пікок, який поєднував роботу граючого клубного тренера та наставника збірної Північної Ірландії.
Ще до перерви «Динамо» забило чотири голи. Однак не можна сказати, що домінування киян на полі було одноосібним. Навпаки - зі стартових хвилин господарі, яких підганяли вболівальники, понеслися вперед. Як зазначав Віктор Маслов, гравці північноірландців були атлетичними та звикли грати в жорсткій, «англійській» манері, проте в тактичному плані демонстрували старомодність. За першої ж можливості захисники та півзахисники «Колрейна» навішували м'яч до штрафного «Динамо», куди вривалися їх партнери-центрфорварди.
Киянам знадобився певний час, щоб освоїтися зі стилем гри суперників, і перший єврокубковий гол киян не змусив себе чекати. Його забив капітан команди Андрій Біба, завершивши точним ударом контратаку «біло-синіх» на 14-й хвилині. Через двадцять хвилин гольовий почин підтримав Олег Базилевич, який замкнув ударом головою навіс до штрафного від Віталія Хмельницького. Також до перерви встигли відзначитися сам Хмельницький і Віктор Серебряников. А в другому таймі Біба та Серебряников записали ще по голу на свій рахунок.
Після матчу Віктор Маслов попросив не спокушатися великим рахунком, адже протягом усього матчу нападники «Колрейна» давали достатньо роботи динамівській обороні на чолі з голкіпером Віктором Банніковим, які своєю організованою та злагодженою грою внесли вагомий вклад у перемогу команди.
«Ірландці атакують, а ми забиваємо. У мене склалося враження, що вони принципово не бажають грати на своїй половині поля», - казав наставник «біло-синіх».
Але малюнок гри «Колрейна» не змінювався протягом усього поєдинку, господарі робили ставку на агресію в атаці та прориви своїх нападників. Усе, що «Колрейн» зміг протиставити «Динамо» в завершальній фазі атаки, - це бойовий дух, завдяки якому Тоні Карлі забив гол престижу, випередивши Віктора Баннікова в ривку до м'яча та проштовхнувши круглого в сітку.
Різниця у класі в цьому матчі впадала в очі протягом усієї гри. За чисто футбольними якостями «Колрейн» був сортом нижче та жодного разу за всю гру (нехай хоча б в епізодах) не зміг перевищити або хоча б зрівнятися з киянами», - підбив підсумок протистояння британський оглядач Гордон Маккензі.
У матчі-відповіді, який відбувся через шість днів і зібрав на київському Центральному стадіоні аншлаг у 52 тисяч глядачів, «Колрейн» був знищений знову - 4:0. Далі був пройдений норвезький «Русенборг» (4:1 у Тронхеймі та 2:0 у Києві), а дебютний для себе розіграш Кубка Кубків київське «Динамо» завершило на стадії чвертьфіналу, де поступилося одному з найсильніших європейських клубів того періоду - шотландському «Селтіку »(0:3 у Глазго та 1:1 у Тбілісі).
Кубок кубків-1965/66 (1/16 фіналу, перший матч)
«Колрейн» (Північна Ірландія) - «Динамо» (Київ) - 1:6 (0:4)
02.09.1965. Колрейн. Стадіон «Шоуграундс». 5 281 глядач.
«Колрейн»: В. Хантер, Маккарді, Кемпбелл, Мюррей, А. Хантер, Пікок (к), Кінселла, Карлі, Холлідей, Данлоп, Ірвін.
«Динамо»: Банніков, Щегольков, Соснихін, Турянчик, Островський, Сабо, В. Левченко, Базилевич, Серебряников, Біба (к), Хмельницький.
- Голи: Карлі (66) - Біба (14, 52), Базилевич (34), Хмельницький (40), Серебряников (44, 63).
Переходь за посиланням та донать нашим захисникам!
